Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата

[pic]

Рис.8. Динаміка деструкції глікоалкалоїдів в тканинах бульб картоплі сорту Світанок київський.

[pic]

Рис.9. Динаміка деструкції глікоалкалоїдів в тканинах бульб картоплі сорту Невська.

[pic]

Рис.10. Динаміка деструкції глікоалкалоїдів в тканинах бульб картоплі сорту NewLeaf 6 Russet Burbank.

[pic]

Рис.11. Динаміка деструкції глікоалкалоїдів в тканинах бульб картоплі сорту NewLeaf 6 Atlantic.

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямовані на створення безпечних умов, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Крім того, охорона праці може розглядатися як науково обгрунтована соціально-технічна галузь досліджень, що вивчає теоретичні і практичні питання безпеки праці, запобігання виробничого травматизму, професійних захворювань і отруєнь, аварій, пожеж і вибухів на виробництві.

Законодавство про працю регламентується законодавчими актами, основними з яких є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон
України «Про охорону праці».

В сільському господарстві необхідно створювати безпечні умови праці, грунтуючись на існуючих ДСТах, інструкціях та законах. Забезпечення задовільних умов праці по господарству в цілому залежить від керівників:

- по галузях – від керівників відповідних підрозділів (агронома, інженера, зооінженера тощо);

- по ділянках – від керівників нижчих ланок (бригадир, виконроб тощо).

З метою організації та контролю робіт в господарстві є посада інженера по охороні праці, щорічно складаються комплексні плани по організації служби охорони праці в господарстві. Головне в організації охорони праці – це своєчасне проведення інструктажів: вступного, первинного, повторного
(через 6 місяців), позапланового та цільового.

Треба приймати до уваги, що найбільша кількість травм та пошкоджень відбувається при проведенні робіт, пов’язаних з ремонтом та поточним обслуговуванням сільськогосподарської техніки, навантажувальних та розвантажувальних роботах, внесенні мінеральних добрив, використанні пестицидів та роботах по збиранню врожаю.

Стан з охороною праці в УНВК наведені нижче(табл.5):

5. Показники травматизму по УНВК СДАУ
|Показники травматизму |Роки |
| |1998 |1999 |2000 |
|Середньомісячна кількість|13 |9 |15 |
|працівників |2/0 |1/0 |3/0 |
|Кількість нещасних |548 |705 |843 |
|випадків, в тому числі із| | | |
|летальним фіналом | | | |
|Виділено коштів на | | | |
|охорону праці, грн. ( в | | | |
|якості матеріальної | | | |
|допомоги) | | | |

В УНВК є різноманітні сільськогосподарські машини, які використовуються при вирощуванні картоплі: ДТ-75, МТЗ-80, Т-16, Т-150, К-
701, котрі агрегатуються з культиваторами КРН-4,2, КПС-4, боронами БЗСС-
1,0, котками ккш-6. При проведенні збиральних робіт застосовують комбайн
ККУ-4, а при садінні-СКС-4. Особливе місце при плануванні заходів по охороні праці повинно приділятися роботам по застосуванні пестицидів та хімічних добрив. Пестициди в УНВК вносять за допомогою обприскувача ОПШ-15.

При роботі з причіпними та напівпричепними знаряддями для боронування та оранки, лущіння стерні, садіння, міжрядних обробок та інших процесів, необхідно суворо дотримуватись правил техніки безпеки.

Небезпечний виробничий фактор [ ] – це такий, дія якого на працюючого в певних умовах призводить до травм, або раптового погіршення стану здоров’я.

Наведемо небезпечні та шкідливі чинники, які притаманні технологіям вирощування картоплі (Табл.6).

6.Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих чинників в технологіях вирощування картоплі.

|Технологічні |Небезпечні та шкідливі виробничі чинники |
|операції | |
|Обробіток грунту |Небезпека травмування навісними машинами під час |
| |регулювання, ремонту та очищення піднятої гідросистеми |
| |трактора. Небезпека при з’єднанні причіпних |
| |сільськогосподарських машин до трактора. При роботі |
| |агрегату певну шкоду організму завдають підвищені рівні|
| |шуму, вібрації та пилу. |
|Внесення |Особливо шкідливі азотні добрива: аміачна вода здатна |
|мінеральних добрив |спричинити опік шкіри, отруєння випарами аміаку, що |
| |потрапляють у повітря в кількостях, що значно |
| |перевищують ГДК. Також є небезпека отримати травму при |
| |навантажуванні та розвантажуванні добрив, при |
| |регулюванні та роботі агрегатів, що розкидують добрива.|
|Садіння |Небезпека при перевезенні мінеральних добрив та бульб; |
| |при регулюванні та навантажуванні саджалок. |
|Обробіток посівів |Небезпека при приготуванні та перевезенні робочих рідин|
|картоплі |пестицидів, при регулюванні машин та обприскувачів. |
|пестицидами |Існує реальна небезпека отруєння за умов перебільшення |
| |ГДК в навколишньому повітрі. |
|Збирання |Небезпека при налагодженні, регулюванні та процесі |
|врожаю |очищення від бадилля робочих органів картоплезбиральних|
| |комбайнів. Небезпека за умов присутності людей в |
| |робочій зоні картоплезбиральних машин, при навантаженні|
| |та розвантаженні бульб картоплі. |

Для створення кращих умов в господарстві необхідно усунути шкідливий вплив на організм людей різних виробничих факторів. При підготуванні машинно-тракторного агрегату необхідно перевірити комплектування і технічну справність машин [ ]. Не дозволяється робота машин на непідготовлених полях. При груповій роботі машин і агрегатів необхідно призначити старшого з числа працюючих. Забороняється при оранці, культивації, лущенні, боронувані, сідати на баластні ящики, знаходитися на рамі культиватора та в зоні роботи борін та дисків, а також очищати вручну робочі органи машин від бур’янів [ ]. При проведенні різних механізованих робіт на механізаторів та робітників в значній мірі впливають шуми та вібрація. Це призводить до швидкого стомлення, загальної слабкості, роздратування тощо.
При неможливості знизити рівень виробничого шуму нижче встановлених гігієнічних норм застосовують протишумові засоби індивідуального захисту: навушники, вкладиші, шоломи, костюми [ ]. Для захисту від вібрації застосовують огороджуючі засоби, віброізоляцію, віброгасники. Для індивідуального захисту використовують взуття на вібропоглинаючій платформі, віброзахисні рукавиці.

Для роботи з пестицидами та мінеральними добривами не можуть бути допущені люди молодше 18 років, вагітні жінки, молоді матері та персонал, який не пройшов медичний огляд. При внесенні мінеральних та органічних добрив необхідно виконувати загальні правила техніки безпеки при роботі з розкидачами, транспортними засобами, завантажувачами. Забороняється: організовувати навантаження-розвантаження пилоподібних добрив з підвітреного боку; допускати до роботи з водним аміаком людей без засобів індивідуального захисту. Тривалість робочого дня при роботі з фосфорорганічними сполуками – 4 години (з доробкою 2 години на роботах, не пов’язаних з хімікатами).

Обов’язкове забезпечення працюючих на період робіт спецодягом, взуттям, респіраторами, захисними окулярами, рукавицями [ ].

Перед проведенням робіт робітники повинні пройти інструктаж, бути ознайомленими з препаратами та їх властивостями, а також мати спеціальну кваліфікацію.

Обробіток проводять лише відремонтованими та відрегульованими спеціальними машинами для обприскування (ОП-2000, ОПШ-15). Після проведення робіт обов’язково проводять знешкодження залишків пестицидів на обладнанні, тарі, одязі тощо.

Забороняється в місцях роботи з пестицидами зберігати продукти, воду, фураж, предмети домашнього вжитку, палити та харчуватись під час роботи, використовувати в господарстві тару з під пестицидів.

Перед застосуванням хімічних препаратів повідомляють населення найближчих населених пунктів. Всі роботи з пестицидами в спекотні пори року проводити виключно в ранкові часи та увечері, при більш низькій температурі повітря. Категорично забороняється перевозити людей на автомобільних і тракторних причіпах, автокранах, автонавантажувачах [
].

Основні засоби захисту від ураження електричним струмом. Відповідно до правил влаштування електроустановок, їх необхідно надійно ізолювати, передбачити можливість випадкового дотику до зазначених установок.
Обов’язково перевірити функціонування попереджуючої сигналізації.
Відсутність можливості безпосереднього контакту з частинами установок та механізмів, що знаходяться під струмом, досягається використанням спеціального огороджування, розміщенням токопровідної мережі на недосяжній для працюючих висоті та використанням блокуючих пристроїв. До ізолюючих пристроїв належать ізолюючі штанги, ізолюючі лещата, діелектричні рукавиці та боти, гумові килимки, інструментарій із діелектричними ручками.

6. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Екологія – це наука про взаємодію тварин, рослин та мікроорганізмів між собою і біотичним середовищем, про зв’язки в надорганізмових системах – екосистемах, про структуру та функціонування екосистем (Ениоло В., 1998).
Організація раціонального використання природніх ресурсів, надійного захисту навколишнього середовища, забезпечення вірних взаємовідносин людської спільноти та біосфери, що грунтується на науковій основі-одна з нагальних соціально-політичних проблем. Саме через це охорона природи – комплексне і довгострокове завдання, яке має безпосереднє відношенння до виробничих сил, науки, культури, та інших аспектів діяльності людини. З появою людини на планеті, велику роль у глобальній екосистемі стали відігравати взаємовідносини “суспільство-природа”. Особливо швидко посилюється вплив суспільства на природу в зв’язку з розвитком машинного виробництва. Завдяки цьому масштаби впливу суспільства на природу поширювались так швидко, що людство перетворилось у потужну геологічну силу, яка здійснює вплив на багато природних процесів. Необхідно відзначити, що проблеми навколишнього середовища не слід зводити тільки до негативного впливу людини на природу. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 м3 шкідливих стоків, щорічно в грунти вноситься 500 млн.т. мінеральних добрив і близько 4 млн.т. пестицидів, більша частина яких осідає в грунтах та виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях накопичуюються в водосховищах для питної води для великих промислових міст.

Найбільш розповсюджений тип грунтів в УНВК – чорнозем типовий, малогумусний. В господарстві вирощуються такі культури: яра і озима пшениця, ячмінь, гречка, цукровий буряк, картопля. Для нормального росту і розвитку культурних рослин щільність грунту повинна становити 1,1-1,3 г/см3. При зростанні або зменшенні об’ємної маси грунту на 0,1-0,2 г/см3 порівняно з нормальною, врожай значно знижується. Ущільнений грунт погано вбирає і фільтрує вологу, що при зливах призводить до стоку та ерозії. На ущільнення грунту впливає також кількість прооджень сільгоспмашин та агрегатів. При підвищенні щільності грунту знижується загальна аерація, збільшується обсяг недоступної для рослин вологи, знижується її рухомість.
У сучасному землеробстві хімізація сприяє максимальному використанню як природних факторів продуктивності рослин (грунтової родючості), так і агротехнічних (сівозміни, обробіток грунту, удобрення, боротьба з шкідниками тощо). До основних засобів хімізації при вирощуванні картоплі належать мінеральні добрива і пестициди. Несприятливий вплив добрив на навколишнє середовище може бути різним, але в основному внаслідок таких причин:

1. Надходження поживних елементів добрив з грунту у підгрунтові води з поверхневих вод може призвести до посиленого росту водоростей і утворення планктону.

2. Неправильне використання мінеральних добрив може погіршити кругообіг і баланс поживних речовин, агрохімічні властивості родючості грунту. Застосування азотних добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур підвищує кислотність грунту.

3. Порушення живлення рослин мінеральними речовинами (мікро- і макроелементами) призводить до різних захворювань рослин, погіршує санітарний стан посівів.

4. Порушення технології застосування добрив, недосконалість якісних показників мінеральних добрив можуть зменшувати продуктивність сільськогосподарських культур і якість продукції, та призводити до накопичення в ній нітратів.

Однією з умов успішної рекультивації земель є вірне визначення товщини шару грунту, який потрібно знімати. Рекомендується знімати найбільш родючу частину грунтового покриву товщиною 45-50 см. Великим споживачем води є сільське господарство. 31 га посівів кукурудзи за вегетаційний сезон витрачают близько 3 тис.т., пшениці – 1,5; капусти – 3. У тваринництві при виробництві 1 т. м’яса витрачається 20 тис.м3 води. На підприємствах переробки сільськогосподарської продукції на виробництво 1 т. цукру потрібно 100 л. води. Значна кількість води витрачається при підтриманні санітарно-гігієнічних умов на теплиці для очищення приміщень та їх дезинфекції, підготування субстратів, миття посуду, тари, апаратури тощо.
Внаслідок росту населення і розвитку продуктивних сил забезпечення людства водою стало екологічною проблемою. Скинуті у природні водоймища стічні води згубно діють на живі організми та значно погіршують гідрохімічний режим.
Такі води необхідно очищати механічними, хімічними, фізико-хімічними та біологічними методами.

У зоні тваринницьких комплексів основними проблемами, які мають екологічне значення, є евтрофікація водоймищ, можливе накопичення патогенних мікроорганізмів, забруднення атмосферного повітря сірководнем, аміаком, молекулярним азотом та іншими сполуками. На атмосферу суттєво впливає використання і зберігання гною. При зберіганні його в ємкостях у великих кількостях випаровується в повітря аміак та його похідні.
Тваринницькі комплекси забруднюють поверхневі водоймища, підземні води й грунт. При цьому в природних водоймищах гнойова рідина викликає масове отруєння водних організмів. Таким чином, існує необхідність розробки шляхів утилізації та раціонального використання відходів тваринництва. Гній зберігають у польових буртах і гноєсховищах. Сховища розміщують на відстані
3-50 м від тваринницьких приміщень і не менше, як за 200 м від помешкань.
Основними джерелами забруднення атмосфери є природні, промислові і побутові процеси. Атмосфера має здатність до самоочищення, але в багатьох випадках ця потенційна можливість вже вичерпалась. Очищення повітря від пилу дає лише частковий ефект. Необхідні кардинальні заходи, на кшталт переходу до екологічно чистих видів енергії.

Для захисту навколишнього середовища в Україні прийнята низка законів:

1. “Закон України про охорону навколишнього середовища” (15.06.1991 р.);

2. “Закон України про охорону атмосферного повітря” (Київ, 1992 р.);

3. “Земельний кодекс України” (03.03.1993 р.);

4. “Водний кодекс України” (06.06.1991 р.).

Порушення цих законів може тягти за собою карну відповідальність.

На озброєнні сільського господарства є методи і засоби, які можуть успішно застосовуватись і застосовуються на практиці охорони природи.

В УНВК немає единої програми з охорони природи і тому постійне розширення виробничих потужностей обумовлює збільшення забрудненості відкритих водоймищ і грунтових вод, оскільки при будівництві тваринницьких об’єктів порушуються природоохоронні нормативи.

На землях УНВК мають місце прояви несприятливих природних та антропогенних процесів, які негативно впливають на стан грунтового покриву і стан сільськогосподарського виробництва в цілому. В ряді місць загальні кордони ріллі не зпівпадають з характером рельєфу території та ступінню еродованості грунтового покриву. Значна роздрібненість рельєфу, надмірна розораність, вирощування просапних культур на еродованих землях, а також значні відхилення від рекомендованої при попередньому землекористуванні системи природоохоронних заходів, сприяють розвитку водної ерозії.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: доклад по обж, оформление курсовой работы.



Предыдущая страница реферата | 2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки