Парламенты Украины и демократических стран мира
Категория реферата: Рефераты по государству и праву
Теги реферата: бесплатные рефераты на тему, конспект
Добавил(а) на сайт: Grebenwikov.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 | Следующая страница реферата
2.2.2. Контрольні функції парламенту
Поряд з законодавчими, контрольні функції є важливою сферою діяльності парламенту. В парламентах різних країн контрольні повноваження можуть бути надзвичайно різноманітними. Це залежить від ролі, яку відіграє парламент певної країни у системі державного управління.
Для виконання контрольних функцій парламент повинен мати доступ до необхідних джерел інформації. Конституція і закони країни повинні надавати парламенту і його комітетам повноваження, що зобов'язують органи виконавчої влади, організації і приватних осіб надавати інформацію на запит парламентарів.
Конституції і закони країн розвинутої демократії надають парламентам найрізноманітніші засоби для здійснення їх контрольних функцій: положення про письмові звіти урядових установ перед пар-
115 ламентом, можливість виклику державних чиновників до комітетів чи парламенту для надання свідчень з того чи іншого питання, депутатський запит, година запитань і відповідей, день уряду, можливість створення спеціальних контрольних органів, щорічний звіт уряду, звіти уряду про виконання окремих програм з різноманітних напрямків діяльності, можливість ведення депутатських розслідувань тощо. Права комітетів проводити розслідування мають особливу вагу для міжвладного балансу в питаннях, що стосуються марнотратства, шахрайства чи зловживання службовим становищем окремих представників виконавчої влади.
Визначальним фактором ефективного законодавчого контролю найчастіше є ті обсяги фінансових та технічних ресурсів, що можуть надаватися парламентом урядові для виконання урядових програм. Державне управління в сучасних умовах вимагає високої професійності як від законодавців так і від служб, що сприяють діяльності законодавчого органу. Парламентська структура передбачає використання цих служб для допомоги парламентарям у виконанні контрольних функцій, але для цього необхідна висока кваліфікація і професійність апарату, що забезпечує парламентський орган як технічними знаннями, так і досвідом.
Органи виконавчої влади, як правило, не зацікавлені у наданні повної інформації парламенту. Тому, скажімо, в комітетах Конгресу США все частіше використовуються письмові свідчення урядовців під присягою. Це значно прискорює процес розслідувань.
Закони країни також повинні передбачати норми відповідальності свідків
за відмову надати інформацію або за надання неправдивої інформації. У
багатьох країнах такі норми відсутні. Дуже добре ця процедура відпрацьована
у США. Там свідок за надання неправдивої інформації може бути притягнутий
до відповідальності за неповагу до невід'ємного права Конгресу на отримання
інформації. Згідно зі встановленою процедурою особа, що надала неправдиві
свідчення приводиться парламентським приставом до Палати представників чи
Сенату, які розглядають його справу, після чого його можуть ув'язнити у
в'язниці Капітолію. Там він може утримуватися протягом всього терміну
повноважень Конгресу поки не погодиться виконати поставлені вимоги.
116
Окрім процедури притягнення до відповідальності на основі невід'ємного права Конгресу в США також запроваджено процедуру притягнення до відповідальності за злочинну неповагу на основі закону. Відповідно до цієї процедури особа, яку викликано для надання свідчень чи документів Палаті представників чи Сенату, і яка цього не зробила вважається винною і карається штрафом у 1000 доларів або ув'язненням на термін до одного року.
У США практикується також право притягнення до відповідальності за неповагу, що не є образою гідності. Цю процедуру застосовує лише Сенат. Він звертається у федеральний окружний суд, який має видати наказ щодо особи, котра відмовляється підкоритися викликові до Сенату. Ця процедура не передбачає кримінального переслідування відповідної особи.
В Україні найбільш важливі контрольні санкції Верховна Рада може
застосувати до Кабінету міністрів. Це право передбачене статтею 87
Конституції України. Згідно з цим Верховна Рада за пропозицією не менш як
однієї третини народних депутатів може прийняти резолюцію недовіри Кабінету
міністрів більшістю конституційного складу. Ця процедура може бути
застосована парламентом не раніше ніж через рік після схвалення Верховною
Радою програми діяльності Кабінету міністрів.
Контроль за діяльністю Кабінету міністрів здійснюється через
заслуховування звітів Кабінету міністрів на дні уряду чи під час
парламентських слухань з того чи іншого питання. Контроль за додержанням
конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснюється Верховною
Радою через Уповноваженого Верховної Ради України. Контроль бюджетно-
фінансової діяльності державних установ здійснюється Верховною Радою через
Рахункову палату.
Верховна Рада України також здійснює контроль за діяльністю прокуратури. Для контролю з окремих питань вона може створювати тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.
Контрольні функції Верховної Ради унормовані не тільки Конституцією, а й регламентом та законом "Про постійні комісії Верховної Ради України".
117
Установчі функції парламенту
В країнах розвинутої демократії законодавча, виконавча і судова гілки влади є незалежними. Проте ця незалежність не є повною хоч би тому, що влади не є незалежними у призначенні своїх посадових осіб. Парламенти, як і глави держав, беруть участь у призначенні посадових осіб виконавчої влади і суддів. Ця процедура є важливим елементом системи стримувань і противаг, що встановлюється в державі для забезпечення неможливості концентрації влади якоюсь з трьох незалежних гілок.
Роль парламенту у призначенні посадових осіб виконавчої влади відрізняється залежно від того, який державний устрій існує в країні - парламентська чи президентська республіка. Загалом, в парламентських системах прем'єр-міністр і кабінет можуть у будь-який момент бути відправлені у відставку більшістю голосів членів парламенту. Там зазвичай голови уряду повинні заручитися належною підтримкою з боку парламенту і політичних партій ще до свого призначення. Фактично це дає можливість членам парламенту і особливо представникам партій більшості отримувати істотний вплив на наступні рішення прем'єр-міністра на своїй посаді.
В президентських системах голова виконавчої влади обирається на основі загального виборчого права, перебуває на посаді протягом визначеного терміну, має можливість бути незалежним у своїх діях, тому для балансу міжвладних відносин дуже важливо, щоб парламент мав певні важелі впливу на посадових осіб виконавчої влади, яких призначає президент.
В Південній Америці устрій більшості країн базується на президентській системі, а процес затвердження парламентом кандидатур на урядові посади як засіб парламентського контролю часто відсутній. Така система встановлювалась там на протязі довгого часу за домінування виконавчої влади, що часто спиралася на потужну підтримку армійських формувань. Таким чином, президенти не відчували потреби дослухатися до думки законодавчих органів.
У змішаних президентсько-парламентських системах механізми
парламентського контролю над призначення посадових осіб виконавчої влади
зазвичай обмежений окремими положеннями. Наприклад, в Німеччині парламент
призначає виконавчих осіб судових органів, перш за все, Конституційного
Суду. Кандидатури на посади останнього пропонує Міністр юстиції, а їх
затвердження відбувається в обох палатах парламенту. Комісія з питань
висунення кандидатур, що допомагає Міністрові юстиції у призначенні на
суддівські посади судів загальної юрисдикції, також обирається парламентом.
В Перу Сенат призначає або затверджує призначення суддів Верховного суду, Генерального прокурора. Уповноваженого у справах банків і страхування, Генерального ревізора з перевірки рахунків, а також вищих офіцерів збройних сил. Судді обираються на спільних засіданнях обох палат.
В Мексиці Сенат санкціонує призначення міністрів, дипломатичних
представників, керівників збройних сил і суддів Верховного суду. Сенат
Аргентини має аналогічні повноваження.
У Швейцарії обидві палати спільно обирають членів Федеральної ради
(кабінету), ЗО суддів Федерального трибуналу (Верховного суду) і дев'ять
суддів Федерального суду у справах страхування.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: курсовая работа по дисциплине, производство реферат.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 | Следующая страница реферата