Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Були також спроби визначення активів через їх властивості. Часто використовується поняття активів як джерела потенційного прибутку або майбутньої вигоди. Наприклад, існували визначення активів як:
. джерела майбутніх прибутків;
. будь-який майбутній прибуток;
. сукупність дохідного потенціалу;
. будь-який економічний ресурс, здатний приносити прибуток господарюючому суб’єкту;
. імовірні майбутні економічні вигоди.

Проте, характеризуючи активи як джерело майбутніх прибутків, різноманітні автори підкреслюють також і інші риси, наприклад конвертованість у кошти або вимірність у таких, права на майбутні прибутки і т. ін.

У сучасних визначеннях активів виділяються три істотних ознаки: майбутні економічні вигоди, контроль над доступом до таких вигод сторонніх осіб, походження з минулих господарських операцій або подій. Відмітна риса
— у згадуванні контролю, а не права власності конкретного суб’єкта на майбутні економічні вигоди.

Отже, загалом у західній бухгалтерській практиці активи визначаються як:
- “імовірні майбутні економічні вигоди, одержувані або контрольовані конкретним господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”;
- “потенційний прибуток або майбутні економічні вигоди, контрольовані господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або інших минулих подій”;
- “права або інший доступ до майбутніх економічних вигод, контрольованих господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”;
- “економічні ресурси або джерело, від яких очікується одержання в майбутньому економічних вигод, контрольовані господарюючим суб’єктом у результаті минулих операцій або подій”.

1.2. Активи в радянському бухгалтерському обліку

Розвиватися бухгалтерська думка в колишньому Радянському Союзі почалася приблизно у 30-х роках. Але далеко не одразу тут з’явилося чітке визначення предмету бухгалтерського обліку, і тим більше — економічної сутності активів.

В усіх роботах 30-х років предмет бухгалтерського обліку висвітлювався досить істотно, але достатньої чіткості в характеристиці цієї важливої категорії науки про бухгалтерський облік тоді ще досягнуто не було. Поняття активів як таких ще взагалі не існувало, і вони, природно, не знаходили місця у визначенні предмету бухгалтерського обліку.

Мабуть, найбільш вдалим визначенням предмету бухгалтерського обліку можна вважати формулювання О. І. Лозинського: “Предметом бухгалтерського обліку… є елементи процесу соціалістичного відтворення в окремих радянських підприємствах у їхній грошовій оцінці”. Тут фігурує поняття “елементи процесу відтворення”, яке пізніше буде уточнене, і тоді, нарешті, з’явиться поняття “актив”.

Більш чітко предмет бухгалтерського обліку в ті роки був схарактеризований П. Н. Василенко, де вже фігурувало поняття-прообраз активів, яке отримало назву “засоби господарства”. Приблизно такої ж точки зору притримувався і Р. Я. Вейцман: “Предметом облікового спостереження є стан господарських засобів і господарські процеси”.

Але по деяких питаннях у роботах цих авторів спостерігався регрес.
Так, деякі з них пізніше відмовились від включення господарських засобів до предмету бухгалтерського обліку, обмежившись лише “господарською діяльністю”.

У 50-х роках розвиток бухгалтерського обліку як науки у колишньому
СРСР отримав новий поштовх, а разом із цим почалися нові спроби дати визначення предмету бухгалтерського обліку і, зокрема, активам підприємства.

Після декількох невдалих варіацій на тему “предмет бухгалтерського обліку” у його визначенні міцно закріпилися активи (у вигляді
“господарських засобів” або “засобів господарювання”). Але поки що нікому не спадало на думку чітко та однозначно визначити, що саме потрібно відносити до цих “господарських засобів”.

У 60-х – початку 70-х років, які закінчили собою “новаторський” етап розвитку радянського бухгалтерського обліку, були остаточно сформульовані всі ідеї радянських вчених з приводу господарських засобів підприємства.

Якщо аналізувати зміст усього вищесказаного з приводу розвитку активів у радянській бухгалтерській практиці, то потрібно зазначити, що саме поняття “активи”, якщо можна так висловитись, дуже “капіталістичне”.
За соціалістичної моделі економіки воно знаходилося трохи не при справах.
Все соціалістичне народне господарство розглядалося, як одне гігантське підприємство, визначення “господарських засобів” були досить примітивними у порівнянні із західними аналогами.

На перший погляд до активів, за деяким виключенням, відносились ті ж ресурси підприємства, що й на Заході. Але активи обліковувались без урахування критерію їх корисності та дійсної вартості. Так, запаси, які роками не використовувалися (запасні частини застарілих моделей машин та обладнання тощо), обліковувалися на рахунках та відображалися у фінансовій звітності. Дебіторська заборгованість, нереальна для погашення, залишалась у складі активів протягом трьох років.

Таким чином, бухгалтерський облік не відображав реальної вартості активів, а сама звітність давала спотворені показники та була непридатна для користувачів.

Ситуація кардинально змінилася лише внаслідок реформування системи бухгалтерського обліку вже незалежної України. Але про це мова йтиме далі.

Розділ 2. Класифікація активів

Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства.

Основними напрямами класифікації активів є:
. за характером участі у господарському процесі;
. за формами функціонування;
. за функціональною роллю у процесі відтворення;
. за ступенем ліквідності.

Вищеперераховані напрями класифікації активів є основними, але не єдиними способами поділу господарських засобів. Вони розглядаються у даній роботі, оскільки мають найбільшу практичну цінність з точки зору обліку активів.

Загальну схема напрямів класифікації господарських засобів за їх складом та використанням подано на Малюнку 2.1.

Малюнок 2.1. Напрями класифікації господарських засобів за їх складом та використанням

|Напрями класифікації |
| | | | | |
|За формами | |За характером | |За ступенем | |За |
|функціонування| |участі в | |ліквідності | |функціональною |
| | |господарському | | | |роллю у процесі |
| | |процесі | | | |відтворення |
| | | | | | | |
|матеріальні | |оборотні | |ліквідні | |засоби у сфері |
| | | | | | |виробництва |
| | | | | | | |
|нематеріальні | |необоротні | |неліквідні | |засоби у |
| | |(довгострокові) | | | |невиробничій |
| | | | | | |сфері |
| | | | | | | |
|фінансові | | | | | |засоби у сфері |
| | | | | | |обігу |
| | | | | | | |
| | | | | | |вилучені |

Тепер зупинимося на кожній класифікації більш детально.
2.1. Класифікація за характером участі у господарському процесі

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: мировая экономика, мир рефератов.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки