Зміст

1. Вступ...……………………………………………………....……….2
2. Поняття екології й урбанізації...…………………………………...3
3. Передумови урбанізації...……………………...……………….......3
4. Вплив антропогенних факторів на екологію...……………………5

1. Вода...……………………………………………………………..11

2. Шум...……………………………………………………………..12

3. Електромагнітні поля...………………………………………….13
5. Висновок...………………………………..……………....……....16
6. Бібліографія………..……………………………………………..18

1. Вступ

Наш час характеризується бурхливим розвитком міст і загостренням проблем, пов'язаних із взаимовідносинами природи і суспільства. Одна з цих проблем - протиріччя між ростом міст, з одного боку, і прагненням зберегти живу природу в міських і приміських територіях з іншої сторони.

Екстенсивний характер розвитку продуктивних сил суспільства обумовив зростання інтенсивності і масштабів антропогенного впливу на природне середовище, привів до небезпечного рубежу локальних і регіональних екологічних криз і практично до повсюдного загострення погрози екологічних катастроф. Серйозну небезпеку представляє забруднення природних середовищ, що підсилюється - атмосфери, літосфери, гідросфери і біосфери. При цьому під антропогенним забрудненням природного середовища розуміється забруднення, що виникає в результаті діяльності людей, у тому числі їх прямого чи непрямого впливу на інтенсивність природного забруднення.
Забруднення характеризується привнесенням у чи середовище виникненням у ній нових, звичайно не характерних для неї фізичних, хімічних і біологічних агентів, також перевищенням у розглянутий час середньобагаторічного рівня концентранції перерахованих агентів у середовищі.

При рішенні проблем природокористування приходиться виходити з визнання неможливості повного запобігання в даний час і в майбутньому антропогенного впливу, що передбачається, на природне середовище навіть за умови удосконалювання виробництва й інших сфер людської діяльності. Тому на перше місце повинне висуватися здійснення системи заходів, спрямованих на підтримку раціональної взаємодії між діяльністю людини і навколишньою природним середовищем, що забезпечують збереження і відновлення природних ресурсів, що попереджають прямий чи непрямий вплив результатів діяльності суспільства на природу і здоров'я людини.

2. Поняття екології й урбанізації

Екологія – наука про закономірності взаємин організмів, видів і співтовариств із середовищем проживання, розглянута як розділ біології
(біоекология), а в сучасному розумінні (глобальна екологія) – комплексна наукова дисципліна про взаємини людини, природи і суспільства.

Однією з найбільш характерних особливостей розвитку сучасного суспільства є швидкий ріст міст і безупинний темп збільшення чисельності їхніх жителів, тобто йде урбанізація. Вона, очевидно, спричиняє самі значні соціальні перетворення в.історії людства.

Урбанізація (від лат. urbanus- міський) - це процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Особливі міські відносини охоплюють соціально- професійну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, розміщення виробництва і розселення.

3. Передумови урбанізації.

Передумовами урбанізації є: ріст індустрії, поглиблення територіального поділу праці, розвиток культурних і політичних функцій міст.

Для урбанізації характерний приплив у міста сільського населення і зростаюче маятниковий рух людей із сільського оточення і найближчих дрібних міст у великі.

Міста існували з глибокої стародавності, однак урбаністична цивілізація виникла лише в нашому сторіччі. Якщо населення планети в цілому подвоюється за 35 років, то міське населення - за 11 років. Причому найбільші центри ростуть удвічі швидше невеликих міст.

На початку XIX століття в містах світу проживало лише 29,3 млн. чоловік (3% населення Землі); до 1900 р. - 224,4 млн. (13,6%); до 1950 р. -
729 млн, (28,8%); а до 1980 - 1821 млн. (41,1%). Можна сказати, що тепер більшість громадян світу народжуються городянами. Частка міського населення в Європі складає 69%, в Азії - 38%, в Африці - 20%, у Північній Америці - 75%,
Латинській Америці - 65%, в Австралії й Океанії - 76%. Особливо велика частка міського населення в розвитих країнах: у США - близько 73%, у
Франції - 78%, у Німеччині - близько 85%, у Великобританії - 91%. Країна вважається майже цілком урбанізорованою, якщо 4/5 її населення проживає в містах. Прикладом є Великобританія, у якій протягом 35 років спостерігається відносна стабільність міського і сільського населення. У той же час в Африці й Азії процеси урбанізації в даний час особливе динамічні, що зв'язано зі швидким розвитком держав цих континентів, У країнах, що розвиваються, процес урбанізації характеризується не тільки темпами, але і неоднорідністю - стрімке зростання найбільших міст відбувається при помірному рості середніх і стагнації дрібних. Саме у великі центри спрямовуються мігруючі потоки з якщо. тому що тільки такі міста мають необхідну інфраструктуру для нового промислового будівництва.

При нинішніх темпах народжуваності до початку наступного тисячоріччя з прогнозованої загальної чисельності світового населення в 7 млрд. 5,5 будуть жити в містах. Йде формування суцільного урбаністичного світу. Деякі міські агломерації давно придбали гіпертрофовані розміри - стали мегаполісами. Наприклад, до 1960 р. у Мехіко вже проживало близько 25% населення Мексики, у Буенос-Айресі - майже 30% населення Аргентини, а в
Монтевідео - більш половини населення Уругваю. За прогнозами, до 2000 року
60% населення США буде жити в трьох мегаполісах: у місті, що складається із
Сан-Франциско і Сан-Дієго (близько 20 млн чоловік); у місті, що і
Об'єднають Чикаго і Піттсбург (близько 20 млн.), і в місті, що поєднує
Бостон, Нью-Йорк і Вашингтон (близько 80 млн.). Останній мегаполіс буде являти собою смугу суцільний восьмисоткилометрової забудови, футурологи пророкують, що такого роду конгломерати займуть великі площі материків і в першу чергу їхню берегову лінію.

4. Вплив антропогенних факторів на природу і людину

У великих містах переплелися як позитивні, так і негативні сторони науково-технічного прогресу й індустріалізації. Створено нове екологічне середовище з високою концентрацією антропогенних факторів. Одні з них , такі як забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму, електромагнітні випромінювання, є безпосереднім продуктом індустріалізації, інші, такі як зосередження підприємств на обмеженій території, висока щільність населення, міграційні процеси і т.д. - наслідок урбанізації як форми розселення.

Здоров'я людей значною мірою залежить від якості як природного, так і антропогенного середовища. В умовах великого міста вплив на людину природного компонента ослаблено, а вплив антропогенних факторів різко посилено. Міста, у яких на порівняно невеликих територіях концентрується велика кількість людей, автотранспорту і різних підприємств, є центрами техногенного впливу на природу. Газові і пилові викиди промислових підприємств, скидання ними в навколишні водойми стічних вод, комунальні і побутові відходи великого міста забруднюють навколишнє середовище різноманітними хімічними елементами. У більшості промислових пилів і відходів вміст таких елементів, як ртуть, свинець, кадмій, цинк, олово, мідь, вольфрам, сурма, вісмут і ін., у сотні, тисячі і десятки тисяч разів вище, ніж у природних ґрунтах.

Атмосферний шлях надходження токсичних речовин в організм людини призводить до того, що протягом доби він споживає близько 15 кг повітря,
2,5 кг води і приблизно 1,5 кг їжі, крім того, при інгаляції хімічні елементи поглинаються організмом найбільше інтенсивно. Так, свинець, що надходить з повітрям, абсорбується кров'ю приблизно на 60%, що тоді як надходить з водою - на 10%, а з їжею - лише на 5%. Забрудненням атмосфери обумовлене до 30% загальних захворювань населення промислових центрів. .

Хмари чорного диму вперше огорнули багато міст Європи й Америки в XIX
- початку XX століття. Лідер промислової революції - Великобританія зайняла перше місце і по забрудненню повітря. Лондон став відомий своїм густим туманом, що додав своєрідний колорит детективним історіям, але скоротив життя багатьох городян. Однак на зорі індустріалізації ступінь впливу забрудненого повітря на здоров'я не була визначена, тому що в цей період у результаті поліпшення санітарних умов і харчування відбулося різке зниження смертності від інфекційних хвороб, що замаскувало шкоду, принесена забрудненим повітрям. У 1943 році жителі Лос-Анджелеса стали скаржитися на періодичну появу в повітрі дратівної світло-блакитного серпанки. Експерти установили її зв'язок із присутністю сірчистого газу. Промисловий викид цієї речовини був скорочений, але димку над містом продовжувала з'являтися.
Дослідження показали, що вуглеводи, що містяться в парах бензину, взаємодіючи з іншими забруднювачами, під дією сонячних променів утворять нові з'єднання. Адміністрація міста вирішила ліквідувати витік газів з бензосховищ численних нафтоперегінних заводів, однак димку над містом повністю не зникала. Тоді стало ясно, що забрунювачами повітря є автомобілі. Так світ був познайомлений з фотохімічними окислювачами
-з'єднаннями озону з різними речовинами, що утворяться шляхом взаємодії вуглеводнів з окислами азоту, виділюваними автомашинами й енергетичними підприємствами, при сонячному світлі.

Термін "смог" був уперше застосований до хмари, що нависли над Лос-
Анджелесом. Зі збільшенням числа автомашин подібне явище стало спостерігатися і над іншими містами.

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки