НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Контрольна робота

на тему:

«Розвиток і розміщення промислового комплексу України»

Київ 1999

План:

1. Роль промислового комплексу у розвитку господарства України.
2. Структура промислового комплексу і її динаміка.
3. Територіальні особливості і специфіка розміщення галузей промислового комплексу України.
4. Висновки зондування території України по рівню промислового розвитку.

1. Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35 % населення, зайнятого у народному господарстві.

Промисловість як провідна ланка господарства України визначає рівень її економічного розвитку, спеціалізацію економіки, маштаби участі в територіальному поділі праці й інтенсивності територіально-економічних зв’язків.

2. Структура промислового комплексу:
1. Важка промисловість:
- машинобудівний комплекс,
- металургійний комплекс,
- хімічно-лісовий комплекс,
- промисловість будівельних матеріалів,
- паливно-енергетичний комплекс.
2. Легка промисловість.
3. Харчова промисловість.

|Галузі промисловості |1990 р. |1998 р. |
|Вся промисловість |100,0 |100,0 |
|Електроенергетика |3,2 |14,7 |
|Паливна промисловість |5,7 |11,5 |
|Металургійна |12,6 |24,7 |
|Хімічна і нафтохімічна |6 |6,5 |
|Машинобудівна і металообробна |30,7 |15,5 |
|Лісова і деревообробна |2,9 |1,7 |
|Промисловість будівельних матеріалів |3,4 |3,3 |
|Легка промисловість |10,8 |1,5 |
|Харчова промисловість |22,6 |15 |
|Інші галузі |2,7 |5,6 |

За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи А) розвивалося найбільше, а його частка в загальному обсязі виробництва становила 71,2 % (1989 р.). Частка виробництва групи Б
(виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У
1995 р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8 %. Ці прогресивні зміни мають і негативні риси тому, що головний його чинник пов’язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи А. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої сировинної бази або є труднощі в її розвитку. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії.

Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Це пов’язано з загальною економічною кризою: важким фінансовом становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків з країнами близького зарубіжжя.

3. Промислове виробництво розміщене по території республіки нерівномірно. Найвища його просторова концентрація склалася в індустріально розвинутих областях з переважанням підприємств важкої промисловості
(Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька). Виділяються також
Київська (включаючи м. Київ), Харківська, Одеська, Львівська та інші області, де основний обсяг промислового виробництва територіально зосереджений в обласних центрах.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізується на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії й тепла. Структура ПЕК України формується з урахуванням паливно-енергетичного балансу, що склався, і відображає територіальну специфіку видобутку
(виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів.

Паливна промисловість республіки складається із кам’яно- та будівельної, нафто- та газовидобувної, торф’яної та нафтопереробної галузей.

Вугільна промисловість представлена видобутком кам’яного та бурого вугілля. Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і північних частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська,
Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодарському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та
Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають переважно у Лисичанському районі.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенціальні можливості її видобутку можуть бути більшими.

Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині
України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі
Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській – на основі Охтирського і
Качанівського родовищ і в Полтавській – на базі Сагайдацького,
Зачепилівського, Радчанківського родовищ. Тут видобувають понад половину нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і
Долинонафтогаз. Поки що маштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи.

Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським,
Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським і
Надвірнянським нефтопереробними заводами.

Газова промисловість – наймолодша галузь паливної промисловості
України.

Дніпровсько-Донецьку гозоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій западні. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни.
Основні радовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське,
Хрестищенське, Кегичівське, Дрежелюбівське і Західнохрестищенське);
Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське);
Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях.

Торфова промисловість є однією з найдавніших галузей паливної промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській,
Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях.Видобуток його невеликий.

Електроенергетика є складовою частиною ПЕК. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил.

Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу покладено ознаку використовуваного ресурсу:
. теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі.Серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;
. гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні і припливні;
. атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;
. електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні,тощо.

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки