Предыдущая страница реферата | 4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 | Следующая страница реферата

Серед названого вище переліку виділимо групу непрямих податків, або податків на споживання. До таких західна фінансова статистика відносить: податки на покупки, на продаж, ПДВ. акцизи, податки на експорт та імпорт
(мита), податки на переведення власності, майна чи цінних паперів.

Найбільший серед податків — акцизи. Найпоширеніша його форма — ПДВ.
Суттєвим зрушенням у структурі податків розвинутих країн є зменшення відносної частки податків на споживання. Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США - країн, де традиційно швидше розвивалося і переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.

Державний фіск завжди прагнув до універсальності податків на споживання. Розвиток галузей виробництва товарів споживання, постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце серед усіх непрямих податків акциз в універсальній формі . Його перевага в тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у продаж, окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.

Протягом тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків — специфічних та універсальних акцизів у податкових доходах держав невпинно зменшувалася. Середній показник у країнах ОЕСР знизився із 33,7% у 1965 р. до 27,6% у 1990 р., країнах ЄС - із 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН — із
-31,1% до 23,4%, Канаді - з 35,3% до 26%, Італії - з 36,6% до 23,1%,
Бельгії — з 35,5% до 22% і навіть у Франції, країні, де історично переважали непрямі податки, — з 37,6% до 28,3% відповідно.

Таке становище пояснюється двома основними причинами, По-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для особистого прибуткового податку. В країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила дисципліновано сплачує ці податки, а тому вони стають масовими.

Податок на додану вартість уведено протягом останніх років у Канаді,
Японії, Кореї, Мексиці, Новій Зеландії. Тут запроваджено єдину ставку податку, Навіть ті країни, де раніше застосовувалося кілька ставок
(наприклад, Франція й Італія), скоротили їхнє число. У США Федеральна адміністрація ' відмовилася від уведення ПДВ. За підрахунками фінансистів, його введення вимагало б збільшення апарату федерального податкового відомства США на 20 тисяч службовців, а витрати на його утримання мали 6 зрости на 700 млн. дол. щороку. Але річ була не так у зростанні витрат, як у прагненні обмежити державне втручання у підприємницьку діяльність.

Без сумніву, запільна тенденція полягає у застосуванні меншого числа податкових ставок. Так, Європейська Співдружність рекомендує використовувати тільки дві ставки: стандартну — від 15 до 20% і знижену — від 4 до 9%.

ПДВ за своєю суттю — це акциз, який громадяни України сплачують, купуючи товар. Порядок його вирахування за чинним законодавством не має нічого спільного з доданою вартістю. Об'єктом оподаткування в цьому разі є оборот від реалізації продукції, що створює його призначення і посилює податковий тягар в економіці (передусім щодо тил, хто працює, і найбільше щодо людей із фіксованими доходами).

Запровадивши акцизний податок, держава забезпечує стабільний приплив доходів до бюджету. Але певною мірою вона діє несправедливо. Оскільки товар, у ціну якого закладено акцизний податок, однаково потрібен і бідному, і багатому, то, зрозуміло, перший віддає державі більшу частину свого доходу, ніж другий. Мабуть, тому держава часто намагається звести до мінімуму список товарів, що обкладаються акцизним податком. До речі, у
США майже 60% федеральних доходів від акцизного оподаткування дають лише три види товарів — алкогольні та тютюнові вироби і бензин. Розширення цього списку чи підвищення станок акцизних податків, як правило, здійснюється тільки за надзвичайних обставин і з відома законодавчих органів.

Основними причинами невиконання доходів бюджету України в 1996 р. є зниження виробництва (на 5,1%) і зменшення обсягу вдового внутрішнього продукту (близько 10%).

Податок на додану вартість та акцизний збір за сумою очікуваних доходів становлять найвагоміше джерело бюджетних коштів, а проценти їхнього виконання одні з найнижчих.

Бюджет залишається ефективним інструментом регулювання темпів і пропорцій розвитку не тільки всієї економіки держави, а й окремих її регіонів. У найближчій перспективі потребує вдосконалення бюджетний процес у такому напрямку, як розробка та обгрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів.

Досвід розвинутих країн переконує, що вплив держави на територіальний розвиток залишається найвідчутнішим. Вона контролює явища і процеси, на які об'єктивно не можуть вплинути приватновласницькі структури і навіть асоціації підприємств. Державою регулюються загальні територіальні пропорції, стимулюється розвиток депресивних районів, здійснюється раціональний підхід до розміщення продуктивних сил, у тому числі розосередження промислових підприємств і обмеження їхньої концентрації у великих містах, розробляються та реалізуються великомасштабні державні регіональні програми різного спрямування тощо.

3 1972 р. в Україні вперше почали планувати комплексний економічний розвиток областей. Його план не мав директивного значення і давав зведену інформацію про наміри й можливості, закладені у територіальний розріз відомчо-галузевих планів.

Міжнародний досвід переконує, що розрив між регіонами у 30—50 пунктів щодо середньодержавного рівня є загрозливим, створює напруженість у відносинах між регіонами, спричиняє некеровані міграції населення і заохочує автономізацію й сепаратизм. Останніми роками немало зроблено для вдосконалення таких понять, як "рівень життя" та "якість життя". Під егідою ООН вироблено стандарт, що складається приблизно з 10 блоків показників, які відображають рівень соціально-економічного розвитку регіону.

Співвідношення надходження дохідних джерел до бюджетів Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у зведеному бюджеті

України у 1996 р.

(млн. грн.)
|Доходи |Зведе|Бюджети |Питома |
| |-ний |АРК, |вага у |
| |бюдже|областей, |зведеному|
| |т |міст Києва|бюджеті |
| | |та |(%) |
| | |Севастопол| |
| | |я | |
|1. Податок на додану |6602,|35,64 |54 |
|вартість |6 | | |
|2. Податок на прибуток |6042,|4321,3 |71,5 |
|підприємств |5 | | |
|3. акцизний збір |721 |148,6 |20,6 |
|4. Прибутковий податок із |2415,|1267,9 |52,5 |
|громадян |8 | | |
|5. Плата за землю |976,6|683,6 |70,0 |
|6. Податок на промисел |6,7 |6,7 |100 |
|7. Податок із власників |128,9|128,9 |100 |
|транспортних засобів | | | |
|8. Плата за спеціальне |21,2 |4,3 |20,3 |
|використання лісових | | | |
|ресурсів | | | |
|9. Плата за спеціальне |87,5 |15,7 |17,9 |
|використання водних ресурсів| | | |
|10. Плата за спеціальне |62,1 |37,5 |60,4 |
|використання Надр при | | | |
|видобуванні корисних копалин| | | |
|11. Державне мито |149,4|86,4 |57,8 |
|12. Надходження від |384,8|20 |5,2 |
|зовнішньоекономічної | | | |
|діяльності (імпортне мито на| | | |
|товари, що ввозяться | | | |
|суб'єктами підприємницької | | | |
|діяльності) | | | |
|ІЗ. Надходження коштів від |120 |120 |100 |
|приватизації майна державних| | | |
|підприємств | | | |
|14. Місцеві податки і збори,|189,6|189,6 |100 |
|що запроваджуються радами | | | |
|15. Збори та інші |980,6|310,8 |31,7 |
|неподаткові доходи | | | |
|16. Внески до бюджету сум |50 |50 |100 |
|від перевищення фонду | | | |
|споживання | | | |
|Всього надходжень |18939|10955,3 |57,8 |
| |,3 | | |

У 1996 р. для збалансування дохідної та видаткової частин бюджетів окремим регіонам передавалося 100% під надходження податку на додану вартість, а також кошти (дотації) державного бюджету України.

|Області |Податок на додану |Дотація (млн.|
| |вартість |грн.) |
|Вінницька |100 |82 |
|Волинська |100 |74,7 |
|Житомирська |100 |123,2 |
|Закарпатська|100 |126,2 |
|Кіровоградсь|100 |71,4 |
|ка | | |
|Миколаївська|100 |13,1 |
|Рівненська |100 |20,2 |
|Тернопільськ|100 |65 |
|а | | |
|Херсонська |100 |92,6 |
|Хмельницька |100 |70,8 |
|Чернівецька |100 |56,3 |
|м. |100 |15,5 |
|Севастополь | | |

Економічна ситуація минулого року не дала змоги повною мірою забезпечити фінансовими ресурсами гарантований рівень соціально-економічного розпитку адміністративно-територіальних утворень. Майже 90% від загальної суми видатків бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя становили видатки на фінансування соціального захисту населення й утримання соціально-культурних закладів і установ.

Вважаємо справедливою точку 'зору, що при регулюванні доходів окремих регіонів слід ураховувати рівень їхнього соціально-економічного розвитку.

Доцільною була б розробка подібного класифікатора областей України за рівнем їхнього економічного розвитку, внутрішня структура якого поєднувала б чотири якісних рівні: високий, середній, низький, спеціальний. Критерії віднесення окремих областей до певної категорії повинні цілком базуватися на стандартах соціально-економічного розвитку регіонів, розроблених під егідою ООН. Для кожної категорії в законодавчому порядку необхідно закріпити відповідні проценти відрахувань від державних податків і зборів.
У такому разі місцеві органи влади могли б чітко прогнозувати дохідну базу і не залежати від вольових рішень центральної влади.

У результаті проведеної в Україні лібералізації цін внутрішні ціни не є фіксованими. Зовнішні ціни стали менш визначеними через скорочення обсягів торгівлі, що здійснювалась на основі двосторонніх домовленостей і розширення нічим не обмежованої торгівлі за конвертовану валюту. Обсяги експорту й імпорту також стали менш визначеними внаслідок скасування планування, витіснення (чи відміни) монополії зовнішньоторговельних організацій і надання права різним структурам вести зовнішню торгівлю. Вони отримали велику автономію в питаннях інвестування, ціноутворення, маркетингу, можливості вибору напрямків торгівлі на зовнішніх ринках.
Водночас посилилися бюджетні обмеження і впливовішою стала міжнародна конкуренція.

Слід визначитися, яким чином належить оптимізувати систему нинішніх тарифів. Спираючись на досвід світової практики, треба уніфікувати шкалу особистих і комерційних ставок. Наступним кроком може бути фіксація більш низької ставки тарифу на імпорт товарів першої необхідності і більш високої ставки на імпорт предметів розкоші. Виходячи з міркувань справедливості, ефективніше надавати адресні субсидії найменш забезпеченим верствам населення і обкладати акцизом предмети розкоші. Рівень тарифу має бути скоординований з іншими податками для того, щоб можна було визначити внесок кожного податку в загальний обсяг необхідних бюджетних доходів.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конспект, курсовики скачать бесплатно.



Предыдущая страница реферата | 4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки