Предыдущая страница реферата | 1  2  3 | Следующая страница реферата

д) нічна пітливість;

ж)відчуття фізичного і психічного виснаження.

Комплекс перелічених проявів у 10 – 35% ВІЛ-інфікованих виникає перед розвитком клініки СНІДу. Звичайно у цих осіб СНІД розвивається впродовж наступних 3 років.

Серед протозойних інфекцій основою є пневмоцитна пневмонія, зумовлена Pneumocystis carinii, - одне з найтяжчих ускладнень СНІДу (спричиняє майже 40% летальності ВІЛ-інфікованих ). Проявляється двобічним ураженням легень – сухим кашлем, задишкою, різкою інтоксикацією, тяжкою недостатністю кровообігу. Може виникати також токсоплазмоз головного мозку, що перебігає у формі енцефаліту; рідше відзначається вісцеральний лейшманіоз, лямбліоз і абеміаз.

Серед грибкових інфекцій найчастіше виникає кандидоз стравоходу, трахеї, бронхів або легень, позалегеневий криптококоз (проявляється менінгітом і менінгоенцефалітом, іноді – сепсисом), гістоплазмоз, кокцидіоїдоз (супроводжується тривалою діареєю) та ін.

Найчастіше з бактеріальних інфекцій у хворих у стадії СНІД- АК спостерігають дисемінований туберкульоз з ураженням легень, шкіри, периферійних лімфатичних вузлів, травного тракту, центральної нервової системи, інших органів. Це основна причина смерті ВІЛ- інфікованих у регіонах із високою захворюваністю на туберкульоз. Рідше може виникати сальмонельозний, стафілококовий, стрептококовий сепсис, легіонельоз

Вірусні захворювання у стадії СНІД-АК найчастіше спричинені вірусом простого герпесу зі шкірно-слизовими (більше за 1 міс )проявами або генералізованими формами з ураженням бронхів, легень, стравоходу, нервової системи. У 10 - 12% виявляється цитомегаловірусна хвороба (як правило, генералізована форма, що супроводжується гарячкою, ураженням легень, центральної нервової системи, сітківки очей, стравоходу, товстої кишки).

Індекаторними пухлинними процесами для СНІД-АК є саркома Капоші, лімфома Беркітта, дифузна недиференційована лімфома, імунобластна саркома, частота виникнення яких становить 40%.найчастіше спостерігають саркому Капоші, яка переважно локанізується на нргах, а також у ділянці голови, обличчя, тулуба. Виникають чітко обмежені безболісні плями, бляшки, вузли червоно-синюшного кольору розміром 3-5мм. Поступово елементи збільшуються, набувають форми кільця, робляться щільними, із западанням у центрі. Згодом вони некротизуються, швидко з”являються метастази, що проникають у внутрішні органи і лімфатичні вузли.

На користь діагнозу СНІД-АК свідчать яскраво виражені неврологічні ураження, які є наслідком імуносупресії або зумовлені інфекційними і пухлинними процесами. Сюди належать пізнавально-рухові розлади, прогресуюча енцефалопатія, гострий асептичний менінгіт, множинні неврити, переважно сенсорні поліневропатії, мієлопатії, розвиток деменції тощо.

Лабораторно виявляють зниження коефіцієнту CD4/CD8, наростає лейкопенія, лімфоцитопенія, тромбоцитопенія, анемія, в крові підвищується рівень циркулюючих імунних комплексів. Порушені також усі реакції клітинного і гуморального імунітету – імунна система перестає розрізняти “cсвоє” і “чуже”. У цій стадії наявність двох із характерних клінічних проявів і двох лабораторних показників, особливо з урахуванням епідеміологічного анамнезу, дозволяє з високим ступенем імовірності діагностувати ВІЛ – інфекцію.

Клінічні прояви СНІД-АК у дітей характеризуються швидшим прогресуванням хвороби на фоні виражених ознак загальної інтоксикації із залученням у паталогічний процес всіх органів і систем. Частіше у дітей спостерігають гарячку, рецидивні бактеріальні інфекції, лімфоїдну пневмонію і гіперплазію легеневих лімфатичних вузлів, але рідко реєструють пухлинні процеси. Часто у паталогічний процес залучається центральна нервова система. Її ураження проявляється у вигляді енцефлагопатії, затримки темпів психомоторного, фізичного і розумового розвитку. Нерідко у дітей виникає значна тромбоцитопенія з геморагічним синдромом, що може бути причиною вираженої анемії і привести до смерті.

Межа між стадіями СНІД-АК і СНІДом є нечіткою і складною для визначення. При СНІДі ці прояви є постійними, більш вираженими і виступають разом з опортуністичними зараженнями і (або)з пухлинами, які є наслідком інфікування ВІЛ.

СНІД, термінальна стадія ВІЛ- інфекції. Цей діагноз встановлюють пацієнтам, число СД4- лімфоцитів у яких знижується до рівня менше за 50 клітин в 1 мм. куб. практично усі хворі, що помирають від ускладнень, зумовлених ВІЛ- інфекцією, мають вказаний рівень імунодефіциту. Клініка хвороби максимально розгорнута, розвивається кахексія, виражена інтоксикація, гарячка. Розвивається деменція. Наростає вірусемія. Тривалість життя таких пацієнтів становить 12-24 міс.

Діагностика спрямована на виявлення антилів до ВІЛ у сироватці або плазмі крові, які з’являються в період з 2-го тижня до 3-го місяця після зараження і зберігаються до смерті хворого. Попередні дослідження проводять імуноферментним методом. При постановці ІФА у випадку одержання позитивного результату аналіз проводять двічі (з тією самою сироваткою).у разі одержання хоча б ще одного позитивного результату діагностика ВІЛ- інфекції продовжується більш специфічним методом імуноблотингу, що дає змогу виявити антитіла до окремих білків серцевини і поверхневої оболонки вірусу. Тільки після цього можна зробити висновок про інфікування особи. Слід пам’ятати, що на стадії розгорнутого СНІДу титр антитіл до вірусу може знижуватись. Обмежено застосовують РА та реакцію імунофлюоресценції, полімеразну ланцюгову реакцію, виділення, культивування й ідентифікацію вірусу в клітинних культурах. Дослідження показників загального імунітету дає змогу певною мірою охарактеризувати його дефект, але має лише допоміжне значення.

Під час первинного встановлення діагнозу ВІЛ- інфекції пацієнтів госпіталізують у спеціалізовані лікарні або відділення, після чого вони перебувають на диспансерному спостереженні у відповідних регіональних центрах профілактики і боротьби зі СНІДом. Співробітники центрів забезпечують повторні обстеження, які проводять у разі погіршення стану хворого, й у плановому порядку вирішують питання про госпіталізацію. Догляд при ВІЛ – інфекції залежить від особливостей перебігу СНІДу і вираженості супутніх хвороб. У зв’язку з тим що наявність ВІЛ – інфекції є сильним стресом для хворого, необхідне створення охоронного психологічного режиму. Психологічна допомога включає індивідуальну бесіду з елементами роз’яснювальної і раціональної психотерапії, а також сімейну психотерапію.

Персонал, що проводить усі маніпуляції, повинен бути в гумових рукавичках. Під час медичних маніпуляцій треба використовувати тільки одноразові шприци, голки, системи для переливання крові та інший інструментарій. У палаті де перебуває хворий, проводять поточну дезінфекцію. Дієта та її корекція при ВІЛ – інфекції залежить від розвитку супутніх захворювань та ускладнень.

Засобів, які дозволили б вилікувати людину від ВІЛ – інфекції, не існує, але розроблені схеми терапії можуть істотно затримати розвиток захворювання. Лікування хворих на СНІД спрямоване на пригнічення реплікації вірусу та хімопрофілактику вторинних інфекцій.

Прогноз при ВІЛ – інфекції несприятливий. Половина хворих умирає протягом року, більшість гине у перші 2 роки після виникнення клінічних проявів СНІДу лише 20 – 25 % пацієнтів живе довше за 3 роки.

Ефективним засобом запобігання СНІДу є санітарно-просвітня робота, спрямована на інформування населення про шляхи поширення цієї інфекції і засоби запобігання. Профілактичні заходи полягають головним чином у правильному статевому вихованні населення, що передбачає обмеження числа статевих партнерів і використання презервативів. Важливе значення має також профілактика внутрішньо-лікарняного та професійного зараження ВІЛ – інфекцією.

Для виявлення можливих джерел збудника підлягають обстеженню такі групи населення: 1)гомо - та бісексуальні чоловіки; 2)повії; 3)особи, незалежно від статі, із невпорядкованим статевим життям; 4)пацієнти, що мають венеричні хвороби; 5) донори крові, сперми та органів; 6)особи, яким часто вводять препарати крові, особливо хворі на гемофілію; 7) наркомани, які вживають наркотики парентерально; 8) діти, які народжені від матерів - вірусоносів або хворих на СНІД.

Диспансерний нагляд за пацієнтами здійснюється за їх згодою з дотриманням принципів конфіденційності або анонімності та особистих прав і свобод громадян, визначеним чинним законодавством України. Якщо ВІЛ – інфікованою або хворою на СНІД є особа віком до 18 років, диспансерний нагляд здійснюється за згодою її законних представників, які мають право бути присутніми під час обстеження пацієнта. У разі встановлення опіки чи піклування за особою, яка ВІЛ – інфікована або хвора на СНІД, диспансерний нагляд за нею проводиться за згодою її опікунів чи піклувальників.

Осіб, у яких під час лабораторного дослідження у крові виявлені антитіла до ВІЛ, направляють до лікувально-профілактичних закладів, що визначені для проведення диспансерного нагляду за ними. ВІЛ – інфікована особа зобов’язана письмово засвідчити факт одержання інформації про її інфікованість, її необхідно попередити про кримінальну відповідальність за свідоме зараження іншої особи ВІЛ – інфекцією.

Під час первинного звернення за медичною допомогою пацієнта, у якого вірогідно підтверджена наявність в організмі ВІЛ – інфекції, йому призначають обстеження. Двічі на рік всі пацієнти мають бути обстежені інфекціоністом; один раз на рік – терапевтом, стоматологом, дерматовенерологом, гінекологом (урологом), невропатологом, психіатром, офтальмологом, отоларингологом; у разі потреби обсяг обстеження визначає лікар, який здійснює диспансерний нагляд.

ВІЛ – інфіковані діти мають бути оглянуті двічі на рік дитячим інфекціоністом, педіатром; один раз на рік дитячими спеціалістами.

Якщо в пацієнта під час першого обстеження рівень CD 4 становить менше як 200 клітин в 1мм (крім стадії СНІД – АК) то обстеження повторюють через 1 місяць.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: скачать на телефон шпаргалки, мировая экономика, сочинение 3.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки