Предыдущая страница реферата | 1  2  3 | Следующая страница реферата

гультяй (знев.[11, II, 193]): “...сигналили на дружний свист гультяїв...” (Є.Пашковський. Безодня.)

‘людина лінива / не любить, не хоче працювати, учитися / малознаюча / негативна оцінка / образність’:

бельбас (знев.[11, I, 155]): “...сиділи два бельбаси, що завжди сміялися, як тільки він переступав їхній поріг.” (В.Шевчук. Стежка в траві.)

‘людина лінива / не любить працювати / любить спати, лежати / негативна оцінка / образність’:

вайло (розм.[11,I,282]): “Перетворивс я в почвару, нечупару, безсиле вайло, скиглія, що тільки й знає похвалятися власними недугами”, “...раніше – мамлакуватий вайло, а тепер – ні...” (В.Шевчук. Стежка в траві.)

бевзь (лайл.[11,I,118]): “Хто проворніший, то й живеться лучше. А бевзь скрізь бевзь, хоч ти йому корону на голову посади...” (В.Шевчук. Стежка в траві.); “Отож, як у воду батько зирив, та перечити не став: хоче йти за цього бевзя, хай іде” (В.Врублевський. Милоська.)

У художньому тексті така лексика несе певне експресивно-стилістичне навантаження та використовується як засіб передачі зневажливого ставлення, засудження певних вад людини, а також виконує характеристично-номінативну функцію. Лайливі одиниці (напр., бевзь) містять у собі вказівку на емоційний стан того, хто говорить, – роздратування, гнів, неприязнь тут є яскравими виразниками експресивності.

Моносемні і деякі полісемні ЕЛО характеризуються “однією направленістю” або одноаспектністю, наприклад: ‘лінивий і любить спати, лежати’ / ‘лінивий, не працює, живе за чужий рахунок’ / ‘лінивий, безтурботно проводить час’. Денотативний базис даних слів досить визначений.

Негативна, презирлива оцінка, як правило, реалізується через особливу синтаксичну позицію–звернення–характеристику і виконує номінативну функцію. Більшість полісемних експресивів характеризуються різною орієнтацією сем або різноаспектністю та доволі широкою дифузною семантикою.

Ми зафіксували цілий ряд дієслівних лексем ЛСГ ‘ставлення людини до роботи / людина лінива / роботяща’. Так, на позначення позитивної оцінки виконуваної чи виконаної роботи використовуються, зокрема, такі лексеми:

пальнути ‘за короткий час виконати досить вагому роботу’ (в СУМ не зафікс.): “...тако до вечора пальнемо цього города...” (Є.Пашковський. Вовча зоря.)

їшачити ‘важко працювати’ (в СУМ не зафікс.): “...чим вдавити себе, коли оцей шашлик по п’ятірці, день на нього їшач, питається?” (Є.Пашковський. Безодня.)

У наведених прикладах на денотативний базис накладається конотативний. Конотативність лексем пальнути, танцювати виявляється лише у певній мовленнєвій ситуації. Інтенсивність виступає у функції посилення конотативної семантики даних експресивів. Між інтенсивністю та експресивністю існують причинно-наслідкові відношення: інтенсивність веде до експресивності.

Даній ЛСГ протиставляється ЛСГ ‘негативне ставлення до роботи’:

сачканути ‘якимось чином звільнитися від якихось завдань’. Ця лексема зафіксована у словнику С.Ожегова [7, 686] (“уклоняясь от работы, бездельничать, лентяйничать”) як просторіччя. В українській мові це просторічний експресив. “Можна було б у черговий раз сачканути, тим більше, що у дипломаті лежав готовий бланк медичної довідки з печаткою” (В.Врублевський. Вбивство на зупинці.)

відлинювати ‘свідомо уникнути якоїсь роботи, завдання тощо’ (в СУМ не зафікс.): “...заходив за колючий кущ, таки відлинявши від примусової праці” (Є.Пашковський. Безодня).

прошлангувати (значення див. вище): “...дідові ж вдалося прошлангувати веселіш...” (Є.Пашковський. Безодня.)

Ця мікросистема мовних одиниць (просторіччя) репрезентує некодифіковане народнорозмовне мовлення. Із стилістичного погляду вона характеризується афективністю, дозволяючи письменникові відтворити інтонаційний малюнок мовлення. Просторічна лексика функціонує в текстах як естетичний знак стилізованої народнорозмовної стихії.

Можна зробити висновок, що для мовної системи однаково важлива одна й та ж ознака, репрезентована як “предметною”, так і “процесуальною” семантикою.

Серед словотворчих деривативів виокремлюємо складну лексему з образною внутрішньою формою:

трудотерапія (в СУМ не зафікс.); “Словарь русского языка” фіксує дану лексему як медичний термін ’применение трудовых процессов с лечебными целями для более быстрого и полного восстановления трудоспособности человека’: “...по лікарні синіло розгублення, чужа загибель звільнила: відпросився з трудотерапії за цигарками...” (Є.Пашковський. Безодня.); “Хворі з вензелями “ПБ” поверталися з трудотерапії” (Є.Пашковський. Вовча зоря.)

У контексті художнього твору ця лексема отримує нову функцію: комунікативна функція відтісняється на другий план експресивною функцією. Також тут спостерігаємо професійну відкріпленність лексеми та набуття нею виразних ознак просторіччя із значенням ’примусова праця’. Для ЕЛО даної ЛСГ, як і для інших ЛСГ, характерна варіативність емоційної оцінки в діапазоні від іронії, жарту, насмішки, несхвалення до зверхності, презирства.

Лексичні одиниці ЛСГ ‘людина лінива’ виступають у функції образних чи необразних характеристик і негативної оцінки особи мовцем. Основний її склад утворюють загальні характеристики, які вживаються стосовно осіб жіночої і чоловічої статі, що знаходить відображення у граматичній категорії спільного роду.

Таким чином, денотативна структура ЛЗ кожного слова ЛСГ являє собою комбінацію ієрархічно підпорядкованих сем, які актуалізують соціально негативні ознаки людини. Характеристика ‘лінивий / не хоче, не любить працювати’ соціально значима для загальної оцінки людини як особистості.

Даній денотативній структурі відповідає конотативна структура: всі слова ЛСГ виражають негативну оцінку особи із загальною ознакою ‘лінива’.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат на тему менеджмент, ремонт реферат, реферат рк.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки