Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата

Таблиця 4.1. Частка амортизаційних відрахувань у собівартості будівельних підприємств у 1997 – 2000 роках.

За даними таблиці 4.1 можна зробити висновок, що в будівельній галузі найбільша частка амортизаційних відрахувань у собівартості припадає на транспортні будівельні організації (ДП “Автобаза” – у середньому 20.3 %), потім на виробничі підприємства, зокрема ДП Святошинський завод “Буддеталь”
– 9 %, а далі на інші будівельні організації, що виконують безпосередньо будівельно – монтажні роботи. Це пов’язано з специфікою роботи кожного підприємства, кількістю і вартістю наявних у них основних фондів. Також потрібно звернути увагу на те, що динаміка частки амортизаційних відрахувань у структурі собівартості продукції дочірніх підприємств ВАТ
“Південзахідтрансбуд” за 1997 – 2000 роки не значну тенденцію до зниження.
Це пов’язано з тим, що даних підприємствах рівень спрацювання основних фондів сягає за 80%, коефіцієнт оновлення основних засобів дуже низький, а при нарахуванні амортизаційних відрахувань від залишкової вартості та без одночасного введення в дію основних засобів із кожним роком відбувається постійне скорочення сум амортизаційних відрахувань.

Оскільки за період 1997 – 2000 років амортизаційні відрахування нараховувалися підприємствами однаково і в податковому, і у бухгалтерському обліку, а деякі з них продовжують це робити і в 2001 році, то результативність такої амортизаційної політики необхідно безпосередньо пов’язувати з динамікою основних фондів. Сенс методу “спадного залишку” полягає у щорічній мобілізації дедалі значніших сум амортизації для формування капіталовкладень. У міру амортизації залишкова вартість кожного конкретного об’єкта ц суми відповідних амортизаційних нарахувань поступово зменшується до незначної величини, яка перестає впливати на групову вартість основних фондів і групу групової амортизації. Ця загальна сума по групі збільшуватиметься за рахунок нових щорічних надходжень із 100- відсотковоїю залишковою вартістю.

Тут можна виходити з тої фінансової стратегії, яку обирає підприємство стосовно оновлення основних засобів. Так, якщо підприємство прагне як найшвидше здійснити заміну застарілих основних засобів, оскільки без введення нової техніки неможлива конкурентноздатність його на ринку, то підприємству не вигідно застосовувати у бухгалтерському обліку амортизації податковим методом нарахування, тобто методом “ спадного залишку”, оскільки масова заміна основних фондів катастрофічно збільшує собівартість робіт. У цьому разі доцільно використовувати пропорційний метод нарахування амортизації, при якому собівартість не коливається під впливом нарахованих сум амортизаційних відрахувань.

Основним об’єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток (і рентабельність як похідний показник від прибутку). У даному разі йдеться про прибуток у класичному розумінні, який уявляє собою головним чином різницю між виручкою підприємства від реалізації (продажу) товарів, робіт, послуг і витратами на виробництво (обіг), тобто їх собівартістю. Тим часом законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку й звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку підприємств, з другого, під терміном “прибуток” визначає два різних економічних явища, а саме: прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як об’єкт оподаткування. Об’єктами фінансово-економічного аналізу виступають вони обидва (хоч і не в зіставному та різноаспектному розумінні).

У законодавстві України, яке регулює оподаткування прибутку підприємств, прибутком вважається сума валових доходів (доходів від усіх видів діяльності), скоригована певним чином для цілей оподаткування і зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зношення
(амортизації) основних засобів та нематеріальних активів. Склад валових доходів та валових витрат свідчить про те, що прибуток як об’єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка характеризує співвідношення між доходами та витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Безпосередньо залежить від собівартості продукції та витрат на виробництво (обіг) цієї продукції.
Прибуток як об’єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не збігається з бухгалтерським обліком прибутку.

Важливою особливістю показника прибутку як об’єкту оподаткування (і це аж ніяк не може не враховуватися при аналізі цього показника) є те, що, з одного боку, кожне підприємство водночас і зацікавлене у його збільшенні, бо саме валові доходи підприємств – єдині джерела їх реальних прибутків, і об’єктивно, з огляду на необхідність досягнення мінімуму сплати податку до бюджету, прагне у кожний звітний період до його мінімізації. Саме ця особливість даного показника викликає інтерес до нього як до об’єкта аналізу, а як якісний показник фінансово-господарської діяльності підприємств він не може конкурувати з показником прибутку в класичному розумінні цього слова.

Таким чином, збільшення амортизаційних відрахувань веде до зростання витрат на виробництво продукції, а отже, за фіксованого рівня цін зменшує прибуток. Однак розміри збільшення амортизаційних відрахувань і зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, не збігаються, бо кошти, які спрямовуються на амортизацію основних фондів, не оподатковуються, на відміну від прибутку, а навпаки, ще й зменшують останній до оподаткування. Тому для підприємств вигідніше збільшувати суму амортизаційних відрахувань в основне джерело фінансування технічного розвитку підприємств в умовах ринкової економіки, забезпечуючи їм пом’якшення податкового режиму.

Слід зазначити, що за умови оподаткування підприємства згідно із
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” існуючий порядок нарахування амортизаційних відрахувань порівняно з лінійним дає змогу знизити платежі з податку на прибуток на початку строку функціонування основного засобу. Сума коштів, заощаджена завдяки перенесенню сплати суми податку на прибуток на наступні податкові періоди, може бути інвестована і приносити дохід, який наростатиме в наступні роки. Повну економічну вигоду від застосування існуючого порядку нарахування амортизаційних відрахувань можна оцінити з використанням процедури підрахунку теперішньої вартості грошового потоку.

Розрахуємо амортизаційні відрахування на екскаватор “ЕО – 3329” з первісною вартістю 40520 грн. Лінійним методом і згідно з порядком, установленим статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (табл. 4.2). У розрахунках приймемо ліквідаційну вартість у сумі 2026 грн., що становить 5 % початкової вартості.

Як свідчать дані табл. 4.2, економія за податком на прибуток, приведена до теперішнього часу, за строк виробничого використання екскаватора (10 років) становить 523.79 грн. Проте за строк виробничого використання погашається лише 80.3% балансової вартості екскаватора.

|Рік |Нарахування |Перевищен|Економія, |Коефіціє|Теперішня|
| |амортизації |ня |переплата |нт |вартість |
| | |зниження |(-) на |дисконту|економії |
| | |(-) суми |відрахуванн|вання |за |
| | |амортизац|ях із |при |податком |
| | |ії |податку на |ставці |на |
| | |(гр.3)-(г|прибуток |дисконту|прибуток,|
| | |р.2), |(гр.4*ставк|45 % |тис.грн. |
| | |тис.грн. |у податку | | |
| | | |на | | |
| | | |прибуток),т| | |
| | | |ис.грн. | | |
| |Прямоліні|Податковим| | | | |
| |йним |методом, | | | | |
| |методом, |тис.грн. | | | | |
| |тис.грн. | | | | | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |
|1 |3849.40 |6078.00 |2228.60 |668.58 |0.69 |461.32 |
|2 |3849.40 |5166.30 |1316.90 |395.07 |0.476 |188.05 |
|3 |3849.40 |4391.36 |541.95 |162.59 |0.342 |55.60 |
|4 |3849.40 |3732.65 |- 116.75 |- 35.02 |0.226 |- 7.92 |
|5 |3849.40 |3172.75 |- 676.65 |- 202.99 |0.156 |- 31.67 |
|6 |3849.40 |2696.84 |- 1152.56|- 345.77 |0.108 |- 37.34 |
|7 |3849.40 |2292.31 |- 1557.09|- 467.13 |0.074 |- 34.57 |
|8 |3849.40 |1948.47 |- 1900.93|- 570.28 |0.051 |- 29.08 |
|9 |3849.40 |1656.20 |- 2193.20|- 657.96 |0.035 |- 23.03 |
|10 |3849.40 |1407.77 |- 2441.63|- 732.49 |0.024 |- 17.58 |
| |38494.00 |32542.65 | | | |523.79 |

Таблиця 4.2. Розрахунок економії за податком на прибуток при нарахуванні амортизації на екскаватор “ЕО-3329”.

Подальше нарахування амортизаційних відрахувань, яке здійснюється згідно із законом, зменшує економію за податком на прибуток. Таким чином, існуючий порядок амортизації, яке передбачає погашення вартості за строк , що значно перевищує строк корисного використання основного засобу, потребує удосконалення як із точки зору ефективної організації процесу простого відтворення, так і для цілей оподаткування.

Що стосується прискореної амортизації, то її застосування з погляду формування прибутку доцільне в тому разі, якщо зростання собівартості за рахунок амортизаційних відрахувань у першій половині строку служби основного засобу не перевищує реалізаційних цін на неї, що дає можливість відшкодувати включену в собівартість суму амортизації та спрямувати ці кошти для подальшого відтворення основних засобів. В іншому разі продукція стає не конкурентно спроможною за ціновими факторами, спостерігається погіршення даних бухгалтерської звітності, хоча фактичного витрачання додаткових коштів не відбувається. Однак в умовах ринкової економіки, коли підприємство здатне успішно функціонувати лише в тісному зв’язку із зовнішнім середовищем, жоден суб’єкт господарювання не може дозволити собі значного погіршення показників фінансової звітності, які формуються на основі даних бухгалтерського обліку.

З точки зору формування оподатковуваного прибутку, застосування методів прискореної амортизації доцільне за умови, коли підприємство прибуткове.

Таким чином, амортизаційну політику підприємства на сучасному етапі проведення ринкових реформ в Україні можна визначити, як цілеспрямовану діяльність підприємства з вибору й застосування одного з можливих
(законодавчо дозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці бізнес- плану діяльності підприємства протягом амортизаційного періоду й повинен враховувати такі фактори:
- темпи зростання обсягів діяльності та її дохідності;
- темпи зростання поточних витрат;
- зміни в податковій політиці держави;
- необхідність і час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку;
- прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації;
- потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Обґрунтування доцільності застосування методу амортизації чи вибору з кількох можливих передбачає проведення таких заходів:
1) розрахунок розміру амортизаційних відрахувань та роками амортизаційного періоду;
2) розрахунок обсягу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства за роками амортизаційного періоду;
3) розрахунок грошового потоку підприємства за роками амортизаційного періоду, який визначається як сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку;
4) визначення теперішньої вартості сукупного грошового потоку, який сформовано протягом амортизаційного періоду з урахуванням фактору дисконту.

Критерієм вибору найприйнятнішого методу амортизації повинно бути максимальне значення теперішньої вартості грошового потоку, тобто виконанням вимоги:

Прп – чистий прибуток п-го періоду;

АМп – амортизаційні відрахування п-го періоду; q – дисконт; к – тривалість амортизаційного періоду.

Як об’єкт фінансово-економічного аналізу грошовий потік має особливе значення при аналізі доцільності інвестицій, окупності інвестиційних проектів.

Отже , амортизаційні відрахування – одне з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б к рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основного капіталу.

Розділ 5. Проблеми обліку амортизації в Україні та шляхи їх подолання.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: изложение 9, менеджмент.



Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки