Фінанси підприємства контрольна
Категория реферата: Рефераты по финансам
Теги реферата: налоги и налогообложение, первый реферат
Добавил(а) на сайт: Яфаров.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 | Следующая страница реферата
Вивчення сутності оборотних коштів припускає розгляд оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні кошти, оборотні фонди і фонди звертання існують у єдності і взаємозв'язку, але між ними є істотні різниці, що зводяться до наступного. Оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, у той час як оборотні фонди проходять виробничий процес, заміняючи всі новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси, будучи частиною оборотних фондів, переходять у процес виробництва, перетворюються в готову продукцію і залишають підприємство. Оборотні фонди цілком споживаються в процесі виробництва, переносячи свою вартість на готовий продукт. Їхня сума за рік може в десятки разів перевищувати суму оборотних коштів, що забезпечують при здійсненні кожного кругообігу переробку або споживання нової партії предметів праці і залишаються в господарстві, здійснюючи замкнутий кругообіг.
Оборотні фонди безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти — побічно, через оборотні фонди.
У процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують у процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.
Якби оборотні кошти прямо і безпосередньо брали участь у створенні нового продукту, то вони поступово зменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні були б зникнути.
Порівняння оборотних коштів з фондами обігу, що є функціональною формою оборотних коштів на стадії обігу, приводить до наступних результатів. Кругообіг фондів підприємств завершується процесом реалізації продукції (робіт, послуг). Для нормального здійснення даного процесу вони поряд з основними й оборотними фондами повинні розташовувати і фондами обігу.
Визначення оборотних коштів як авансованих коштів у створювані запаси
оборотних виробничих фондів і фондів звертання не розкриває повного
економічного змісту цієї категорії. Воно не враховує, що поряд з
авансуванням визначеної суми коштів відбувається процес авансування в ці
запаси вартості прибавочного продукту, створюваного в процесі виробництва.
Тому в рентабельних підприємств після завершення кругообігу фондів сума
авансованих оборотних коштів зростає на визначену суму отриманого прибутку.
У нерентабельних підприємств сума авансованих оборотних коштів при
завершенні кругообігу фондів зменшується в зв'язку з понесеними збитками.
Оборотні кошти часто ототожнюються з коштами. Тим часом не можна в
буквальному значенні називати їх коштами. Засоби, зайняті у виробництві й у
обігу, не слід ототожнювати з грошима. Сукупна вартість авансується у формі
грошей і, пройшовши процес виробництва і обігу, знову приймає цю форму.
Кошти є посередником у русі засобів. Сукупна вартість, виражена в грошах, перетворюється в реальні гроші тільки часом і вроздріб.
Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на зроблений продукт. По завершенню виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.
Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи
підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними
коштами. Недолік засобів, авансуємих на придбання матеріальних запасів, може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми.
Зайве відволікання засобів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективному їхньому використанню.
Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але головним чином і фінансова стійкість підприємства.
2. Визначити та охарактеризувати форми фінансової санації.
Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні результати лише за умови санації фінансів базової ланки економіки — підприємств промислової галузі. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи переважної більшості українських підприємств.
В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно
адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати кість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте
вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від „ринку продавця”, кий дів за адміністративної системи господарювання, до „ринку покупця”.
Керівники багатьох суб'єктів господарювання за браком належної кваліфікації
(або зумисне) довели свої підприємства до межі банкрутства.
Однією з негативних тенденцій, яка є наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання кредиторської і дебіторської заборгованості на підприємствах.
Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не
лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників
макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток
становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх
активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення
санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть
розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале
законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення
санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної
фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і
об'єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому
числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства
України, стають потенційними банкрутами.
У ринковій економіці банкрутство підприємств — нормальне вище.
Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління кою не дала позитивних результатів.
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, к правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування.
Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами:
V джерелами (факторами) виникнення;
V видом кризи;
V стадією її розвитку.
Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог санаційних заходів.
Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.
Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Головними екзогенними факторами фінансової кризи с підприємстві можуть бути:
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: сочинение, реферат на тему информация.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 | Следующая страница реферата