“Слово про закон і благодать” Іларіона на уроці літератури у 9 класі

Сьогодні ми бачимо, як зростає інтерес до давньоруської історії, культури, літератури зокрема. І це природно. Суспільні зміни в Україні зумовлюють інтерес до витоків нашої національної свідомості, підґрунтя сучасної літератури. Будуючи свою незалежну державу, ми повинні досконало знати її славне минуле. Тому так відрадно, що сучасні шкільні програми передбачають ознайомлення учнів з визначними пам’ятками давньої слов’янської літератури.

Твори старої доби читати важко. Передусім заважає мовний бар’єр. Отже, добрим помічником учням буде хрестоматія “Давня українська література” за редакцією М.Сулими [2], де вони перекладені сучасною українською мовою.

Нині вперше в школі вивчається шедевр літератури Київської доби “Слово про закон і благодать” Іларіона Київського.

“Слово про закон і благодать”, за словами М.Грушевського, – “се наш найраніший літературний твір з ясними слідами часу і місця, який ми маємо”, “з культурно-історичного погляду се надзвичайно важний покажчик тих високостей, яких досягли книжники, так би сказати, першої черги, вихованці заведених Володимиром шкіл після офіціального запровадження християнства на Русі” [1, 62].

Завдання словесника – донести до учнів справжню красу, високу ідейність цього оригінального твору. Пропонуємо один із варіантів методики його вивчення.

“Слово про закон і благодать” – не перша тема з історії давньої української літератури. На попередніх уроках учні отримали історичну довідку про Київську державу, ознайомились із “Повістю минулих літ”, “Поученієм” Володимира Мономаха. На цьому уроці досить відтворити в пам’яті основні історичні відомості про Київську Русь. Для цього ставимо запитання:

Коли на території Східної Європи була створена держава Київська Русь? (ІІ пол. ІХ ст.)

– Яким був її устрій? (Ранньофеодальна держава із землеробською основою виробництва).

– Як вплинуло на економіку, культуру Київської Русі запровадження християнства в 988 році? (Пожвавився розвиток культури, літератури, торгівлі, ремесел).

– Наведіть факти, що свідчать про високу культуру Київської держави. (Побудовано багато міст, архітектурні шедеври – Софійський собор, Золоті ворота, з’явилися великі книгозбірні та ін.).

– Які літературні твори Київської доби вам відомі? (“Повість минулих літ”, “Поученіє” Володимира Мономаха, “Києво-Печерський патерик”, “Сказаніє про Бориса і Гліба” та ін.)

Далі вчитель оголошує нову тему: “Слово про закон і благодать” Іларіона Київського як визначна пам’ятка філософсько-ораторської прози”.

Звернемо увагу на жанр твору – філософсько-ораторська проза. Філософським називають твір, що містить глибоку ідею, світоглядну концепцію [8, 708], а ораторським – який призначений для виголошення перед слухачами [8, 484]. Через посередництво таких творів знайомили рядових мирян з догмами християнської віри, моральними та етичними правилами.

“Слово про закон і благодать” – це урочиста проповідь, розрахована на освічених, начитаних слухачів: “Не до невігласів бо пишемо, а до таких, що досхочу наситилися солодощами книжними” [2, 189].

Хто ж такий Іларіон Київський? Це видатний церковно-політичний діяч і письменник ХІ століття. Ми не знаємо точних дат його життя, але відомо, що діяльність письменника пов’язана з Києво-Печерським монастирем. У “Повісті минулих літ” під 1051 роком згадується пресвітер (священник) церкви князя Ярослава Мудрого Ларіон – “муж благ, книжен и постник” [6, 105], якого було обрано в 1051 році митрополитом Київським, тобто вперше главою руської християнської церкви став русин, а не грек. Іларіон був однодумцем і соратником Ярослава Мудрого в його боротьбі за політичну та церковну незалежність від Візантії. Після смерті князя (1055 р.) митрополитом знову став грек. А Іларіон повернувся в Києво-Печерський монастир і, можливо, про нього сказано у “Києво-Печерському патерику”, що він був “книгам хитр писати и съй по вся дьни и нощи писаше книгы в келии…” [7, 200].

Існує наукова гіпотеза, за якою Іларіон і Никон Великий, редактор літописного зведення 1073 р.,– одна й та ж особа [9, 61].

Відкрив пам’ятник і вперше опублікував його у 1844 році московський учений Горський. Вважають, що проголошено “Слово…” Іларіона між 1038 і 1050 роками в урочистій обстановці у Софійському соборі в присутності Ярослава Мудрого й знаті. Його можна розцінювати як державну політичну програму того часу.

Далі переходимо до вивчення змісту та ідейно-художніх особливостей твору. Найкраще, на нашу думку, для цього використати розповідь учителя з елементами коментованого читання тексту та бесіду по ньому.

Основний ідейний зміст “Слова…” – це уславлення Руської землі, яка після запровадження християнства є рівноправним членом сім’ї європейських християнських народів. Адже батьківщина Іларіона і до 988 року була відома, “не в худорідній бо і невідомій землі володарював той (батько Володимира Святослав – Н.З.), а в Руській, про яку відати і чути на всі чотири кінці землі” [2, 197]. І християнство на Русі було прийнято на добровільних началах, без примусу. Руська держава незалежна, незалежна в тому числі й від Візантії, що виношувала ідею вселенської церкви і світового панування.

Отже “Слово…” Іларіона – глибоко патріотичний твір, що захищає політичні інтереси Руської держави, її незалежність і церковну рівноправність.

Побудова твору, всі художні засоби спрямовані на розкриття цієї ідеї.

У повному заголовку пам’ятника вказується на тричленну його композицію:

Про закон, Мойсеєм даний,

і благодать та істину, що були Ісусом Христом,

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: ответ 4, инновационная деятельность, контрольная 1.



1  2  3  4  5 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки