Предыдущая страница реферата | 1  2  3 | Следующая страница реферата

Золотоносні жили мають досить великі розміри, сягаючи перших кілометрів у довжину при потужності до 30 м. За компонентним вкладом золотоносних парагенезисів жильні тіла належать до золото-кварцової та золото-кварц-сульфідної рудної формацій. При цьому характерно переважання піритового та арсенопіритового мінеральних типів. Вміст сульфідів звичайно не перевищує 4-5%.

За речовинним складом виділяють кварцові та кварц-карбонатні жили. Власне кварцові жили характеризуються досить простим мінеральним складом. Більш ніж 90% об'єму жил складає білий, сірий або блакитний кварц. У підпорядкованих кількостях присутні карбонат, турмалін, а також ряд рудних мінералів (арсенопірит, галеніт, марказит, пірит, піротин, халькопірит та інші.). Усі ці мінерали розсіяні по всьому об'єму жил, у зв'язку з чим такі жили мають досить просту внутрішню будову.

Усі жили, що відрізняються між собою особливостями складу і будови, належать, як правило, до різних генерацій. При цьому існують дані про двостадійне виділення золота. Раннє золото концентрувалось спочатку у піриті, а на другому етапі мінералоутворення відбувалося зв¢язування вільного золота у кварці, турмаліні, арсенопіриті і особливо у анкериті.

В жилах, що розташовані серед основних і ультраосновних ефузивів, та середніх ефузивів. Разом з тим певні варіації складу виявляють і інші рудні елементи. Використовуючи показник КФ (концентраційний фактор за 24,26) , можна навести такі дані по збагаченню жил порівняно з вміщуючими породами: Au -10000- 15000, Ag- 20- 80, As -500- 5000, B- 1000- 2000, Pb- 10- 20. Вміст W у жилах зростає настільки, що цей елемент утворює самостійну рудну фазу і в деяких випадках має промислові концентрації. Крім того у підвищених знаходяться також Te, Se, Bi, тоді як вміст таких елементів як Pd, Zn, Sn, у золотоносних лише в 0,2-5 разів перевищує фоновий.

Золотоносні жили відрізняються досить стабільним ізотопним складом кисню з кварцу. Для різних родовищ SiO218 коливається в межах 11- 15% . Ці значення відповідають метаморфогенним флюїдам і набагато нижчі за такі ж магматичних гідротермальних жил.

Усі великі родовища характеризуються значним розмахом зруднення і розробляються до глибини 4 км (родовище Колар).

Вміщуючі породи. Як і золотоносні жили, мінералізовані зони у більшості випадків розташовані серед основних і ультраосновних вулканітів, але для даного типу зруднення характерний зв'язок з найбільш зміненими різновидами останніх. Крім того, в деяких випадках мінералізовані зони розвиваються також по кислих і середніх ефузивах і джеспілітах.

Морфологія, склад і будова рудних тіл. Мінералізовані зони, які вміщують золоте зруднення, характеризуються надзвичайно широким діапазоном морфологічних різновидів. У цьому відношенні вони до певної міри подібні до золотоносних жил, але на відміну від останніх часто не мають чітких границь, внаслідок чого морфологія таких зон набагато складніша. Порівняно з золотоносними жилами мінералізовані зони відрізняються підвищеним вмістом сульфідів (до 25%). Рудними тілами у даному випадку є ділянки прожилково- вкрапленої сульфідно- кварцової мінералізації у змінених породах. Частіше всього це гніздоподібні рудоносні відокремлення, які в межах лінійно- витягнутих зон окварцованих та карбонатизованих порід утворюють серії рудних стовпів. Останні, на відміну від рудних стовпів жильного типу, належать, очевидно, до концентраційного типу, тобто власне золоторудні тіла оконтурюються за зміною вмісту золота, тоді як морфологія зон мінералізації може лишатися незмінною. В цілому зони змінених порід, що вміщують золоторудні стовпи, мають потужність до 50- 60 метрів, при довжині 700 метрів.

Мінеральний склад золотоносних жил і мінералізованих зон принципово подібний. Різниця зумовлена розвитком у перших мусковіту і турмаліну, які не характерні для мінералізованих зон.

Родовища та рудопрояви золота українських Карпат.

Карпати - один з найважливіших і найцікавіших золотоносних геологічних регіонів України. Про наявність тут самородного золота відомо дуже давно, є навіть згадки про промисловий видобуток його як з розсипних, так і з корінних утворень. Дослідження останніх десятиліть, і зокрема, спеціальні геологорозвідувальні і тематичні роботи, проведені Закарпатською та Львівською експедиціями ВГО "ЗахідУкрГеологія" та деякими науковими організаціями (Інститут мінеральних ресурсів, Львівський університет, Дніпропетровський гірничий інститут, Інститут геохімії та фізики мінералів та інші.), підтвердила широкий розвиток корінного та розсипного золота в Українських Карпатах.

Корінні родовища та рудопрояви золота. Корінне золото вивчене в Рахівському, Чивчинському, Берегівському та Вишківському районах. Його родовища і рудопрояви за структурним положенням і віком поділяють на дві групи:

1. Доальпійська- виступ кристалічного фундаменту Мармароського масиву (Рахівський і Чивчинський район);

2. Пізньоальпійський- внутрішній Закарпатський прогин (Берегівський і Вишківський район).

У перших двох районах золото пов'язане з давніми метаморфічними породами, а в двох останніх - з молодими (неогеновими) вулканітами.

Доальпійське золоте зруднення виявлене серед давніх метаморфічних порід фундаменту, які становлять основну частину розрізу північно- західної частини Мармароського масиву. Вони розділяються на два різновікових комплекси: нижній (білопотокський) і верхній (діловецький), які відрізняються не тільки віком, але й геолого- структурними особливостями, термодинамічними і фаціальними умовами формування. В останні роки закарпатськими геологами Б.В.Мацьківим, О.О. Нечипуренком на прикладі вивчення Рахівського району підтверджена складна покривна будова масиву.

На території Карпат найбільш поширені породи діловецького комплексу. Вони метаморфізовані в умовах зеленосланцьової фації, найбільш сприятливі для золота зруднення. Саме породами цього комплексу майже повсюдно пов'язані прояви самородного золота. Воно представлене марганцеворудними, колчеданно- поліметалічними, золото- кварцовим і золото- кварц-карбонатним мінеральними типами. В рудах перших двох типів золото фіксується в незначних кількостях пробірними і спектральними аналізами, а його видимі частинки були виявлені в продуктах окислення у вигляді тонких плівчастих виділень у чорній сажистій марганцевій масі і у вохристих скупченнях гідрогетиту.

Найважливіше значення мають два останні типи власне золотого зруднення, яке пов'язане з кварцовими і кварц- карбонатними, переважно пошаровими жилами і прожилками, зонами окварцювання і карбонатизації. Таке зруденіння виявлене у рахівській частині Мармансьеого масиву. Тут воно зосереджене головним чином у південній структурно- фаціальній зоні, що являє собою типове антиклінальне підняття, утворюючи золотоносну смугу широтного простягання.

Основним рудними мінералами на родовищі Сауляк, крім самого золота, є пірит, піротин, сфалерит, галеніт, халькопірит. Рідко зустрічаються телуриди свинцю і срібла (алтаїт і гесит). Рудні мінерали становлять не більше 2-6 % і утворюють нерівномірну вкрапленість, тонкі прожилки і гнізда серед жильних мінералів, які представлені переважно кварцом і рідше карбонатами різного складу (кальцит, доломіт, анкерит).

Самородне золото родовища Сауляк локалізується головним чином в інтерстиціях і тріщинах плямистого і смугастого кварцу, зустрічається також по периферії зерен карбонату, сульфідних мінералів, в мускувіт- серицитових виділеннях, у приконтактових ділянках з кварцом. Воно представлене тонкодисперсними, пороховидними, дуже дрібними і дрібними частинками золота. Переважаючий розмір золотин 0,25- 0,5 мм, форма золота неправильна, крапелевидна, пластична, жилковидно- пластична, дендритовидна. Рідко зустрічаються кристалики кубічного і октаедричного габітусу та їх зростки. Золото відрізняється досить витриманим складом і стерильністю до елементів -домішок.

Пізньоальпійське золото зруденіння, як відзначалось, поширене у Берегівському і Вишківському районах. Воно формувалось в етапи неогенової тектоно- магматичної активізації і просторово зв'язане з вулканічними породами ліпарито- ігнімбритової і андезито- базальтової формації в місцях їх сумісного знаходження. Більшість відомих на сьогоднішній день проявів цього зруденіння представлена комплексними золото- поліметалічними рудами і відноситься до єдиної малоглибинної золото- поліметалічної формації. Вони розміщуються в зоні Прикарпатського глибинного розлому, що відділяє Закарпатський внутрішній прогин від Понанської западини. Розміщення рудних полів контролюється перетином Припанонського глибинного розлому крупними поперечними або діагональними розривами. Рудні тіла розташовані в піднятих блоках (горстових підняттях) донеогенового фундаменту.

Золото- колчедано-поліметалічний тип зруденіння знаходиться на найбільших глибинах, утворюючи пластові поклади, лінзовидні тіла та жили. Основний рудний мінерал тут –різнозернистий пірит з вкрапленнями і рідше прожилками сфалериту, галеніту і рідко інших сульфідів. Вони залягають серед зеленувато-сірих каолінітизованих і окварцованих ліпаритових туфів, а також серед зеленувато-сірих сильно хлоритизованих пропілітових порід, очевидно більш основного складу. Майже повсюдно вміщуючі породи, особливо хлоритизовані, несуть дрібні вкраплення кристалів піриту і січуться прожилками кварц- карбонатного та кварц- карбонат- гематитового складу. Золото тонкодисперсне, асоціює з рудними мінералами, за властивостями електруму.

Золото- поліметалічний тип зруднення локалізується середньому горизонті ліпаритових туфів. Представлений жилами, прожилками, вкрапленнями і мінералізованими зонами. Рудні тіла контролюються тектонічними розломами північно-східного, субмеридіонального і північно- західного напрямків. Для руд характерна смугасто- плойчаста і ніздрювата текстура. Смугастість обумовлена чергуванням рудних прожилків різного складу з кварцовим, кварц – баритовим, кварц- карбонатним та кварц- каолінітовим матеріалом. Ніздрюватість викликана наявністю пустот вилуговування, місцями виповнених друзовими агрегатами аметистовидного кварцу і рідше каолінітом, карбонатами і деколи рудними мінералами. Основним рудним мінералом є сфалерит, галеніт, пірит, рідше зустрічаються золото, халькопірит, арсенопірит, марказит, піротин, бляклі руди, аргентит, халькозин, вісмутин. Золото в цих рудах тонкодисперсне і порошковидне рідко дуже дрібне. Форма золотин переважно овальна, капле- і підковоподібна, неправильна. Проба низька 500 –600.

Золото- кварц –адуляровий тип утворює штоковидні тіла серед адуляризованих туфів. У них зустрічаються лінзи, прожилки і гнізда, стінки яких покриті витягнутими кристалами кварцу, в зальбандах є сипучки тонкодисперсного адуляру. З цими утвореннями пов¢язані виділення самородного золота, які знаходяться в асоціації з халькопіритом, галенітом, сфалеритом і піритом. Золото має різну форму і розміри (до 1 мм). Форма виділень його комкувата, пластинчаста, інколи луската та павутиноподібна. Проба, визначена за допомогою пробірних голок, низька (515- 700) і близька до золота з поліметалічних руд.

Золото- кварц- гематитовий тип утворює самостійні парагенезиси і накладені виділення на колчедано-поліметалічні руди. Він пов¢язаний з кварц- гематитовими і кварц –карбонат- гематитовими переважно січущими жилами і прожилками. В їх складі, крім золота, кварцу, гематиту і доломіту, рідко зустрічаються пірити, галеніт, сфалерит і халькопірит. Золото асоціює переважно з кварцом та гематитом. Форма його виділень різна (трикутна, овальна, витягнута, зірчаста) розміри в основному порошковидні, дуже рідко дрібні. Золото даного мінерального типу відрізняється від попереднього дещо вищою пробою (798- 820), яка знаходиться на межі низької і середньої.

Золото- кварц- барит- каолініт (дикіт)- гідрослюдистиц тип має площадний розвиток і утворює власне золоте зрудиніння Мужійовського родовища. Воно пов¢язане з зонами інтенсивного метасоматичного зміщення і вилуговуванням в ліпаритових туфах верхнього горизонту, тобто займає саме верхнє положення в рудоносній товщі. Рудні тіла представлені штокверками і жилами. Найважливіше значення мають штокверкові стовповидні тіла 36 рудної зони. Тут золото знаходять в тісному парагенезисі з кварцом і баритом, які часто утворюють друзові агрегати в пустотах і тріщинах, а також з каолінітом, дикітом, гідрослюдами, алунітом, гідроксидами заліза і марганцю, реліктовими сульфідами.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: чехов рассказы, жизнь человека реферат, атлетика реферат.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки