Предыдущая страница реферата | 26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 | Следующая страница реферата

67.Головні завдання та типізація митних податків.  Їх призначення полягає в доповненні номінальної ціни товарів з ціллю наближення її до ефективної. Виділяють: 1) прикордонний податок, який поступає в бюджет держави, зміст його полягає в оплаті права перетину кордону; 2) спеціальні/надзвичайні – екстрений засіб щодо скорочення ввозу продукції на внутрішній ринок; 3) сковзькі імпортні податки – виконують функцію вирівнювання цін; 4) компенсаційні імпортні збори – застосовуються переважно до с/г продуктів.

68.Сутнісна характеристика внутр. або національного оподакування імпорт. товарів.

Внутрішні податки і збори – приховані методи торгової політики, направлені на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару і скорочення тим самим його конкурентноспроможності на внутрішньому ринку.Податки, що накладаються на імпортні товари, дуже різноманітні і можуть бути прямими (ПДВ, акцизний податок, податок на продаж), або непрямі (збори за митне оформлення, реєстрацію та виконання інших формальностей, портові збори). Податки і збори грають дискримінаційну роль тільки в тому випадку, якщо вони накладаються тільки на імпортні товари, в той час як товари місцевих виробників опадаткуванню не підлягають. У випадку, якщо умови оподаткування однакові для національних та імпортних товарів, то така політика може розглядатися як політика створення рівних стартових умов для конкуренції в ціні та якості. В багатьох випадках податок перевищує по вартості розмір імпортної податі і більш того їх ставка може змінюватися від внутрішньої кон’юктури місцевого ринку

69.Кількісні обмеження та їх структура. Це адміністративна форма нетарифного держ. регулювання торгового обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту та імпорту. Їх головна ціль полягає в захисті національних виробників в тих випадках, в яких традиційні торгово-політичні інструменти є неефективними. Ці інструменти підвищують ціну імпортованих товарів і таким чином визивають їх скорочення. Кількісні обмеження можуть застосовуватись рішенням уряду однієї країни або на основі міжнародних угод, які координують торгівлю певними товарами. Ці обмеження включають квотування  (контингентування), ліцензування, “добровільне” обмеження експорту. Квота – кількісна нетариф. міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованості торг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленням квоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни він імпортується і в яку країну він експортується; індивідуальні – встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод. Ліцензія – регулювання зовн.економ. діяльності через дозвіл, який видається держ. органами на експорт(імпорт) товару в встановленій кількості на певний проміжок часу. Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування, тоді це лише документ, що підтверджує право ввезення (вивозу) товару в рамках отриманої квоти; або бути самостійним інструментом держ. регулювання – набуває ряду конкретних форм: разова ліцензія (письмовий дозвіл строком до 1р. на ввіз/вивіз, який надається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовн.торг.операції); генеральна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз того чи інш. товару на протязі року без обмеження кількості операцій; глобальна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз даного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості; автоматична ліцензія – дозвіл, який видається негайно після отримання від експортера/імпортера заявки, яка не може буть відхилена держ. органами. “Добровільне” обмеження експорту – це торг квота, яка ввод-я країною експортером під загрозою санкцій з боку країни імпортеру.

70. видова стр-ра ліцензій.

 Ліцензія – регулювання зовн.економ. діяльності через дозвіл, який видається держ. органами на експорт(імпорт) товару в встановленій кількості на певний проміжок часу. Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування, тоді це лише документ, що підтверджує право ввезення (вивозу) товару в рамках отриманої квоти; або бути самостійним інструментом держ. регулювання – набуває ряду конкретних форм: разова ліцензія (письмовий дозвіл строком до 1р. на ввіз/вивіз, який надається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовн.торг.операції); генеральна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз того чи інш. товару на протязі року без обмеження кількості операцій; глобальна ліцензія – дозвіл на ввіз/вивіз даного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості; автоматична ліцензія – дозвіл, який видається негайно після отримання від експортера/імпортера заявки, яка не може буть відхилена держ. органами. Ліцензування використовується багатьма країнами світу перш за все країнами, що розвиваються, з ціллю держ. регулювання імпорту. Розвинуті країни найчастіше використовують ліцензії як документ, який підтверджує право імпортера на ввіз товару в рамках встановленої квоти. Механізми розподілу ліцензій, які використовуються різними країнами, досить різноманітні: аукціон, сис-ма явних переваг, розподіл ліцензій на неціновій основі.

71.Міжнародне квотування товарних потоків.

 Квота – кількісна нетариф. міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованості торг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленням квоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни він імпортується і в яку країну він експортується. Зміст таких квот зазвичай заключається в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, їх обсяг вираховується як різниця внутр. вир-ва і споживання товарів. Індивідуальні – встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод, які надають основні переваги в експорті або імпорті товарів тим країнам, з якими є найбільш тісні політичні, економічні та інші інтереси.

Переваги квоти як засобу обмеження імпорту: по-перше, квота дає гарантію, що імпорт не буде перевищувати певну величину, оскільки позбавляє іноземних конкурентів можливості розширювати продажі на ринку шляхом зниження цін (тариф цієї гарантії не надає). По-друге, квотування є більш гнучким і оперативним інструментом політики, оскільки зміна тарифів за звичай регламентується національним законодавством і міжнародними угодами. По-третє, використання квот робить зовнішньоторгівельну політику більш селективною, оскільки шляхом розподілу ліцензій держава може підтримувати конкретні підприємства. Разом з тим використання квот на імпорт може призводити до додаткових негативних ефектів. З одного боку, обмежуючи цінову конкуренцію і гарантуючи вітчизняним фірмам певну частку національного ринку, квота може сприяти монополізації економіки. З іншого боку, саме розподілення ліцензій рідко відбувається на відкритих аукціонах в умовах чесної конкуренції імпортерів і тому в кращому випадку призводить до свавільних і тому недостатньо ефективних адміністративним рішенням, а в гіршому – до розвитку корупції.

72.Порівняльна характеристика квот та контингентів. Квота – кількісна нетариф. міра обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу. За направленістю дії квоти діляться на: експортні – вводяться або у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, які встановлюють долю кожної країни в загальному експорті певного товару, або урядом країни для запобігання вивозу дефіцитних товарів; імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровир-ків, для досягнення збалансованості торг-го балансу, регулювання попиту і пропизиції на внутр. ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торг. політику інш. країн. За охопленням квоти діляться на глобальні – встановлюються на імпорт і експорт певного товару на певний період часу, незалежить від того, з якої країни він імпортується і в яку країну він експортується; індивідуальні – встановлюються в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар. Такі квоти зазвичай встановлюються на основі двосторонніх угод. Квота та контингент мають практично одне й те ж значення з тією різницею, що поняття контингента інколи використовується для позначення квот сезонного характеру.

73.Добровільні експортні обмеження та їх економічна функція.

Добровільні експортні обмеження є кількісними обмеженнями, головна мета котрих – захист інтересів національних виробників в тих випадках, коли традиційні торгово-політичні інструменти виявляються неефективними. Інструменти кількісних обмежень підвищують ціни імпортних товарів і таким чином сприяють зменшенню їх ввозу.

Добровільні експортні обмеження – дії, які приймаються однією країною під погрозою санкції іншої країни і за своєю природою – розпод. експ. квота.

Введення добр. експ. обмежень представляють собою квоту, яка встановлюється не країною-імпортером, а країною-експортером. Наслідки такої дії має значний негативний характер для економіки країни-імпортера порівняно з митним тарифом чи імпортною квотою.

Замість того, щоб здобути прибуток від встановленого мита чи товарних імпортних ліцензій, держава поступається частиною зарубіжним експортерам (с+d).

Добров.експ.обмеження представляють собою один з найбільш дискримінаційних видів обмежень, оскільки є неформальною домовленістю між урядами імп. і експ.країн.

При цьому спів постачальники активно приймають участь в переговорному процесі, одночасно закріплюючи за собою домовленість об об’ємах поставок.

74.Світова практика застосування технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі.

Поряд з кількісними методами істотну роль відіграють методи прихованого протекціонізму, які представляють собою різноманітні бар’єри митного характеру, які створюються на шляху торгівлі органами центральної державної, а іноді і місцевої влади.

Технічні бар’єри- всі держ.міри контролю і обмеження, зв’язані з вимогою до технічних параметрів товарів, котрі можуть бути використані в якості заходів обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішньому ринку країни.

З т.з. юридичної форми технічні бар’єри можуть існувати у вигляді:

1)відповідних актів даної країни, котрі мають універсальний характер і застосовуюся до даного товару;

2)нормат.актів, котрі виникають в результаті міжн.домовленостей країни.

3)нормат.актів в рамках діючого нормативного законодавства.

Технічні бар’єри виступають у вигляді заборон, обовязков.інспекції товарів, спец.дозволу на ввоз, інспекції підпр-тв-постачальників, вимоги до маркировки і упаковки.

Обов.інспекція товар.-найбільш часто застосовується до товарів, котрі можуть створити загрозу розповсюдження хвороби, загрозу оточуючому середовищу. Інспекція може носити необов.характер у випадку наявності сертифікату, як.дає впевненість відповідності необх.стандартам.

Спец.дозвіл на ввіз-деякі товари можуть бути допущені у вільний обіг усередині країни тільки при умові володіння відповідними підтвердженням їх якості з боку компетентних органів країни-імпортера.

Інспекція підприємств-постачальників-дозвіл на ввіз тільки продукції, виробл.на підприємстві, яки пройшли сец.процедуру інспекції спеціалістами країни-імпортера.

Вимоги до маркировки та упаковки-кожний товар має відповідну маркировку та упаковку. Заход вводиться для захисту інтересів споживачів.

Факт.складені техн.параметри-специфічний випадок технічних бар’єрів, виникнення якого обумовлені не держ.методами регулювання, а техн.політикою фірм, направленою на закріплення своєї присутності на ринку.

75.Міжнародне адміністрування торгівлі – його основні типи та завдання

Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні, які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнє національне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.

Адміністративні формальності-сукупність інструментів регулювання міжнародної торгівлі, котрі зв’язані з особливостями зовнішньоторгового діловодства, процедурними питаннями і бюрократичними формальностями.

Зовнішньоторгове діловодство-кодекс стандартної практики документального оформлення зовнішньоторгових угод, операцій.

Згідно зовнішньоторгового діловодства обіг товарів повинен обслуговуватися 2 групами документів:

1)транспортні документи

2)товаросупроводжувальні документи.

Як вже було зазначено до нетарифних методів зовнішньоторгового регулювання відносяться також ускладнення митних процедур, збільшення кількості необх.документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркировки, встановлення фітосанітарного, ветеринарного і інших видів санітарного і екологічного контролю. Наприклад, при ввезені на територію України товарів рослинного походження необхідно мати фітосанітарний сертифікат країни-експортера і потрібна перевірка представниками карантинної служби і вмдана нею імпортного карантинного дозволу.

Як відомо при перетині на митну територію країни декларацію, а також потрібно мати комерційні і транспортні документи (контракт, рахунок,, специфікацію, товарно-транспотну накладну і інше).

76.Доцільність, економічна функція екстреного правового регулювання.

Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні, які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнє національне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.

Екстрене правове регулювання-сукупність регуляторів зовнішньоторгових обставин.

До подібних регуляторів відносяться:

1)методи силового давлення, пресу

2)іницюювання антидемпінгової процедури.

До методів силового давлення, пресу належать: ембарго-заборона ввозу чи вивозу в чи з країни товарів чи валюти, цінних паперів, а також затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній державі.Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).

Економічний бойкот-повна чи часткова відмова від юридичних зв’язків з державою.

Економічна блокада.Мета:підірвати ек.міцність держави.

Іницюювання антидемпінгової процедури звичайно обумовлена необхідністю встановлення існування:

1)імпортних поставок, які є об”єктом демпінга,

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: антикризисное управление предприятием, краткий реферат, реферат по экологии.



Предыдущая страница реферата | 26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки