Розрахунок строкiв одержання, погашення банківського кредиту
Категория реферата: Рефераты по финансам
Теги реферата: скачать сочинение, антикризисное управление предприятием
Добавил(а) на сайт: Ксения.
1 2 3 4 | Следующая страница реферата
План контрольноп роботи
Вступ …………………………………………..……………………………….………2
1. Необхiдність участі банківських кредитів у складі фінансовіх ресурсів
підприємства…………………………………….…………………………….………..3
2. Кредитування підприємства в оборотнi засоби i в основнi
засоби…...……….6
3. Проценти за кредит…………………..…………… ………………………….….9
4. Задача………………………………………………….………………….………10
Заключеня……………………………………………………………………………..12
Список використаноп лiтератури…..……………………………………..………….13
ВСТУП
В останні роки в Україні відбулися і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За роки, що минули від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі і в першу чергу — сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов'язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інституцій), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі і суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності й адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово- кредитних відносин у суспільстві.
1. НЕОБХІДНІСТЬ УЧАСТІ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ
У СКЛАДІ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Ринкові умови господарювання породжують об'єктивну необхідність використання суб'єктами підприємницької діяльності позичених фінансових ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд зі статутними, резервними, амортизаційними та іншими фондами цільового призначення. За питомою вагою перше місце серед позичених ресурсів у більшості підприємств займає банківський кредит.
Крім банківського кредиту, у складі позичених фінансових ресурсів
підприємств усіх галузей народного господарства значне місце посідає
кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає у розрахунках з іншими
юридичними і фізичними особами, постачальниками, покупцями, бюджетом, органами соціального страхування, позабюджетними фондами, а також у
розрахунках з робітниками і службовцями підприємства. Закон України «Про
оподаткування прибутку підприємств» кваліфікує частину кредиторської
заборгованості, залученої до складу позичених фінансових ресурсів, як
товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Вони являють собою дві форми позабанківського кредиту.
Товарний кредит — виникає у розрахунках за матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони передаються у власність підприємства-боржника на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права на товари (результати робіт, послуг) покупцю у момент підписання договору або в момент фактичного отримання товарів (робіт, послуг), незалежно від часу погашення заборгованості. У відношеннях товарного кредиту кожний суб'єкт підприємницької діяльності має право виступати або як кредитор, або як одержувач кредитів. Поширеною формою одержання товарного кредиту є видача підприємством векселів своїм постачальникам.
Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики, — це кошти, які залучаються підприємством-боржником від інших юридичних або фізичних осіб шляхом випуску (емісії) і продажу облігацій згідно з діючим законодавством.
Вищезгаданим законом України в господарський лексикон введене також
поняття «фінансовий кредит». Під фінансовим кредитом розуміється надання
коштів банком-резидентом, іноземним банком (банківською установою), небанківською фінансовою установою у позику на визначений термін для
цільового використання та під відсотки. Правила надання фінансових кредитів
встановлюються Національним банком України (стосовно кредитів, що надаються
комерційними банками, тобто банківських кредитів), а також Кабінетом
Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій)
відповідно до законодавства.
Якщо кредиторська заборгованість усіх видів, особливо її перманентне
зростання, є найчастіше показником негараздів у фінансовому господарстві
підприємства, то банківський кредит — це закономірне явище ринкової
економіки, притаманне нормальному і ефективному функціонуванню
господарюючих суб'єктів. Це, природно, аж ніяк не свідчить про те, що
господарська практика не знає випадків використання банківських кредитів як
джерела покриття збитків та інших прорахунків у діяльності підприємств.
Проте для нормально функціонуючої ринкової економіки такі явища не
характерні, вони мають місце, як правило, у разі порушення підприємствами і
банками чинного банківського законодавства.
Необхідність кредиту як джерела фінансових ресурсів підприємств
визначається характером кругообігу і обігу основних і оборотних коштів.
Відомо, що в процесі кругообігу і обігу основні і оборотні кошти
підприємств постійно переходять з однієї функціональної форми в іншу:
спочатку з грошової форми вони переходять у продуктивну, потім набувають
товарної форми і знову грошової. Інакше не може відбуватися процес
виробництва та реалізації продукції, процес відтворення.
Перехід коштів підприємств з однієї функціональної форми в іншу не може
мати ідеального характеру. Об'єктивні та суб'єктивні чинники ринкової
економіки викликають у реальному господарському житті порушення ритму зміни
функціональних форм кругообігу коштів, вкладених у виробничі засоби і
засоби обігу. Наприклад, підприємство виробило свою готову продукцію, тобто
певна частина його виробничих засобів перейшла у товарну форму, але ще до
реалізації цієї продукції, тобто до набуття грошової форми у підприємства є
необхідність вкласти кошти у купівлю сировини, матеріалів, що означає їх
авансування у новий кругообіг. З'являється потреба в позичених ресурсах, які залучаються на якийсь час і на поворотній основі. Те ж саме
спостерігається, якщо підприємству необхідні додаткові кошти для збільшення
обсягу виробництва, а також для подолання тимчасових збоїв у ході
виробництва та реалізації продукції.
З іншого боку, особливості і умови кругообігу фінансових ресурсів у
народному господарстві породжують появу тимчасово вільних коштів, які
чекають свого використання і формують так званий позичковий фонд. Основні
джерела цього позичкового фонду (кредитних ресурсів, як їх називають на
практиці) формуються за рахунок таких економічних явищ:
— незбіг у багатьох підприємств моменту реалізації продукції, тобто вивільнення фінансових ресурсів у грошовій формі з їх черговим авансуванням, вкладенням у діло, в результаті чого тимчасово вільні кошти осідають на розрахункових, поточних, депозитних та інших банківських рахунках;
— встановлений законодавством порядок виплати заробітної плати робітникам та службовцям (як правило, два рази на місяць), в результаті якого в обігу підприємст установ, організацій постійно є кошти у вигляді заборгованості по оплаті праці, які можуть тимчасово не бути нікуди вкладеними і осідати на банківських рахунках;
— кошти амортизаційних фондів, які накопичуютьс постійно, по мірі нарахування зносу основних засобів реалізації продукції, і які нагромаджуються на рахунках підприємств для фінансування реновації основних засобів або їх поліпшення;
— вільні кошти у вигляді тимчасово невикористаного прибутку, що створюється в галузях матеріального виробництва і в сфері послуг, і призначений як для фінансування загальнодержавних потреб, так і для цілей виробничо-технічного і соціального розвитку суб'єктів підприємництва;
— постійна наявність коштів підприємств, організацій, установ у розрахунках як результат розриву у часі між моментом списання грошової суми з банківського рахунку платника і моментом її зарахування на рахунок одержувача;
— наявність тимчасово вільних коштів державного бюджету, що осідають на банківських рахунках у ході його касового виконання;
— вільна грошова маса у населення у вигляді грошових заощаджень на банківських рахунках або залишків готівки.
Таким чином, з одного боку, у підприємств періодично з'являється об'єктивна необхідність залучення кредитних ресурсів, з іншого боку, — у господарстві в силу ряду обставин є у наявності тимчасово вільні кошти, які можуть бути одержані підприємствами у вигляді кредитів. Найчастіше потреба в кредитах має відносно короткотерміновий характер (до одного року) і виникає для поповнення оборотних коштів.
Справа в тому, що за рахунок власних оборотних коштів підприємства
створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Але потреба в
коштах для створення запасів протягом року коливається. Особливо наочно це
можна спостерігати на прикладі підприємств із сезонним характером
виробництва, у багатьох підприємств, які переробляють сільськогосподарську
сировину, у підприємств лісової, торфодобувної промисловості, у підприємств
будівельних матеріалів. Наприклад, підприємства, що переробляють
сільгоспсировину, в період збирання врожаю повинні створити такі запаси
сировини, яких би вистачило на весь термін переробки. Природно, що в цей
період у них виникає підвищена потреба в оборотних коштах для оплати і
накопичення сировини, що надходить від її виробників — колективних
сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств; після ж
закінчення сезону переробки запаси цієї сировини зменшуються до мінімуму
(або повністю зникають), а з ними зменшується або зовсім зникає потреба в
оборотних коштах на формування запасів цієї сировини.
У підприємств по заготівлі лісу виникає підвищена потреба в оборотних
коштах у зимовий період, коли вони накопичують значні запаси деревини; в
літній же період, коли завершується сплав лісу, ця потреба скорочується до
мінімуму. Аналогічні різкі коливання потреби в оборотних коштах мають місце
і в інших підприємств із сезонним характером виробництва.
Для підприємств машинобудування, металообробки, хімічної, металургійної, швейної, взуттєвої промисловості, інших галузей промисловості з несезонним
характером виробництва такі різкі коливання потреби в оборотних коштах не
характерні Але й у них в силу ряду обставин спостерігаються певні коливання
розмірів запасів товарно-матеріальних цінностей і, отже, — коливання
потреби в оборотних коштах. І ось чому.
З точки зору ефективності використання фінансових ресурсів підприємству
невигідно формувати власні оборотні кошти у розмірах, які перекривали б
будь-яку потребу в оборотних коштах, у тому числі ту, яка виникає тимчасово
у збільшеному розмірі. В такому випадку у підприємства у періоди зменшення
потреби в оборотних коштах неминуче виникав би надлишок коштів, що призвело
б до нераціонального їх використання. Тому підприємства мають вкладати в
оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх
для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і
витрат виробництва. Всю іншу потребу в оборотних коштах доцільно
задовольняти за рахунок позичених ресурсів, головним чином за рахунок
банківських кредитів на умовах строковості і поворотності.
2. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА В ОБОРОТНІ
ЗАСОБИ І В ОСНОВНІ ЗАСОБИ
Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, в залежності від термінів кредитування поділяються на короткотермінові, середньотермінові і довготермінові.
Короткотермінові кредити видаються банками строком до 12 місяців в
основному на збільшення фонду оборотних коштів. В окремих випадках
короткотермінові кредити можуть спрямовуватися в основні засоби.
Середньотермінові кредити видаються банками строком на 1—3 роки, довготермінові кредити — на строк від 3-х років і більше. Середньотермінові і довготермінові кредити вдаються виключно на збільшення фонду основних засобів підприємства, тобто в основні кошти на капітальні вкладення.
Цільовий характер кредитування знаходить відображення в об'єктах кредитування. Під об'єктом кредитування треба розуміти конкретні елементи оборотних засобів, засобів обігу, основних засобів, частина вартості яких формується за рахунок банківського кредиту. При визначенні об'єктів кредитування підприємство має враховувати, що діючі правила кредитування містять пряму заборону банкам покривати кредитом збитки від господарської діяльності, не можуть бути об'єктами кредитування також формування і збільшення статутного фонду, придбання цінних паперів інших юридичних осіб.
Основними об'єктами короткотермінового кредитування в оборотні кошти є:
— виробничі запаси (промислова сировина, основні і допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент, пристосування та ін.);
— сільськогосподарська сировина;
— незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;
— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння
випуску нових виробів тощо);
— готова продукція;
— товари невласного виробництва для реалізації;
— потреба підприємств у коштах для розрахунків з робітниками і
службовцями по заробітній платі;
— платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями.
У підприємств виникає потреба в кредитах під виробничі запаси якщо їх
розміри перевищують власні кошти, які є у їх розпорядженні, тобто якщо
створюються понаднормативні запаси. Вони можуть мати місце за таких причин, як сезонність завозу, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних
ресурсів з боку постачальників, поставки транзитними нормами і т. ін.
Понаднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом
банківського кредиту у підприємств, які переробляють цю сировину і працюють
сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової і
легкої промисловості) або створюють великі сезоннi запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: шпаргалки по математике, сочинение 5 класс.
1 2 3 4 | Следующая страница реферата