Державне регулювання ринкової економіки
Категория реферата: Рефераты по экономике
Теги реферата: решебник, бесплатные курсовые работы скачать
Добавил(а) на сайт: Язвецов.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата
Наш аналіз ринкових невдач, таких як влада монополії чи видатки на товари колективного споживання, зосередився на недоліках розподільної функції ринків – вадах, які можна скоригувати розумним втручанням. Але припустімо на хвилину, що економіка функціонує з повною ефективністю – завжди на межі ивробничих можливостей і ніколи всередині неї, завжди вибирає правильне співвідношення між товарами індивідуального і колективного споживання тощо. Навіть якби ринковий механізм функціонував так досконало, як було описано, це все одно могло б призвести до небажаних наслідків. Чому?
Ринки не обов’язково забезпечують розподіл доходу, що розглядається як суспільно допустимий і справедливий. Чиста економіка вільного підприємництва може продукувати неприйнятні для суспільства розриви в доходах і споживанні.
Чому ринковий механізм може давати неприйнятне розв’язання питання для
кого? Причина полягає в тому, що доходи визначаються неусталеним набором
обставин – спадщиною, невдачею, важкою працею, ціновим фактором тощо. Тому
результат розподілу доходу, можливо, не завжди відповідає критерію
српаведливості. До того ж згадайте, товари ідуть за доларовими голосами, а
не за найбільшою потребою. Кіт багатої людини, можливо, випиває молоко, яке
необхідне бідній дитині, щоб бути здоровою. Чи відбувається це через
помилки ринку? Зовсім ні, оскільки ринковий механізм виконує свою функцію –
надає товари в руки тих, хто володіє доларовими голосами. Якщо в країні
більше використовується на їжу для тварин, ніж на допомогу бідним, щоб
вони навчалися в коледжі, то це дефект розподілу доходів, а не ринку.
Навіть найефективніший ринковий механізм може продовжувати велику
нерівність.
Часто розподіл доходів в ринковій системі є результатом випадковостей в розвитку технології. Припустімо, винахід робота може спричинити різке падіння конкурентної ціни на працю, зменшуючи доходи робітників у разі спрямування 95 % національного доходу власникам роботів. Чи буде кожен спиймати це як необхідне право чи ідеал? Можливо, ні.
Чи можна дозволити, щоб хтось став мільярдером, просто успадкувавши
5000 квадратних миль землі або нафтові свердловини? Це є зворотний бік
ринкового механізму. Чи ви хотіли б оподаткувати доходи роботів, або
запровадити високі податки на спадщину та нагромаджене багатство? Люди
глибоко розходяться з питання: чи дуже високі доходи мають обкладатися дуже
високими податками?
Нерівність у доходах може бути політично чи етично нсприйнятною. Для країни рішення конкурентних ринків як наперед визначені і незмінні не є обов’язковими. Люди можуть перевірити ринковий розподіл доходів і вирішити,що він несправедливий. Якщо демократичне суспільство не погоджується з розподілом доларових голосів за вільної системи підприємництва, то воно може вжити заходів щодо зміни розподілу доходів.
Припустімо, виборці вмрішили зменшити нерівність у доходах.Які інструменти може застосувати Конгрес? По-перше, він може використати прогресивне оподаткування, оподатковуючи великі доходи вищою ставкою, ніж малі. Федеральний подоходний податок і податок на спадщину є прикладами такого прогресивного перерозподільного оподаткування.
По-друге, оскільки низькі податкові ставки не можуть допомогти тим, хто зовсім не має доходів, в останні десятиліття держава створила систему трансфертних платежів, або грошових виплат населенню. Такі трансферти включають допомогу престарілим, сліпим немічним, батькам з неповнолітніми дітьми, а також страхування безробітних. Ця система трансфертних платежів створює “мережу безпеки” для захисту нещасливців від нестатків. І, нарешті, держава інколи субсидіює споживання груп з малим доходом, надаючи продовольчі талони, безплатну медичну допомогу ідешеве житло.
Через економічне зростання і програми соціальної допомоги, які
встановлюють мінімальний життєвий рівень,багато значних і очевидних
недоліків капіталізму ХІХ ст, були ліквідовані у
ХХ ст. Проте відносна бідність вказує на труднощі розв’язання цієї
проблеми. Внаслідок змін у складі сімей за останні роки масштаби бідності
зросли.
Що можуть внести економісти в дебати про справедливість? Економіка як наука не може відповісти на такі нормативні питання, яку величину конкурентно визначеного доходу треба передати бідним сім’ям.Це політичне питання, яке повинно розв’язуватися на виборчих дільницях.
Економісти можуть аналізувати втрати чи вигоди від різних систем перерозподілу. Економісти витратили багато часу, аналізуючи, чи спричинюють соціальні програми, соціальні втрати, коли люди працюють менше або купують наркотики, а не їжу. Економісти вивчали, чи є надання бідним грошей, а не товарів, ефективним засобом зменшення бідності. Економіка як наука не може відповісти на питання, який рівень бідності прийнятий і справедливий. Проте вона може допомогти розробити ефективніші програми для збільшення доходів бідних.
Макроекономічне зростання і стабільність.
Окрім забезпечення ефективності і справедливості, держава також виеонує макроекономічну функцію підтримання економічного зростання та стабільності економіки.
Від свого початку капіталізм терпів від періодичних приступів інфляції (зростання цін) і депресії (високого безробіття). Іноді, як під час Великої депресії у 30-ті роки, нестатки і труднощі тривали ціле десятиліття, бо уряди ще не знали, як оживити економіку.
Сьогодні, завдяки інтелектуальному внеску Джона Майнарда Кейнса і цого послідовників, ми знаємо, яяяяяк контролювати найгірші прояви ділового циклу. Ми тепер розуміємо, як уряд може впливати на обсяг виробницива, зайнятість та інфляцію, обережно застосовуючи монетарну і фіскальну політику. Фіскальна політика держави, як уже зазначалося, це право оподатковувати і право витрачати. Монетарна політика встановлює пропозицію грошей, впливаючи, таким чином, на процентні ставки та пропозиції, та інші чутливі до процента видатки. За допомогою цих двох головних інструментів макроекономічної політики держава може впливати на розмір сукупних видатків, темпи зростання і обсяг національного виробництва, рівні зайнятосі та безробіття, на рівні цін і темпи інфляції в економіці.
Уряди індустріально розвинених країн успішно застосовували уроки кейнсіанської революції протягом останнього півстоліття. Численні монетарні і фіскаліні заходи прискорили економічний розвиток країн з ринковою економікою, засвідчивши безпрецедентне зростання після другої світової війни. Проте, зіткнувшись з економічними труднощами у 70-ті роки. – високою інфляцією і зростаючим безробіттям та уповільненням темпів зростання продуктивності праці – дехто висловлював скептичні завваження щодо здатності монетарної і фіскальної політики стабілізувати економіку. Два завдання перебувають у фокусі довгострокової макроекономічної політики: швидке економічне зростання і висока продуктивність рпаці. Економічне зростання визначає зростання національного обсягу виробництва, а продуктивність праці впливає на обсяг виробництва на одиницю ресурсів, або ефективність застосування ресурсів.
У 70-ті роки уряди розробили макроекономічну політику, щоб
забезпечити довгострокові завдання економічного зростання і підвищення
продуктивності праці. Фіскальні заходи були розроблені, щоб збільшити
зацікавленість у виробництві. Розміри податків було зменшено в більшості
розвинених країн, зростання програм державних податків уповільнилося. Уряди
цих країн тривожилися впливами своїх фіскальних заходів на заощадження, інвестиції та іновації. Наприкінці 80-х і на початку 90-х років Сполучені
Штати намагались зменшити дефіцит державного бюджету, щоб збільшити розмір
національних інвестицій і прискорити економічне зростання. Водночас
монетарна політика стала більш активною в управлінні короткостроковими
коливаннями в обсязі виробництва, рівні безробіття і темпах інфляції.
Результатом поєднання орієнтованих на зростання фіскальних і активних
монетарних заходів стало найтриваліше в історії США в мирний період
економічне піднесення з 1982 по 1990 рр.
Макроекономічні заходи, спрямовані на стабілізацію і економічне зростання, включчають фіскальні заходи разом з монетарними заходами. З формуванням макроекономіки як науки у 30-ті роки уряд успішно справляються з найважчими проявами інфляції та безробіття.
В усіх передових країнах панує змішана економіка, в яких ринок визначає більшість індивідуальних цін і кількість товарів. Водночас уряд управляє економікою через програми оподаткування, видаткиі регулювання грошового обігу.
Обидві половини – ринок і уряд – важливі для здорового функціонування економіки. Управляти сучасною економікою, вилучивши одну зних,- це пробувати аплодувати однією рукою.
Історія становлення державного
Економічного регулювання.
Державні структури України мають вивчити нагромаджений протягом
століть арсенал форм і методів державного регулювання економіки. Історія
становлення державного економічного регулювання – невід’ємна складова
історії економічної політики. Епоха традиційного господарювання, яка
характеризувалась економічною замкнутістю, слабкістю державної влади не
залишила визначних прикладів державного регулювання господарського життя.
Загальнодержавне втручання в економіку яскраво заявило про себе лише за
часів абсолютизму, переходу до підприємницьких відносин. Цей період увійшов
в історію як епоха широкого втручання в економіку держави, що активно
впливала на становлення підприємницьких відносин, ламала цехову організацію
праці, сприяла підвищенню її продуктивності, знищувала традиції особистої
залежності. Одним з перших і найвидатніших державних юридичних актів з
ціого питання став ремісничий регламент Людовіка ІХ 1229р. у Франції.
Згодом широко застосовуючи політику протекціонізму, держава активно
формувала нову структуру ранньопідприємницької промисловості і торгівлі.
Епоха підприємницьких відносин вільної конкуренції характеризувалась
значним обмеженням втручання держави в господарське життя. Її господарська
функція зводилась до ролі “нічного вартівника” економічної системи.
Швидке усуспільнення, концентрація і централізація виробництва в кінці
ХІХ – початку ХХ століття зумовили докорінну зміну економічної ролі
держави, господарські функції різко зросли. З того часу держава – активний
учасник суспільного процесу відтворення благ. У більшості цівілізованих
країн світу, незалежно від їх політичної орієнтації, вона взяла на себе
функції забезпечення розвитку транспорту і зв’язку, інших систем
комунікацій, освіти і охорони здорв’я, захисту навколишнього середовища, пенсійного забезпечення, соціальної та ринкової інфраструктури, соціальної
справедливості, оборони.
Держава контролює проведення структурних макроекономічних змін, створює умови для розвитку науки і техніки, економіки окремих регіонів.
Вона забезпечує грошовий обіг, валютне і митне регулювання, проводить
позичкову і податкову політику.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: мини сочинение, контрольные 1 класс.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата