Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5 | Следующая страница реферата

Збільшення заробітків при цьому нiяк не вплинуло на вихiд кiнцевої споживчої продукцiї, оскiльки грошi виплачувалися не тiльки виробникам товарiв, але й всiм iншим без винятку.

Бажання влади виглядати добре без усяких на те пiдстав зiграло з нею непоганий жарт . Не скорочуючи попереднiх видаткiв, в центрi i на мiсцях опрацьовували численнi соцiальнi програми, закачували в економiку iнфляційні грошi. В кiнцi кінців  роздутий платеспроможний попит почав потроху роздавлювати i торгiвлю , i споживчий сектор промисловостi.

Втрати народного господарства вiд першої реформи Горбачова - Антиалкогольної кампанiї - оцiнюються в 40 млрд. карбованцiв. Втрати, яких нанесла соцiалiстичній економiцi реформа 1987 року, взагалi не піддаєтся обрахуванню . Другий подих до соцiалiзму так i не прийшов - началась агонiя...

Реформа виборчої системи. Перший i Другий З'їзди.

Першим конкретним кроком на шляху до полiтичної реформи стали рiшення позачергової дванадцятої Сесiї Верховної Ради (ВР) СРСР (одинадцятого скликання ), що вiдбулася 29 листопада - 1 грудня 1988 року . Цi рiшення передбачали змiну структури вищих органiв влади i державного управлiння країни, надання знов заснованному З'їзду народних депутатiв ,що обирає ВР СРСР , реальних владних функцiй, а також змiна виборчої системи, передусiм введення виборiв на альтернативнiй основi.

1989 рiк став роком радикальних змiн, особливо в полiтичнiй структурi суспiльства. Виборам народних депутатiв СРСР , що відбулися в березні -травні 1989 року передувала небачена в нашiй країнi виборча кампанiя, яка розпочалася ще в кінці 1988 року. Можливiсть висунення деяких альтернативних кандидатiв ( на 2250 депутатських мiсць було висунено 9505 кандидатiв ) нарештi давала можливість радянським громадянам справдi обирати одного з декількох.

Третина народних депутатiв обиралася вiд суспiльних органiзацiй, що дозволило комунiстам, як найбiльш масовій " суспiльній органiзацiї " на З'їздi мати бiльшiсть. Про це було заявлено як про досягнення: частка коммунiстів серед народних депутатiв стано-вила 87% проти 71.5% попереднього скликання, на основi чого робився гучний висновок про те, що в умовах вибору був пiдтверджений авторитет партiї.

У виборах, що проходили 26 березня 1989 року по 1500 територiальним i нацiонально-територiальним округам, брала участь 89.8% включених до списків виборцiв. Цi вибори стали помiтними зрушенням товариства в бiк демократiї, принаймнi, як тодi здавалось. За роботою З'їзду слідкувала вся країна - повсюдно зафiксовано зниження продуктивності працi.

Перший З'їзд народних депутатiв СРСР ( 25 травня - 9 червня 1989 року) став яскравою полiтичною подiєю. Нiколи ще не було такого в iсторiї цiєї країни. Зрозумiло, зараз можна з iронією дивитися на ті баталii, що дiялися через З'їзд, але тодi це виглядало перемогою демократiї. Практичних результатiв З'їзду було небагато, зокрема була обрана нова ВР СРСР. Було прийнято декiлька загальних постанов, наприклад Постанова про основнi напрямки внутрiшньої i зовнiшньої полiтики СРСР.

Дискусiї на Другому З'їздi народних депутатiв СРСР ( 12-24 грудня 1989 р. ) носили дiловий характер порiвняно з першим З'їздом. Другий З'їзд прийняв 36 нормативних актiв, у тому числі 5 законiв i 26 постанов. Одним iз центральних питань порядку денного Другого З'їзду народних депутатiв було обговорення засобів по оздоровленню економiки. Були обговорені питання про боротьбу з органiзованою злочиннiстю. З'їзд розглянув доповiдi комiсiй, присвячені як зовнiшньополiтичним проблемам (оцiнка Договору про ненапад мiж СРСР i Німеччиною вiд 23 серпня 1939 р., полiтична оцiнка введення радянських вiйськ до Афганистану в 1979 р. )так i внутрішньополітичним ( про подiї в Тбiлiсi 9 квiтня 1989 р.-жорстке придушення мирної демонстрації , про привiлеї )...

Коли вiдкрився Перший З'їзд народних депутатiв, багато  хто покладав на нього свої надії на краще життя. Але, як i багатьом надіям нашого народу, їм не судилося виправдатися. Перший З'їзд називають зараз " грою в демократiю ", якою вiн, власне, i був . До Другого З'їзду зацікавлення людей вже помiтно вгамувалося. Народу уже стало зрозуміло, що не можна одним чарівним помахом зробити життя кращим. Реформа виборчої системи є справою необхiдною, але конкретного, вона народу дала небагато.

Введення президенства.

Влiтку-восени 1989 року реформатори в КПРС, які не захотіли позбавитися вiд чiпких обiймiв консерваторів, дали демократам можливiсть набрати полiтичну силу i вплив, дозволили їм представити правоцентриську єднiсть в КПРС як стратегiчну лiнiю, а не як тимчасовий тактичний маневр. Ситуацiя в країнi вимагала рiшучого розвитку курсу на змiшану економiку, на утворення правової держави i укладення нового союзного договору . Все це об'єктивно працювало на демократiв.

До зими 1989/90 року полiтична ситуацiя iстотно змiнилася.

Горбачов, не без пiдстав непокоючись, що веснянi вибори в республiках призведуть до перемоги радикальних сил ("Демо-кратична Росiя ", Рух i iншi ), які одразу ж - за прикладом Прибалтики - намагатимуться зайняти незалежну позицiю у вiдношеннi очолюваної ними Верховної Ради Союзу, зробив крок, проти якого вiн i його однодумці виступали ще декiлька мiсяців тому. Використовуючи свiй авторитет в очолюваній ним Верховній Радi СРСР, вiн зумiв - при опорі Мiжрегiональної депутатської групи - провести рiшення про укладення посади Президента СРСР. Коли Горбачов став Президентом, він одержав широкi полiтичнi повноваження i тим самим сильно змiцнив свою владу в країнi.

Проте ситуація швидко змінилася. Спочатку сталося зрушення " лiворуч " в розстановцi сил на полiтичнiй аренi. У Москві 12  червня 1990 р. Перший З"їзд народних депутатів республіки прийняв

Декларацію про державний суверенітет Росії. На цьому з"їзді у гострій боротьбі відбулися вибори Голови Верховної Ради Росії .

Лідером парламента РРФСР стал Б.М.Ельцин (блок "Демократична Росія").

У жовтні 1990 р. Верховна Рада СРСР надала Президентові  СРСР надзвичайних повноважень.

У червні 1991р. Б. Єльцина всенародним голосуванням було обрано першим президентом Росії.

Розпад СРСР.

Радянська держава влітку 1991 р. опинилась на межі розвалу.

Останню спробу врятувати імперію мирним шляхом зробив  М.С.Горбачов , запропонувавши проект нового союзного договору.

Керівники республік повинні були підписати його наприкінці серпня 1991 р. в урядовій резиденції в Ново-Огарьово.

Однак консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. Сформувалася група змовників - антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС;рос. - ГКЧП). До нього увійшло 8 чоловік, серед яких були голова Веховної Ради СРСР А.Лук"янов, віце-президент СРСР Г.Янаєв , прем"єр-міністр В.Павлов , голова КДБ В. Крючков , міністр оборони Д .Язов, міністр внутрішніх справ Б .Пуго. ДКНС заявив про свій нвмір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій , громадських організацій і масових рухів . Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій , страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. В деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були введені танки та бронетранспортери.

Проте змовники одразу ж зіткнулися з рішучою протидією керівництва РРФСР на чолі з президентом Б.Єльциним.

На захист демократії виступили десятки тисяч мешканців Москви, а також деяких інших міст СРСР. Рішучі дії Б. М.Єльцина підтримала більшість урядів країн світу і міжнародна громадськість. Уже 21 серпня стало очевидним, що путч провалився і заколотники вилетіли у резиденцію Горбачова у Форос (Крим). Одночасно туди ж прибули представники російського президента. Після повернення М. Горбачова у Москву керівники змови були заарештовані.

Невдала спроба державного перевороту прискорила розпад СРСР.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: диплом купить, доклад по обж, диплом на тему.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки