Бідність в України
Категория реферата: Рефераты по экономике
Теги реферата: доклад, bestreferat
Добавил(а) на сайт: Svirid.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 | Следующая страница реферата
В різних підгрупах розподіл респондентів за значущістю причин масової
бідності мав певні коливання. Чітко простежується тенденція зростання
значущості впливу на масове збіднення населення чинників, які за
результатами опитування в цілому посіли друге та третє місця, з погіршенням
самооцінки власного добробуту. Так, тих, хто вважає, що корупція сприяє
масовому зубожінню, було 42,1% в підгрупі “середніх” та 69,2% в підгрупі
“бідних”. Співвідношення тих, хто вважає поступове перетворення України на
колонію передумовою зниження рівня життя її населення, в цих підгрупах
становило відповідно 26,9% та 42,25%.
Також слід відзначити, що значущість всіх трьох основних – за результатами опитування в цілому – причин масової бідності в Україні підвищується зі зростанням віку респондентів. І навпаки, зі зниженням віку та покращенням самооцінки добробуту респонденти відносно частіше вбачають причини бідності в тимчасових економічних труднощах, хоча останні в жодній підгрупі не стали домінуючим чинником погіршення добробуту.
Зростання соціально-економічної нерівності в українському суспільстві
знайшло відображення в тому, що більше третини (35%) респондентів
відзначили антисоціальний характер реформ як причини масової бідності.
Значущість антинародної спрямованості сучасних економічних перетворень
зростала з погіршенням умов життя респондентів – серед тих, хто відзначав
достатність коштів для існування, на зростаюче розшарування як передумову
поширення бідності, вказували 24,7%, а в підгрупі тих, хто потрапив до
злиднів, – 55,7% респондентів.
Скорочення соціальних виплат, самоусунення держави від питань регулювання соціальної сфери та орієнтація економічного розвитку на пануючі в світі неоліберальні принципи призведуть, ймовірно, до того, що значне розшарування населення не тільки закріпиться, але й набуватиме незворотного характеру.
Загальновідомо, що стан здоров’я людини визначає її майбутнє. Якщо вдатися до аналогії, які перспективи та можливості має країна, в якій більшість населення, і в тому числі творці її багатства, ледве животіють в образливих для людини злиднях? Економічне благополуччя та моральне здоров’я країни починаються з добробуту кожного її громадянина і вимірюються не максимальною позначкою багатства окремих її представників, а рівнем життя та соціальними шансами її найменш забезпечених верств.
Тому шанс на вихід з тривалої соціально-економічної кризи, в якій
опинилася Україна, залежить від того, чи набуде боротьба з бідністю статусу
основного пріоритету майбутнього суспільного реформування. Сподіватися на
те, що це зможе чи захоче зробити сучасний пануючий антинародний режим в
Україні, не доводиться. Особливо в умовах відсутності тиску на нього з боку
мільйонів знедолених громадян. Але й останній фактор спроможний тільки дещо
покращити їх становище, а не розв’язати проблему бідності, тому що
ліквідувати її в межах капіталізму ще не вдалося жодній капіталістичній
країні навіть з числа тих, які належать до “клубу багатих” на чолі з США.
3. Дослідження вчених проблеми бідності.
“Сьогодні для усіх, окрім самих недалекоглядних і догматично налаштованих ідеологів вільного ринку, очевидно, що колишні комуністичні держави не досягнуть успіху там, де потерпіли поразку всі інші країни, – у справі будівництва неоліберальної утопії. Воістину найбільш витончена і жорстока іронія історії полягає у тім, що криза легітимності інститутів західного ринку, якої немарксистські теоретики подібні до Хабермаса дарма чекали протягом десятиліть економічного процвітання і холодної війни, очевидно, настає тепер, у новому історичному контексті, вже під час відсутності ворожого сусідства Рад”, – відзначає один з видатних політичних теоретиків сучасності, британський науковець Дж. Грей.
Останній не є ні марксистом, ні комуністом, але як чесна людина, він
привертає увагу наукової спільноти до безперечних і очевидних фактів
сучасності. На його думку, перетворення посткомуністичних країн в
дослідницький полігон для запровадження збанкрутілих ліберальних ідеологій
неприпустиме саме тому, що ціна політичних помилок для населення на
постсоціалістичному просторі є незрівнянно вищою, ніж у будь-якій західній
державі. Переконувати мільйони громадян України, які опинилася на
“економічному дні” суспільства внаслідок здійснення цього антинародного
експерименту, у тому, що це була не політична помилка, а свідомий вибір
українських можновладців та олігархів, навряд чи має рацію.
Дослідження Елли Лібанової о бідності в Україні:
„Бідність породжує сором.
Той, хто соромиться, втрачає мужність.
Боягуз страждає від принижень.
Принижених всі зневажають.
Зневажений впадає у відчай.
Зневірений втрачає розум.
Божевільний гине.
Так, бідність — джерело всіх бід.”
Давньоіндійська мудрість
Українське суспільство хворе. Хвороба називається бідністю, хоча в офіційному переліку захворювань (тобто в чинному законодавстві) така навіть не згадується. Немає, відповідно, й офіційних критеріїв бідності; офіційна статистика не дає інформації про масштаби, глибину та гостроту проблеми; соціальну допомогу надають, виходячи з офіційних середніх доходів на душу населення, про ступінь відповідності яких реальному рівню добробуту відомо навіть школяреві. То, можливо, й не існує в нашій країні бідності, як не було сексу в СРСР?
Звісно ж, є. Хоча б тому, що немає жодної країни — навіть найбагатшої та найсправедливішої, — де б частина людей вимушено не жила значно гірше, ніж більшість населення. Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. До бідних верств суспільства належать ті, хто не з власної волі позбавлений необхідного: нормального житла, їжі, одягу, здоров’я, можливості здобувати освіту. Крім того, бідність — це ще й страх перед майбутнім, обумовлений непевністю людини у своїх можливостях уберегти себе та близьких від нестатків.
1. Проблеми бідності в Україні.
2.1. Оцінка бідності в Україні.
Проте поряд із такими загальними ознаками українська бідність має цілу
низку специфічних особливостей:
1) низький рівень життя населення в цілому;
2) психологічне неприйняття економічної нерівності;
3) украй висока питома вага людей, котрі вважають себе бідними;
4) поширеність бідності серед працюючого населення.
Низький рівень життя. Сьогодні населення України в цілому бідне. Це
засвідчують найрізноманітніші показники: низька якість раціону харчування, постійний відтік громадян за межі країни, низька народжуваність, висока
захворюваність і смертність, незадоволеність широких верств суспільства
загальноекономічною ситуацією та своїм матеріальним становищем. Незважаючи
на те, що частка витрат на харчування в бюджеті середньої української
родини виросла за 1991—2000 роки з 33 до 64%, якість харчування помітно
погіршилася: енергетична цінність денного раціону знизилася з 3597 до 2505
ккал, вміст білків — зі 105 до 73 г, жирів — зі 124 до 71 г, кальцію — з
1362 до 848 г (табл. 1 на стор.10). Але, можливо, це закономірність, характерна для нового ставлення до режиму харчування в багатих країнах?
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: понятие культуры, доклад на тему культура.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 | Следующая страница реферата