3,8
|
83
|
Великобританія
|
213,0
|
3,7
|
111
|
З таблиці видно, що країни Південної Європи мають
величезне число дрібних торгових точок, у той час як у Великобританії і
Німеччини роздрібна торгівля більш сконцентрована. У Південної Європі число
підприємств оптової торгівлі відносно невелике - 10-18%, у країнах Північної
Європи - 30-50%, що зв'язано з роллю імпортних товарів на внутрішньому ринку.
У висновку варто підкреслити, що розвиток третинного
сектора, що випереджає, і особливо сфери виробничих послуг, є неминучою умовою
і передумовою цивілізованого переходу економіки до ринковому, постіндустріальному
етапу розвитку.
Міжнародна торгівля
Міжнародний географічний поділ праці базується на
прагненні людства до усі більшої ефективності ведення господарства, а в
останньому десятилітті і до забезпечення усі більшої розмаїтості запропонованих
на світовому ринку продуктів і товарів, що прийшло на зміну масовості
(серійності) виробництва. Таким чином, і в міжнародному обміні принцип
економіки масштабу (economy of scale) почав витискатися іншим принципом -
економіки різноманіття (economy of scopo).
Цей принцип привів до повної відмови, навіть у теорії, від можливості того, що кожна національна економіка спроможна покрити всю
розмаїтість попиту. Більш того, в умовах постіндустріального суспільства йде
поглиблення спеціалізації виробництва, що завжди лежало в основі поглиблення і
диверсифікації міжнародного поділу праці, що на сучасному етапі стає усі більш
детальним і більш "адресним". Відбувається не тільки спеціалізація на
виробництві готових продуктів, але і на деталях, напівфабрикатах, окремих стадіях
і елементах виробництва тієї або іншої продукції. У основі спеціалізації тепер
не тільки кількісні (зробити більше і по більш низькій ціні), скільки якісні
критерії (наукоємкість, надійність, "чистота" і т.д.).
Саме тому на взаємну торгівлю між промислово розвиненими
країнами Заходу припадає вже майже 60% обороту світової торгівлі. Найбільше
зріле економічне інтеграційне угруповання сформувалося саме в Західної Європі, тоді як міцність між країнами, що розвиваються, дуже невелика і схильна впливу
політичних і кон'юнктурних економічних коливань.
Сучасний етап розвитку зовнішньоекономічних зв'язків
характеризується їхній багатовидністю.
Товарні потоки або товарообмін. Нові тенденції
економічної взаємодії держав, зміни структури міжнародних економічних зв'язків
виявляється особливо яскраво в зовнішній торгівлі товарами, а також у масштабах
і структурі міжнародних транспортних повідомлень, що забезпечують реалізацію
сформованих зовнішньоторговельних зв'язків. Одна з важливих особливостей
сучасного етапу світового економічного розвитку - більш високі, чим у
промислового виробництва темпи росту міжнародної торгівлі. У 1995 р. вартість
товарного експорту склала 4875 млрд долл. , експорту послуг - 1230 млрд долл.
На 25 ведучих країн припадало 85,3% світового експорту і
83,8% імпорту. По деяким із них ці показники склали: Німеччина - 11,6% і 10,7%, Франція - 6,0% і 6,3%, Великобританія - 5,2% і 5,8%.
Незважаючи на процес утягування, що прискорився, національних економік у систему міжнародної торгівлі, світовий товарообіг
відрізняється високою територіальною концентрацією - на п'ять найкрупніших
експортерів припадає майже половина об'єму світового товарообігу. У той же час
відбувається певна просторова дисперсія товарних потоків - сумарна частка
головних потоків (кожний більш 1% світового зовнішньоторговельного обороту)
складала в 1970 р. 29,3%, у 1980 р. - 26%, у 1995 р. - 20%. Одночасно
відбуваються певні зміни пропорцій між потоками (табл.7).
Цікаво відзначити, що серед головних товаропотоків
переважають зв'язку між країнами, що сусідять, хоча їхня питома вага в
товарообігу і знижується. Серед 15 головних міжкражїнних взаємодій - дев'ять
сусідські, що зв'язано з особливостями інтеграційних процесів: принципова
однотипність складних багатогалузевих господарств розвинених країн не тільки не
перешкоджає грузоообміну, а навіть є типологічною ознакою інтеграції.
Таблиця