Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

при створенні інформаційної мережі прийдеться співробітничати з місцевими постачальниками інформації.

Міжнародна конференція в Щецині познайомила учасників з роботою агентств у Празі, Санкт-Петербурзі і Москві, у Польщі (при сприянні Великобританії) і в Литві. Загальні зведення про ці агентства такі:

їх не можна віднести до часток — за деяким виключенням (у Празі) вони виникли на базі бібліотек і інформаційних центрів;

вони цілком доречні в рамках виникаючих економічних структур, але залежать від приватної ініціативи, до того ж їм приходиться переборювати безліч перешкод. Ділова інформація існувала і до 1989 року, але між економічною інформацією й інформацією в умовах твердого планування є значна різниця. Часто наявна інформація була просто невірної, що, наприклад, вилилося в повне незнання в Західній Німеччині реального стану економіки. Доступ до інформації про економіку країн Центральної і Східної Європи був закритий, а виходить, і конкуренція була неможлива і небажана.

Тепер важливо налагодити централізовану інформаційну систему, що приведе до появи нових фірм. Ряд інформаційних агентів незалежні і самостійно заробляють гроші, деякі пропонують платні послуги, одержуючи при цьому засобу з бюджету. Одні розоряються, інші поєднують свої зусилля, треті процвітають. Добре працюють агентства з професійним штатом. Бібліотеки беруть участь у цьому процесі, оскільки їм приходиться заробляти гроші. Свої послуги вони оцінюють по-різному, часом занадто високо, тому що бюджетні асигнування постійно зменшуються, а засоби для розвитку необхідні. Значний розкид цін на інформаційні послуги говорить про те, що ці служби не вміють поки оцінювати ситуацію на ринку. Багато хто також сподіваються на бюджет.

Бібліотеки можуть конкурувати на інформаційному ринку, тому що мають компетентних, ерудованих фахівців, крім того, міжнародні зв'язки в бібліотечному середовищі більш розвиті, чим у приватному інформаційному секторі.

Технології комерційного поширення інформації

Результатом застосування нових інформаційних технологій є надання користувачу цікавлячих його даних у виді інформаційних послуг на базі інформаційних продуктів. При цьому дані визначаються як події, записи чи інструкції, представлені в будь-якій конвенціональній формі, що виражають будь-яку інформацію і піддаються комп'ютерній обробці.

Сукупність даних, сформованими їхніми виробниками для подальшого поширення, являє собою інформаційний продукт, чи продукт інформаційної діяльності, що може існувати як у речовинній, так і в нематеріальній формі. Таким чином, інформаційний продукт відбиває інформаційну модель виробника, у якій втілені в першу чергу його власні представлення про деяку предметну область. Однак цінність інформаційного продукту для користувачів, а отже, і його комерційний успіх залежать від того, наскільки він зможе задовольнити потреби користувачів. При цьому одержувана інформація сприймається як первинні дані, яким ще тільки має бути стати інформацією, будучи сприйнятої в рамках інформаційних моделей користувачів (представлень користувачів про цікавлячу їхній предмет області).

Зрозуміло, виробники комерційних продуктів намагаються врахувати у своїх моделях також і моделі користувачів. Проте інформаційні моделі виробників і користувачів ніколи не можуть цілком збігтися, тому що користувачі часто не оформляють (явно чи неявно) свої досить неясні представлення про те, яка інформація їм потрібна, у чіткі інформаційні моделі, що перешкоджає обліку цих представлень у концепції продукту; якщо навіть такі моделі якимсь образом і існують, то, по-перше, виробник може про їх не знати і/чи невірно їх сприймати і, по-друге, ці моделі в різних користувачів можуть не збігатися один з одним, роблячи тим самим побудову абстрактної інформаційної моделі «користувача взагалі» важко вирішуваної, а нерідко — і не має практичного змісту, задачею.

Розбіжності інформаційних моделей виробників і користувачів виявляються головним чином у тім, що користувачу потрібні дані в іншому обсязі й в іншій структурі в порівнянні з тим, як це зроблено в інформаційному продукті. При традиційних інформаційних технологіях такі розбіжності звичайні, що може бути проілюстровано наступним прикладом. Допустимо, деякий користувач (читач), що вирішує кросворд, бажає довідатися назву озера в штаті Іллінойс (США) із семи букв (перша—“М”). Його інформаційної моделі найбільшою мірою відповідала б спеціальна брошура, що містить 51 розділ (по числу штатів США), у кожнім з який знаходився б алфавітний покажчик озер, розташованих у цьому штаті. Оскільки дана конкретна потреба нетипова, то такої брошури може не бути взагалі або вона є, але надійно похована під купою видань, що відповідають подібним потребам (типу «Пустелі США», «Гірські масиви США» і т.п.). У будь-якому випадку, якщо тільки подібної брошури немає під рукою, читачу нічого не залишається, як звернутися до енциклопедії, що втілює представлення її творців про світобудову (велика частина цих представлень гіпотетичного читача, природно, не цікавить). У результаті довгих пошуків читач зупиняється на статті «США», де після фактичного переструктурування даних (ігнорування усього, що не відноситься до озер, а не відноситься до них гнітюча частина статті) він, нарешті, не без праці знаходить відповідь («Мічиган»).

Нові інформаційні технології, на відміну від традиційних, припускають надання користувачу не тільки інформаційного продукту, але і засобів доступу до нього (засобів пошуку, обробки, представлення і т.п.). Ці засоби дозволяють користувачу не просто візуаліз увати зміст комп'ютерних файлів, у яких втілений інформаційний продукт, але й одержати інформацію в обсязі і форматі, що релевантні саме його потребам.4

В ідеальному випадку засобу доступу повинні забезпечити пошук і представлення інформації, що відповідає потребам користувача, де б вона не знаходилася. У термінах приведеного вище приклада це означає, що користувач інформаційного продукту (електронного аналога енциклопедії) повинний мати можливість знайти назву озера, оперуючи лише термінами «озеро» і «штат Іллінойс» і не знаючи, що в дійсності ця назва знаходиться в статті «США». Подібна можливість традиційно зв'язується з поняттям інформаційної послуги.

Поява інформаційних послуг розширило попит на інформаційні продукти, тому що сприяло індивідуалізації пропозиції його наближенню до індивідуальних переваг окремих користувачів, а також зближенню інформаційних моделей виробників і користувачів. Крім того, користувачу не обов'язково вже мати цілком інформаційний продукт, що за інших рівних умов здешевлює реально отриману інформацію.

Таким чином, інформаційна послуга є поряд з інформаційним продуктом найважливішою характеристикою нових інформаційних технологій (ця єдність відбивається абревіатурою «ІПП» —«інформаційні продукти і послуги»).

У найбільш загальному виді сучасні технології комерційного поширення інформації мають на увазі, що користувачі зі свого термінального пристрою «спілкуються» з інформаційними продуктами, основними з який є бази даних ( БД) за допомогою спеціальних програмних засобів. Оскільки подібне «спілкування», чи сеанс, здійснюється за схемою «запит-відповідь» і протікає в реальному часі (тобто відгук на запити з'являється безпосередньо в ході сеансу, а не по його закінченні, як при пакетному (batch) режимі), про відповідні технологіях говорять як про діалоговий, чи інтерактивних (online). Основні їхні види – удалінні банки даних, ІПП на технічних носіях, відеотекс.

Вилучені банки даних. Цей вид технології припускає колективний доступ користувачів до інформаційних продуктів, зосередженим на єдиному комп'ютері, чи хост-ЄВМ (host computer), у діалоговому режимі по мережах передачі даних.

Інформаційними продуктами тут виступають БД по різних предметних областях, а також різні метадані: директорії, рубрікатор и й інші дані, що полегшують користувачу пошук у БД. Інформаційні послуги надаються завдяки наявності різноманітних засобів пошуку, обробки і видачі інформації. Інформаційні продукти і програмні засоби є головними елементами банків даних чи автоматизованих банків даних (АБД) - основної організаційної форми, у якій розвиваються сучасні технології комерційного поширення інформації.

Відповідно до визначення Міжнародної конфедерації суспільств авторів і творців (International Confederation of Societies of Authors and Composers) банком даних називається сукупність (ensemble) наборів даних, а також зв'язаних і реляційних файлів. Однак не кожна сукупність даних, занесена в пам'ять комп'ютера, утворить АБД. Для цього необхідно виконання двох умов:

дані повинні складати деяке єдине ціле, тобто повинні бути відібрані на підставі стабільного класифікаційного критерію;

до відповідного інформаційного продукту повинний бути організований доступ визначеного числа користувачів.

У результаті АБД може бути визначена як система спеціальним образом організованих даних, програмних, технічних, мовних і організаційно-методичних засобів, призначених для централізованого нагромадження і колективного багатоцільового використання цих даних.

Базами даних називаються масиві машиночитаної інформації, що відносяться до визначеної предметної області й організовані на відповідному логічному і фізичному рівнях представлення. Доступ до АБД здійснюється з терміналів користувача, якими можуть бути яке-небудь спеціальне устаткування, але найчастіше персональні комп'ютери чи інші інтелектуальні термінали, що дозволяють користувачу робити післясеансову обробку знайденої інформації.

Основними особливостями даної технології, що визначають багато в чому і її достоїнства, і її недоліки, є:

надання користувачу тільки інформаційних послуг, а не безпосередньо інформаційних продуктів, у результаті чого він одержує (а часто й оплачує) тільки ту інформацію, що йому дійсно потрібна;

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: рефераты, реферат на тему мова, онегин сочинение.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки