Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

Еволюція світової валютної системи визначається розвитком і потребами національної і світової економіки, змінами в розстановці сил у світі. У даній роботі вона буде розглянута саме в зв'язку з об'єктивними чинниками, що визначили її розвиток.

1. ЗОЛОТОМОНЕТНИЙ СТАНДАРТ

Перша світова валютна система стихійно сформувалася в XIX ст. після промислової революції на базі золотого монометаллизму у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Парижскій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. В умовах, коли золото безпосередньо виконувало усі функції грошей, грошова і валютна системи - національна і світова - були тотожні, із тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, по висловлюванню К. Маркса, “національні мундири” і приймалися в платежі по вазі.

Парижська валютна система базувалася на таких структурних принципах:

1. Її основою являвся золотомонетний стандарт.

2. Кожна валюта мала золотий зміст (Великобританія - із 1816 р., США -
1837 р., Німеччина - 1875 р., Франція - 1878 р., Росія - із 1895 1897 р.).
Відповідно до золотого змісту валют установлювалися їхні золоті паритети.
Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото використовувалося як загальновизнані світові гроші.

3. Склався режим вільно змінних курсів валют з обліком ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок. Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому змісті, то боржники віддавали перевагу розплачуватися по міжнародних зобов'язаннях золотом, а не іноземними валютами.

Золотий стандарт грав певною мірою роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв'язків, грошового обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків. Золотомонетний стандарт був відносно ефективний до першої світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютного курсу і платіжного балансу. Країни з дефіцитним платіжним балансом вимушені були проводити дефляціонну політику, обмежувати грошову масу в обігу при відливі золота за кордон. Проте Великобританія, незважаючи на хронічний дефіцит платіжного балансу (1890 1913 р.), не відчувала відливу капіталу (за рахунок того, що в той час Англія широко поширювала ліквідні короткострокові зобов'язання й інші країни віддавали перевагу їх накопичувати. Відомо, що в 1913 році сума зобов'язань більш ніж утроє перевищила золотий запас Англії). Протягом майже ста років до першої світової війни тільки долар США й австрійський талер були девальвовані: золотий зміст фунту стерлінгів і французького франку був незмінним у 1815-
1914 р. Використовуючи головну роль фунту стерлінгів у міжнародних розрахунках (80% у 1913 р.), Великобританія покривала дефіцит платіжного балансу національною валютою.

Характерно, що й у розпал тріумфу золотомонетного стандарту міжнародні розрахунки здійснювалися в основному з використанням тратт (перекладних векселів), виписаних у національній валюті, переважно в англійській. Золото відвіку служило лише для оплати пасивного сальдо балансу міжнародних розрахунків країни. З кінця XIX ст. з'явилася також тенденція до зменшення частки золота в грошовій масі (у США, Франції, Великобританії з 28% у 1872 р. до 10% у 1913 р.) і в офіційних резервах (із 94% у 1980 р. до 80% у 1913 р.). Розмінні кредитні гроші витискали золото. Регулюючий механізм золотомонетного стандарту переставав діяти при економічних кризах (1825,
1836-1839, 1847, 1857, 1855 р. і ін.). Регулювання валютного курсу шляхом дефляціонній політики, зниження цін і збільшення безробіття оберталося проти трудящих, призводячи до соціальної напруженості.

Поступово золотий стандарт (золотомонетний) зжив себе. тому що не відповідав масштабам зрослих господарських зв'язків і умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна ознаменувалася кризою світової валютної системи. Золотомонетний стандарт перестав функціонувати як грошова і валютна система.

Для фінансування військових витрат (208 млрд. довоєнних золотих долл.) поряд із податками, позиками, інфляцією використовувалося золото як світові гроші. Були впроваджені валютні обмеження. Валютний курс став примусовим і тому нереальним. З початком війни центральні банки воюючих країн припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат. До 1920 р. курс фунту стерлінгів стосовно долара США впав на 1/3, французького франку й італійської ліри - на 2/3, німецької марки - на 96%.
Безпосередньою причиною валютної кризи явилася військова і повоєнна розруха.

2. ЗОЛОТО-ДЕВІЗНИЙ СТАНДАРТ.

Після періоду валютного хаосу, що виникнув у результаті першої світової війни, був установлений золото-девізний стандарт, заснований на золоті і головних валютах, конвертованих у золото (за пропозицією англійських експертів). Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називати девізами. Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутим на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р.

Генуезька валютна система функціонувала на таких принципах:

1. Її основою являлися золото і девізи - іноземні валюти. У той період і грошові системи 30 країн базувалися на золотодевизному стандарті.
Національні кредитні гроші стали використовуватися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів. Проте в міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою, а фунт стерлінгів і долар США оспорювали лідерство в цій сфері.

2. Збережено золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійснюватися не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), але і побічно, через іноземні валюти (Німеччина і ще біля 30 країн).

3. Відновлено режим вільно коливних валютних курсів.

4. Валютне регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій, нарад.

У 1922-1928 р. наступила відносна валютна стабілізація. Але її неміцність полягала в такому:

- замість золотомонетного стандарту були введені урізані форми золотого монометаллизму в грошовій і валютній системах;

- процес стабілізації валют розтягся на ряд років, що створило умови для валютних війн;

- методи валютної стабілізації визначили її хиткість. У більшості країн були проведені девальвації, причому в Німеччині, Австрії, Польщі, Угорщини близькі до нуліфікації. Французький франк був девальвований у 1928 р. на
80%. Тільки у Великобританії в результаті ревальвації в 1925 р. було відновлено довоєнне золоте утримання фунта стерлінгів;

- стабілізація валют була проведена за допомогою іноземних кредитів.
США, Великобританія, Франція використовували важке валютно-економічне становище ряду країн для нав'язування їм обтяжних умов міжурядових позик.
Одним з умов позик, наданих Німеччині, Австрії, Польщі й іншим країнам, було призначення іноземних експертів, що контролювали їхню валютну політику.

Під впливом закону нерівномірності розвитку в результаті першої світової війни валютно-фінансовий центр перемістився з Західної Європи в
США. Це було обумовлено рядом причин:

- значно виріс валютно-економічний потенціал США. Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр, збільшився експорт капіталу. США стали головним торговим партнером більшості країн:

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат підприємство, банк рефератов и курсовых.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки