Інтегральна ефективність діяльності підприємства
Категория реферата: Рефераты по экономике
Теги реферата: легкие реферат, человек изложение
Добавил(а) на сайт: Filofeja.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата
Вироби. Самі продукти (вироби), їх якість та дизайн також є важли-вими чинниками ефективності. Остання,тобо дизайн, повинна корелю-вати з так званою корисною вартістю, тобто тією сумою, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Передові підприємства постійно контролюють втілення своєї технічної переваги у конкретних виробах, що користуються великим попитом на ринку. Проте для досягнення високої продуктивності підприємства просто корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством для продажу вироби повинні появитись на ринку у потрібному місці, у потрібний час і за розсудливою ціною. У зв’язку з цим підприємство мусить слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних і економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу.
Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зрос-тання ефективності виробництва (діяльності підприємства) є працівники – керівники, підприємці, спеціалісти, робітники. Продуктивність їх праці багато в чому визначається методами, технікою, особистим умінням, знаннями, відношенням до праці та здібністю виконувати ту або іншу роботу. Ділові якості працівників найбільш повно можуть проявлятися в умовах функціонування на підприємстві потужного і гнучкого мотива-ційного механізму. Продуктивність праці буде зростати тоді, коли керів-ництво підприємства матеріально і морально заохочує до використання творчих здібностей усіх категорій працівників, проявляє інтерес до їх особистих проблем життєдіяльності, сприяє створенню і підтриманню благоприємного соціального мікроклімату, у межах своїх повноважень і можливостей підприємства здійснює соціальний захист людей, гарантує їх зайнятість тощо.
Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональ-ність у делегуванні відповідальності і нормах керованості відносяться до принципів доброї організації справ на підприємстві, що забезпечують не-обхідну спеціалізацію і координацію виробничих і управлінських проце-сів і, отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) діяльності. Од-нією з причин недостатньої продуктивності підприємства як складної ви-робничо-економічної системи є занадто жорстка її організаційна струк-тура, надмірне відокремлення підрозділів за професійними групами або функціями. Тому система повинна бути динамічною і гнучкою, пері-одично реорганізованою у відповідності з новими завданнями, що поста-ють перед підприємством при зміні ситуації.
Методи роботи. Більш досконалі методи роботи в умовах пе-реважання трудомістких процесів стають достатньо перспективними для зростання продуктивності. Наукова організація роботи у всіх підрозділах підприємства мусить зробити ручну працю більш продуктивною за раху-нок удосконалення способів виконання трудових операцій, застосову-ваних механізмів та інструментів, організації робочих місць. Для удос-коналення методів праці на підприємстві дуже важливим є постійний аналіз трудових операцій і використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду, організація навчання різних категорій працівників прогресивним прийомам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи і виконання корисної з меншими витратами сили, часу і коштів.
Стиль управління. Значний (за деякими оцінками – переважний) внесок у зростання ефективності (продуктивності) виробництва може за-безпечувати сучасна добре організована система управління, під контро-лем якої знаходяться ресурси і результати діяльності підприємства. Складовою частиною такої системи є стиль управління – типовий “м’я-кий” чинник підвищення ефективності діяльності підприємства. Кожен керівник, підприємець чи менеджер підприємства мусить знати, що аб-солютно досконалого стилю управління для усіх випадків не існує. За-гальна ефективність діяльності підприємства залежить від того, коли, де, як і по відношенню до кого застосовується відповідний стиль управлін-ня. Відомо, що стиль управління, в якому поєднані професійна компетен-тність, діловитість і висока етика взаємовідносин між людьми, впливає практично на усі види і напрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, в якій мірі враховуються зовнішні чинники зростання ефективності виробництва на тому чи іншому підприємстві.
Максимально можливого впливу внутрішніх (“твердих” і “м’яких”) чинників на рівень ефективності виробництва можна досягти лише при забезпеченні необхідної комплексності їх використання, узгодженості взаємодії у часі і просторі. Наприклад, можна використовувати найно-віші технології і устаткування, але продовжувати застосовувати застарілі форми організації праці або мати на підприємстві недостатньо підготов-лені кадри. Зрозуміло, що у такому випадку позитивних зрушеннь у ефективності виробництва не станеться.
На рівень продуктивності кожного окремого підприємства безпосе-редній
чи непрямий вплив справляють зовнішні чинники ефективності виробництва.
Проте самі підприємства не можуть активно їх контролю-вати. Ось чому ці
чинники слід знати і вивчати, зрозуміти їх дію (вплив) і приймати до уваги
при розробці (плануванні) і здійсненні програм під-вищенні ефективності
виробництва на підприємствах. У зв’язку з цим стає очевидною необхідність
суттєвої характеристики і окреслення нап-рямків дії окремих зовнішніх
чинників ефективності (продуктивності).
Державна політика. Здійснювана державою (урядом) економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного вироб-ництва через: практичну діяльність урядових установ і державних струк-тур; різноманітні види законодавства; фінансові заходи і стимули (подат-ки, тарифи, фінансова підтримка великих науково-технічних і виробни-чих проектів, фінансування соціальних програм, регулювання процент-них ставок для кредитів); установлювані та контрольовані економічні правила і нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності тощо); створення ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми роздержавлення власності і приватизацію державних підприємств; комерціалізацію організаційних структур неви-робничої сфери тощо. Розвиток економіки України, економічні відноси-ни між окремими підприємствами і організаціями, між підприємствами і державою здійснюються зараз рядом визначальних у цій галузі законів (зокрема про підприємництво в Україні, про власність, про підприєм-ництво, про оподаткування підприємств, про оплату праці та інші), ос-новні положення яких керівникам і спеціалістам підприємств треба доб-ре знати і спиратися на них у своїй практичній діяльності.
Інституційні механізми. Оскільки ефективність виробництва, як уже
зазначалося, залежить від багатьох чинників – внутрішніх і зовніш-них (по
відношенню до підприємства), не пересічним завданням держави є створення не
лише на національному рівні, не лише відповідних еко-номчних, соціальних, політичних і законодавчих, але й організаційних умов підвищення
продуктивності виробничо-економічних систем. Такі умови зокрема
забезпечуються шляхом заснування і постійного функці-онування на
національному, регіональному чи галузевому рівнях спеці-альних
інституційних механізмів – організації (дослідно-впроваджуваль-них і
навчальних центрів, інститутів, асоціацій), діяльність яких зорієн-тована
на: визначення і розв’язання основних проблем підвищення ефек-тивності
(продуктивності) різних виробничо-економічних систем і еко-номіки в цілому;
практично реалізацію стратегії і тактики розвитку на-родного господарства, здійснюваних на відповідних рівнях управління; підготовки (перепідготовки, підвищення кваліфікації менеджерів і інших кадрів) для ринкової економіки.
Зараз у світі нараховується біля 150 на-ціональних і регіональних центрів, інститутів і асоціацій по продуктив-ності і управлінню. Зокрема у світовому
товаристві відомими і визнани-ми є Японський центр продуктивності, Центр
продуктивності ФРН, Ка-надський центр ринку праці і продуктивності,
Американський інститут організації праці і виробництва. В Україні
аналогічні функціїї виконує Інститут стратегічних досліджень, Інститут
економіки промисловості, Міжнародний інститут менеджменту, Державна
академія управління, Кіївський державний економічний універсітет.
Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності
(продуктивності) виробництва на підприємствах є достатній рівень роз-витку
і активна діяльність різноманітних інституцій ринкової, виробни-чої і
соціальної інфраструктури. В сучасних умовах усі підприємства у процесі
своєї іноваційної, виробничої і комерційної діяльності не можуть обходитись
без відповідних послуг іноваційних фондів, товарно-сиро-винних бірж, бірж
праці, фондових бірж, комерційних банків та інших інститутів ринкової
інфраструктури. Неабиякий безпосередній вплив на результативність
діяльності підприємств, рівень ефективності їх вироб-ництва в цілому
справляє належний розвиток і високоякісне функціону-вання виробничої
інфраструктури – комунікацій, транспорту, оптової і роздрібної торгівлі, спеціалізованих інформаційних систем тощо. Зреш-тою чи не найбільш
вирішальне значення для забезпечення динамічного і ефективного розвитку як
суспільного виробництва в цілому так і різно-манітних його ланок, включаючи
головну з них – підприємства, потужна і розгалужена мережа організаційних
структур і система постійно здій-снюваних ними заходів, що у своїй
сукупності складають соціальну ін-фраструктуру. У зв’язку з цим державі і
відповідним її владним та уп-равлінським установам належить приділяти
особливу увагу розвитку і підвищенню ефективності різноманітних закладів
освіти, науки, куль-тури, систем житлово-комунального господарства і
побутового обслуго-вування населення, його надійного соціального захисту.
Структурні зміни. На показники ефективності (продуктивності) на різних
рівнях господарювання нерідко впливають структурні зміни у суспільстві
належно від якості управління діяльністю окремих під-приємств. При чому
така взаємодія у довгостроковій перспективі завжди має двостороній
характер, тобто структурні зміни відбиваються на рівні загальної
ефективності, а позитивні зрушення продуктивності можуть сприяти
модефікації самої структури суспільного виробництва. Подібні зміни є не
лише результатом, але й причиною економічного і соціального розвитку
суспільства. Розуміння цих змін дозволяє уникати непотрібних похибок у
прийнятті урядових рішень, більш реалістично і цілеспрямо-вано планувати
діяльність підприємства, розвивати ринкову і соціальну інфраструктуру.
Найбільш важливим окрім політичних, вважаються структурні зміни
економічного і соціального характеру. Найістотніші економічні зміни
відбуваються у таких сферах: 1) моделях зайнятості населення – зрушення
зайнятостя від сільського господарства до обробної промисловості, а також
від останньої до невиробничих галузей (особливо сфери послуг); 2) складі
основних фондів (основного капіталу) – визначаються розмірами фонду
нагромадження та інвестицій за озна-ками інтенсивності оновлення, строку
використання, ступеню втілення технологічних новин, рівнем
капіталомісткості; 3) технологіях, наукових дослідженнях і розробках –
співвідношення імпорту технологій з залу-ченням іноземного капіталу і
вітчизняних технологічних розробок, зрушення нетрадиційних до тихнологій і
розробок, що супроводжуються революційними проривами у цих галузях; 4)
масштабах (концентрації) виробництва – помітне збільшення частки дрібних
(малих) і середніх підприємств, що можуть стати і стають
конкурентоспроможними за умо-ви їх необхідної спеціалізації та наявності
великих і розрахованих на тривалий період партій замовлень на виготовлювану
ними продукцію. Структурні зміни соціального характеру торкаються головним
чином персоналу (робочої сили) і трудового потенціалу; вони
характеризуються істотними зрушеннями у їх складі за ознаками – статі, освідченості, ква-ліфікації, національних особливостей характеру тощо.
Висновок.
Одже, вимірювання еффективності виробництва передбачає встановлення критерію економічної ефективності, який повинен бути єдиним для усех ланок економіки - від підприємства до народного господарства в цілому. Таким чином загальним критерієм економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності суспільної праці.
В наш час економічна ефективність виробництва оцінюється на основі
данного критерию, що виражається в максимізації роста національного доходу
(чистой продукції) на одиницю праці. На рівні підприємства формою єдиного
критерія ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку.
Ефективність виробництва находить конкретний кількісний вираз в
взаємопов’язаній системі показників, характеризуючих ефективність
використання основних елементів виробничого процесу. Система показників
економічної ефективності виробництва повина відповідати наступним
принципам:
забезпечувати взаємозв’язок критерія і системи конкретних показників ефективності виробництва; опреділяти рівень ефективності використання всіх видів, застосовуваних в виробництві ресурсів; забезпечувати вимірювання ефективності виробництва на різних рівнях управління; стимулювати мобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективности виробництва.
Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промисло-вості залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Для кожної галузі промисловості в наслідок її техніко-економічних особливостей характерні специфічні фактори ефективності.
На закінчення варто зазначити, що обов’язковість у використанні
(урахуванні) зовнішних чинників не є такою жорсткою, як по відношенню до
внутрішних чинників ефективності виробництва. Певне ігнорування
підприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростання
ефективності.
Список використаної літератури.
1. Закони України (том I) / за ред. Опришко В. Ф. (голова), Горьовий Л. Є.,
Мацюк А. Р., Осауленко А. І. та інші, – К., 1996
2. Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,-
Київ:”Видавництво «Хвиля-Прес»”,-1995
3. Основы предпринимательского дела /Под ред. проф. Ю. М. Осипова, Е. Е.
Смирновой,-Москва:БЕК,-1996
4. Сергеев И. В. Экономики предприятия,-Москва:”Финансы и статистика”,-1997
5. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность,-Москва:”Экономика”,-
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: реферат техника, курсовик.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата