Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Банки найшли привабливим спосіб розширення кредиту клієнтам через кредитні лінії в поєднанні з банківськими картками. Географія їх ринку також розширювалась, оскільки банки могли випускати картки для споживачів, які мешкали не тільки поблизу банка. Разом з цим, новим клієнтам були запропоновані нові інші банківські послуги. Доход від власників карток поєднувався з доходами від дисконту, сплаченого торгівцями, і новими депозитними ресурсами, які створювались за рахунки від продажу.

1.2. Основні елементи карткової платіжної системи.

На сучасному етапі іде процес створення національної платіжної системи України. В більшості випадків українські банки є членами міжнародних платіжних систем, а деякі з них випускають власні пластикові картки.

Для більш детального розуміння всіх процесів, пов’язаних з пластиковими картками, детально зупинимося на визначенні основних складових платіжної системи.

У ході розвитку карткових систем виникли різні види пластикових карток, що розрізняються призначенням, функціональними і технічними характеристиками.

З точки зору механізму розрахунків виділяються:
|двосторонні |виникли на базі двосторонніх угод між учасниками |
|картки |розрахунків; |
| |власники карток можуть використовувати їх для покупки |
| |товарів у замкнутих мережах. |
|багатобічні |очолюють національні асоціації банківських карток; |
|картки |надають власникові картки можливість купувати товари в |
| |кредит у різних торговців і організацій сервісу; |
| |одержувати касові аванси; |
| |користуватися банкоматами для зняття готівки з |
| |банківського рахунка т.і. |

По функціональному призначенню виділяють наступні види карток:
|кредитні |оплата різних послуг і товарів за рахунок кредиту, |
|картки |наданого банком або спеціалізованою сервісною компанією, |
| |не маючи ні готівки, ні грошей на банківському рахунку; |
| |необхідно мати договір з банком, у якому клієнт |
| |зобов'язується протягом визначеного терміну повернути |
| |банкові борг, що з'явився в результаті платежу. |
|дебетові |використовуються для оплати товарів і послуг, одержання|
|картки |готівки в банках шляхом прямого списання грошей з рахунка|
| |платника; |
| |клієнт розпоряджається тільки сумою з його банківського |
| |рахунка; |
| |обробка картки в режимі on-line. |
|картки з |можливість робити платежі понад суму, що зараховується на|
|овердрафтом |рахунок власника картки; |
| |це порівняно невелика сума трактується як автоматичне |
| |надання кредиту без спеціального кредитного договору. |

По матеріалу з якого картка виготовлена:
|паперові (картонні, теслинні); |
|пластикові; |
|металеві |

В даний час практично повсюдне поширення одержали пластикові картки.
Однак для ідентифікації власника картки часто використовуються паперові
(картонні, теслинні) картки, запаяні або запресовані в пластикову плівку.
Це ламінування картки. Якщо картка використовується для розрахунків, то з метою підвищення захищеності від підробки застосовують більш складну технологію виготовлення карт із пластику. У той же час, на відміну від металевих карт пластик легко піддається термічній обробці і тискові, що досить важливо для персоналізації карти перед видачею її клієнтові.

По способу запису інформації:
|графічний запис|сама рання і проста форма запису інформації; |
| |дотепер використовується у всіх картах; |
| |наноситься прізвище, ім'я, зразок підпису й інформація |
| |про емітент. |
|ембосування |дозволяє значно швидше оформляти операцію оплати карткою,|
| |роблячи відбиток на ній сліпа. |
|штрих-код |застосовувався до винаходу магнітної смуги; |
| |низька таємність; |
| |у платіжних системах поширення не одержав. |
|магнітна смуга |один із самих розповсюджених на сьогоднішній день |
| |способів нанесення інформації на картку; |
| |дуже популярна в платіжних системах. |
|чіп |дуже дорога технологія; |
| |найбільш надійне збереження інформації. |
|лазерний запис |ще більш дорогі карти, чим чіпові; |
| |технологія запису на них схожа з записом на лазерні |
| |диски; |
| |у банківських технологіях поширення не одержали. |

по емітентах:
|банківські |випускаються банками і фінансовими компаніями. |
|(універсальні) | |
|картки | |
|приватні картки|випускаються комерційними компаніями для розрахунків у |
| |торговельній і сервісній мережі даної компанії. |

Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає можливість користувачеві карткою, здійснювати безготівкові розрахунки по оплаті товарів або послуг, а також отримання готівки в відділеннях банків і банківських автоматах (банкоматах). Прийняття картки до оплати і видача готівки по ній здійснюється підприємствами торгівлі
(сервісу) і банками, які є членами платіжної системи, що обслуговує картки.

Отже, пластикова картка являє собою пластину стандартних розмірів, виготовлену з спеціальної, стійкої до будь-яких пошкоджень пластмаси.
Основна функція пластикової картки - забезпечення ідентифікації особи, що її використовує як суб’єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться логотипи банка-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім’я власника картки, номер його рахунку, строк дії картки. Крім цього на картці може бути присутня фотокартка власника і його підпис. Алфавітно-цифрові дані - ім’я, номер рахунку і інші - можуть бути ембоссовані , тобто нанесені рельєфним шрифтом, дивись малюнок 1.1
(мал.1.1). Графічна інформація дає можливість візуальної ідентифікації власника картки. Однак, для використання в банківській платіжній системі цього недостатньо. По-перше, така картка може бути легко підроблена, по- друге, автоматична обробка такої картки проблематична. Крім того, потрібно і зберігати на картці ряд конфіденційних даних, що полегшує процедуру авторизації. Все це призводить до необхідності занесення ідентифікаційних даних на банківські пластикові картки додатково ще в закодованому вигляді.
Ця задача може бути вирішена за допомогою різноманітних фізичних механізмів. В картках зі штрих-кодом в якості ідентифікаційного елементу використовується штриховий код, аналогічний коду, який застосовується для маркування товару. Зчитування коду відбувається в інфрачервоних проміннях.
Картки з магнітною стрічкою на сьогоднішній день найбільш розповсюджені.
Магнітна стрічка розташована на зворотній стороні картки і складається з трьох доріжок. Дві перші потрібні для зберігання ідентифікаційних даних, а на третю можна записувати інформацію.

Мал. 1.2 Зразок банківської картки

Лицьовий бік:

[pic]

Зворотній бік ( крім інтернет-карт ) :

[pic]

Основним аргументом для впровадження «пластикових грошей» була зручність користувача. З появою електронних кошт реєстрації і збору інформації з'явилася можливість заносити і зчитувати інформацію на картку за допомогою магнітного кодування сигналу.

Першою організацією, що застосувала цей спосіб на пластикових картках була Міжнародна асоціація по авіаперевезеннях (IATA, Interactional Air
Transportation Association), що здійснювала контроль за багажем за допомогою інформації, записаної на магнітній стрічці пластикової картки.
Згодом прийнята IATA система кодування стала стандартної. На сучасних пластикових картках це - перша доріжка, що має довжину 79 символів (210 біт/дюйм, 7 біт на знак) і утримуючу алфавітно-цифрову інформацію.

Згодом подібний принцип використовували на банківських картках для кодування номера картки, що дозволило впроваджувати електронні платежі.
Розробка цієї системи кодування належить Американської банківської асоціації (American Bankers' Association).

Ця система також ввійшла в стандарт. На сучасних пластикових картках з'явилася друга доріжка, що має 40 символів (75 біт/дюйм, 5 біт на знак).

Згодом з'явилася третя доріжка, на якій найчастіше записується PIN-код
(Personal Identification Number - персональний ідентифікаційний номер), а іноді стан рахунка клієнта. Розроблювачем цієї доріжки була компанія Thrift
Industry. Інформація на цій доріжці може перезаписуватися і змінюватися в процесі використання. На доріжку може бути записано 197 цифрових знаків
(210 біт/дюйм, 5 біт т знак).

Наступним етапом у розвитку пластикових карток історія зобов'язана французькому журналістові Лорану Морену, що у 1974 році запропонував використовувати карти з електронною мікросхемою. Він запатентував цю ідею і заснував компанію Innovatron для виробництва таких карток. На сьогоднішній день пластикові картки з «імплантованою» мікросхемою (Smart-card) - тип пластикових карток що найбільше динамічно розвивається .

Магнітні картки поступаються першістю смарт-картам по двох причинах:

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: профессиональные рефераты, дипломная работа проект.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки