Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

3.2. Перебудова державного апарату усрр в зв'язку з утворенням СРСР.

У 1923 р. згідно з рішенням І Всесоюзного з'їзду Рад розгортався процес дороблення Договору і Декларації про утворення СРСР, а тим самим розробки союзної Конституції.

В процесі підготовки проекту Конституції розгорнулася гостра політична боротьба. Сталін та його оточення намагалися максимально обмежити суверенітет республік. Спроби окремих діячів республік протистояти цим акціям рішуче придушувалися, все чіткіше проявлялися риси сталінської
"автономізації".

6 липня 1923 р. відбулася друга сесія ЦВК СРСР, яка прийняла постанову про затвердження Основного Закону (Конституції) СРСР і негайне надання йому чинності. Схвалений текст Конституції було вирішено "винести на остаточне заствердження ІІ з'їздом Рад Союзу РСР".

Затвердження союзної Конституції потребувало розробки цілого ряду положень про найвищі органи влади і управління СРСР та їх взаємини з найвищими органами влади і управління союзних респубілік, які забезпечували практичне здійснення основних принципів Конституції Союзу СРСР.

Утворення Союзу РСР, прийняття Конституції 1924 р. диктували необхідність перебудови державного апарату УСРР. Процес реорганізації охопив усі основні ланки державного механізму, знайшовши своє закріплення у новому тексті Конституції УСРР 1925 р. і у подальших змінах Основного
Закону.

Верховним органом влади УСРР був Всеукраїнський з'їзд Рад. Своїми законодавчими актами він визначав основний напрям діяльності всіх органів української держави як у центрі, так і на місцях. Його рішення мали характер директив і найвищу юридичну силу. Але з утворенням СРСР він був змушений керуватися постановами всесоюзних з'їздів Рад, директивами
Всесоюзних і республіканських з'їздів Комуністичної партії та пленумів ЦК.
Починаючи з VII з'їзду рад представницький орган України стає однопартійним
- більшовицьким.

Всеукраїнський з'їзд Рад розглядав і розв'язував найважливіші питання відбудови промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, фінансів, культурного будівництва тощо. Значне місце в роботі з'їзду займали проблеми перебудови державного апарату УСРР у зв'язку із уведенням непу і утворенням Союзу РСР.

ХІ з'їзд Рад у травні 1929 р. вже мав змогу підбити підсумки індустріалізації і затвердити перший п'ятирічний план розвитку народного господарства УСРР. На цьому з'їзді було прийнято нову конституцію УСРР.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) як вищий орган державної влади УСРР, у період між Всеукраїнськими З'їздами Рад у цей час відігравав важливу роль.

У зв'язку з остаточним затвердженням у січні 1924 р. Конституції СРСР необхідно було внести відповідні зміни в компетенцію найвищих органів державної влади союзних республік. В Україні для вирішення такого завдання важливе значення мало положення про ВУЦВК від 12 жовтня 1924 р. Воно визначало порядок обрання ВУЦВК, строк повноважень, періодичність скликання сесій (не менш трьох разів на рік), основні принципи організації і діяльності Президії ВУЦВК. Президія ВУЦВК в міжсесійний період становила вищий законодавчий, розпорядчий та виконавчий орган влади УСРР.

12 жовтня 1924 р. було затверджено нове положення про Раду народних комісарів УСРР, згідно з яким він визнавався виконавчим і розпорядчим органом державної влади України. До складу Раднаркому входили Голова РНК, його заступники, наркоми (землеробства, фінансів, внутрішньої торгівлі, праці, внутрішніх справ, юстиції та прокуратури республіки, робітничо- селянської інспекції, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення), голова ВРНГ, уповноважені наркоматів СРСР при УСРР. Значно розширилася нормотворча робота Раднаркому УСРР у 1926-1929 рр. За цей період він видав велику кількість важливих постанов як самостійно, так і спільно з ВУЦВК.

Наркомати поділялися на дві групи: загальносоюзні (злиті) - єдині для всього Союзу і об'єднані (директивні), органами яких у союзних республіках були однойменні наркомати. До загальносоюзних наркоматів належали наркомати: закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфів. Другу групу наркоматів становили: Вища рада народного господарства, наркомати продовольства, праці, фінансів, робітничо-селянська інспекція. Республіканськими залишилися наркомати земельних справ, охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, внутрішніх справ, юстиції.

У вересні 1923 р. ВУЦВК схвалив постанову "Про перетворення центральних установ". В період 1923-1924 рр. була зроблена реорганізація наркоматів, що в кінцевому підсумку вело до посилення централізації в управлінні. Особлива роль в цьому належала загальносоюзним наркоматам - наркоматам з безроздільною владою. Надалі РНК УСРР здійснювала великий обсяг роботи в галузі керівництва народним господарством України.

13 липня 1927 року ВУЦВК і РНК України ухвалили постанову про розширення прав робітничо-селянської інспекції. Нове положення значно розширило компетенцію РСІ, надавало широких повноважень: припиняти незаконні розпорядження та дії посадових осіб, знайомитись під час ревізії з документами і матеріалами державних установ і підприємств і т.д.

В Україні зростав центральний апарат державного управління. Все більш вагомою в управлінні ставала роль комуністів, які займали керівні посади. Запроваджувалась практика беззаперечного підпорядкування директивам вищих органів, поступово формувалися елементи адміністративно-командної системи.

Характерною рисою цього періоду було перш за все завершення розпочатої ще в 1922 р. реформи адміністративно-територіального устрою
УСРР, головною метою якого був пошук більш ефективної системи контролю за місцевим управлінням. Найскладнішим завданням цієї реформи став перехід від чотириступеневої системи управління (губернія - повіт - волость - село) до триступеневої (округ - район - село). Відбувався такий перехід поступово.
12 квітня 1923 р. ВУЦВК ухвалив постанову "Про новий адміністративно- територіальний поділ України", який скасував волості і повіти, затвердивши поділ на 53 округи та 706 районів. Одночасно зменшувалася кількість сільрад.

3 червня 1925 р. Президія ВУЦВК своїм рішенням скасувала губернії як адміністративно-територіальні одиниці. Відтепер територія України розподілялась на 41 округ, 680 районів, 10314 сільрад. У тому числі було створено 12 національних районів і 549 національних сільрад: російських, німецьких, польських, єврейських і т.д. У зв'язку зі скасуванням губерній
ВУЦВК і Раднарком УСРР 17 березня 1926 р. прийняли рішення про ліквідацію губвиконкомів. Остаточно перехід до триступеневої системи завершився лише на початку 1929 р.

Поліпшення роботи місцевих рад, піднесення їхньої ролі у господарському і культурному будівництві було неможливим без перебудови комнезамів, котрі відігравали важливу роль на селі. За нових умов необхідність реорганізації КНС ставала життєво необхідною. Прийнятий ВУЦВК і РНК УСРР 16 листопада 1925 р. декрет "Про комітети незаможних селян УСРР" набував правової основи практичної роботи щодо перетворення комнезамів на добровільні громадські організації. як визначалося на Х Всеукраїнському з'їзді рад, зміцнення низових органів влади, надання їм значних адміністративних і фінансових прав значною мірою пожвавило роботу місцевиз Рад. Разом з тим залишалося ще багато прорахунків у діяльності місцевих органів влади, що потребували свого усунення.

Сільські Ради в межах своєї компетенції ставали найвищими органами влади на підвідомчій їм території. Обирались вони на один рік. Виконавчим органом сільської Ради була президія у складі голови, його заступника і секретаря. Обиралися такоє двоє кандидатів у члени президії. Проте і за нових умов значний вплив на сільські Ради мала діяльність комітетів незаможних селян. Сільські Ради користувалися правами юридичної особи, відповідно до адміністративного кодексу УСРР видавали обов'язкові для мешканців селища постанови.

Індустріалізація країни потребувала значної перебудови роботи міських
Рад. Тому ВУЦВК України 12 жовтня 1927 р. прийняв нове "Положення про міські ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів". Міські ради здобули право складати бюджети міст і розпоряджатися кредитами.
Положення також надавало право міським радам створювати районні ради в межах міста.

Значна кількість різноманітних законодавчих у галузі державного права, прийнятих в УСРР, надзвичайно ускладнювала діяльність органів влади і управління всіх рівнів. Ця обставина обумовиланеобхідність створення адміністративного кодексу. Він був затверджений ВУЦВК 12 жовтня 1927 р. і вводився в дію з 1 лютого 1928 р. Адміністративний кодекс УСРР регулював широке коло суспільних відносин, пов'язаний з правами і обов'язками органів державного управління у взаєминах цих органів і громадян.
Розділ ІV. Основні риси правової системи України.

Цивільне право.

Це право, перш за все, закріплювало зосередження основних знарядь і засобів виробництва в руках радянської держави.

Для закріплення результатів націоналізації об'єктів приватної власності ВУЦВК з Раднаркомом УСРР прийняли 23 листопада 1921 р. постанову, в якій проголошували, що всі підприємства, які до 21 червня 1921 р. війшли у володіння органів влади, вважаються державними. За умов непу за допомогою норм цивільного права державні органи УСРР запроваджували принцип матеріальної зацікавленості трудящих у наслідках виробництва шляхом надання підприємствам більшої самостійності в господарській діяльності. Піклуючись про організацію державного сектора господарства, державні органи України водночас, виходячи з принципів непу, дозволили діяльність приватних та кооперативних підприємств. Згідно з постановою від 26 липня 1922 р. "Про основні приватні майнові права, що визнаються УСРР, охороняються її законами і захищаються судами УСРР" усім необмеженим у своїй правоздатності громадянам надавалося право на території України створювати промислові і торговельні підприємства та займатися дозволеним законом професіями і промислами з дотриманням усіх вимог відповідних нормативних актів. У галузі майнових прав громадянам надавалися: а) право власновті на денаціоналізовані будівлі в міських і сільських місцевостях, з правом відчуження цих будівель і з передачею покупцеві права оренди на земельні ділянки під будівлі; б) право забудови як у міських, так і у сільських місцевостях на основі договорів з місцевими органами влади на строк не більше 49 років; в) право власності на рухоме майно (на промислові і торгівельні підприємства, знаряддя, засоби виробництва і товари, на грошові капітали, предмети домашнього господарства і особистого вжитку); г) право застави зазначеного майна; д) авторське і винахідницьке право, а також право на товарні знаки; е) право спадкування за заповітом і за законом при умові, що вартість спадщини не перевищує 10 тис. золотих карбованців.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: бесплатные рефераты и курсовые, решебник 5 класс.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки