Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

Зберігати лікеро-горілчані вироби слід у приміщеннях з температурою від 10 до 20° С і відповідною вологістю повітря не вище 85 %. Забарвлені вироби небажано тримати під прямими сонячними променями.

В цих умовах строки зберігання складають: горілки — 12 м-ців; горілки особливої — 6 м-ців; лікерів міцних і кремів — 8 м-ців; лікерів десертних, наливок і пуншів—6 м-ців; настойок гірких, гірких слабоградусних і бальзамів — 6 м-ців; настойок солодких, напівсолодких, напівсолодких слабоградусних, коктейлю і аперитивів — 3 м-ці; напоїв десертних — 2 місяці.

4. БЕЗПЕЧНІСТ У СПОЖИВАННІ ГОРІЛЧАНИХ ВИРОБІВ

Із приводу шкідливого впливу алкоголю на здоров'я й поводження людини (тобто на здатність людини контролювати себе, на його нервову систему й координацію рухів) написано досить багато. Але ця література в основному заснована на емоціях й оперує аргументами моралі або ж приводить такі медичні аргументи, які не переконують нікого, тому що, по-перше, звичайно використають приклади патологічних випадків, спостережуваних у хронічних алкоголіків, і тому особливо «страшні», але зовсім не властиві масі «нормальних» споживачів алкоголю, а тому не підтверджувані їхніми особистими відчуттями, спостереженнями й досвідом; по-друге, медицина, коли вона фіксує точний факт, а не дає лише рекомендації, має справа винятково з патологоанатомічними даними, установлюваними після смерті алкоголіка, і, отже, може фіксувати шкідливий вплив алкоголю, лише коли абсолютно неясно, як позначилися поряд з ним на здоров'я всі інші фактори, що мали місце протягом життя даного індивідуума, - стрес, умови побуту, спадковість, уроджені захворювання, інші перенесені хвороби.

Із цієї причини звичайна медична пропаганда проти пияцтва не має ніколи реального успіху, насамперед серед самих медиків, у рядах яких досить п'яниць, тому що вона не дає ніякої інформації про те, як конкретно впливає та або інша доза алкоголю на здорову, нормальну, звичайну людину, що не є п'яницею, але іноді, що вживає алкоголь.

В 1903 році російський фізіолог Н. Волович, прагнучи прийти до об'єктивного розуміння процесів, що відбуваються в здоровому, сильному, нормальному людському чоловічому організмі при споживанні їми алкоголю, відмовившись від звичайного визначення ступеня сп'яніння по зовнішньому вигляді людини), знайшов дійсно об'єктивний показник і зробив унікальний дослід.

Н. Волович поклав в основу виміру впливу алкоголю на людину об'єктивний фактор – число ударів пульсу при споживанні різних доз алкоголю в порівнянні із числом ударів пульсу після вживання людиною склянки води. Пульс же вимірювали протягом рівно доби після вживання алкоголю (у якості якого взятий спирт-ректифікат 96°). При цьому для чистоти досвіду піддослідна особа голодувала. При вживанні були зафіксовані наступні результати: 20 г алкоголю (спирту) не давали практично ніяких змін, пульс збільшувався всього на 10-15 ударів у добу або зовсім не змінювався в більш здорових людей. Зате вже вживання 30 г алкоголю викликало збільшення на 430 ударів більше, ніж звичайно; 60 г алкоголю - на 1872 удари більше; 120 г алкоголю - на 12980 ударів більше; 180 г алкоголю - на 23904 ударів більше, а при 240 г наступного дня вже на 25488 ударів більше, тобто позначалася залишкова дія алкоголю, тому що він за добу повністю так і не виводиться з організму при прийомі більших доз.

Звідси випливав висновок: при споживанні 20 г алкоголю в організмі людини не відбувається ніяких негативних змін, а лише йдуть стимулююче-очищувальні процеси. Отже, ця кількість за добу нормальна, вона навіть профілактично часом необхідна (восени, узимку, у сиру погоду й т.д.); у перерахуванні на горілку з 40° змістом спирту це означає 50 г; 30 г спирту або 75 г горілки – це вже межа норми. Усе, що понад 60 г алкоголь (спирту) - тобто 150 г горілки за добу - уже шкідливо, а понад 100 г спирту або 250 г горілки - просто небезпечно, тому що це означає частішання на 10- 12 тис. ударів пульсу або серцебиттів більше, ніж нормально, або на 8-10 серцебиттів щохвилини більше, ніж необхідно. Не всякий здатний контролювати себе в такій ситуації. Маючи цю інформацію, нехай уже кожний розраховує свої сили й можливості.

У той же час навіть 30 г горілки, а то ще 50 г цілком достатньо як кулінарно-сопроводжувальний акцент до занадто жирної м'ясної або до солоно-пряної рибної й овочевої їжі.

Оскільки таку їжу споживають не щодня, а принаймні два-три разу на тиждень, то 100-150 г горілки в тиждень, або 400-500 г на місяць, цілком відповідають нормальній дозі, тому така кількість горілки й повинна стати відправною крапкою для вирахування мінімуму державного виробництва і як розумний мінімум індивідуального споживання, до якого варто прагнути. Це означає, що країна, що володіє принаймні 20 млн. потенційних споживачів горілки, повинна виробляти й реалізовувати щомісяця не менш 10 млн літрів горілки, щоб покрити нормальний і рівномірно розподілений попит, аж ніяк не диктувати цілями сп'яніння. Але це мінімум, який варто визнавати, з яким варто вважатися і який не можна знижувати, не ризикуючи викликати вибух попиту.

Основною причиною, що стимулює споживання спиртних напоїв, є їхня здатність фізіологічного впливу на людський організм. Фізіологічний вплив харчових продуктів на організм обумовлено змістом наступних груп фізіологічно активних речовин, що впливають на системи організму людини: нервову (етиловий спирт, кофеїн, нікотин, теобромін і ін.), сердечно - судинну (етиловий спирт, кофеїн, солі калію, магнію, ферменти й ін.); травну (мінеральні солі, органічні кислоти, ферменти, пектинові речовини, клітковина й ін.).

Основна фізіологічна дія алкогольних напоїв на організм людини пов'язана із впливом етилового спирту на нервову й серцево-судинну системи, а ступінь впливу залежить від дози алкоголю.

5. МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ФАЛЬСИФІКОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ.

Горілка відноситься до найбільш часто фальсифікованої групи алкогольної продукції через відносну простоту її виготовлення й високого попиту серед населення.

Найпоширенішими засобами фальсифікації горілки є: повна або часткова заміна харчового спирту на більш дешевий технічний; застосування води, що не відповідає вимогам технології; розведення або повна заміна водою.

Фальсифікація горілки найчастіше виявляється при зовнішньому огляді пляшки: її ознакою може служити невиразна блякла матова етикетка на неякісному папері, нещільна пробка, нечітке штампування на ковпачку, невідповідність найменування горілки виштампуваній заголовній букві на ковпачку й підписі на етикетці, наявність сторонніх включень.

Непрямою ознакою дійсності горілки може служити чорний масткий наліт на денці пляшки, що утвориться при русі пляшок по транспортері.

Доцільно розглянути етикетку зі зворотної сторони: на заводській етикетці є кілька рівних смужок клею або клей утворить рівне суцільне покриття. У невиробничих умовах клей звичайно наноситься пензликом, тому мазки найчастіше нерівні.

Багато великих підприємств для захисту своєї продукції від підробок передбачають нанесення на ковпачок чи пляшку написів або шифрів напилюванням водонерозчинної фарби.

Ковпачок із гвинтовим різьбленням не повинен прокручуваться навколо своєї осі. На заводі-виготовлювачі такі пляшки бракуються.

Наявність у горілці суспензій, пов'язане з порушенням технологій при її промисловому виробництві, відзначається вкрай рідко й може служити ознакою її фальсифікації.

Присутність ряду сторонніх домішок пов'язане із застосуванням нехарчового спирту: ацетон є ознакою синтетичного спирту; підвищений зміст ефіру, кротонового альдегіду, сірчистих сполук спостерігається в горілці, приготовленої з технічного гідролізного спирту. У смаку це проявляється присутністю пекучих тонів, наявністю різкого неприємного заходу. Якщо об'ємна частка сивушних масел, що втримуються в горілці, перевищує 0,1%, то при розтиранні її між долонями з'являється специфічний запах. Чиста горілка такого запаху не має.

Для споживачів, що бажають купувати продукцію гарантованої якості, радять звертати увагу на наступні деталі:

1. Ціна горілки. Незважаючи на розхожу думку, виробництво горілки - підприємство витратне, а випуск високоякісної продукції вимагає особливих вкладень, отже, горілка «преміум-класу» не може бути дешевою.

2. Зовнішній вигляд. Дорога, якісна горілка повинна мати відповідний товарний вид. Етикетки й контретикетки повинні містити всю необхідну інформацію. До того ж оригінальну пляшку, постачену ще й спеціальним захистом, важче підробити.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: обучение реферат, реферати, шпори на телефон.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки