Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8 | Следующая страница реферата

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється в залежності від цілей об'єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, при чому він не повинен перевищувати 10-ти років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит - кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами: а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті; в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію НБУ, які одночасно виступають у ролі продавців і продавців наявних вільних коштів.

71.Порядок відкриття рахунків в банках
Відкриття рахунків здійснюється на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків а також в договорі на відкриття та обслуговування банківського рахунку.
Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку складається за довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, інші положення за домовленністю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.
Розрахункові рахунки відкриваються підприємствам, що здійснюють виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють або наділені основними та оборотними коштами та мають самостійний баланс.
На цьому рахунку, на відміну від поточного, здійснюються операції комерційного характеру.
Можуть бути відкриті субрахунки для зарахування виручки та проведення розрахунків за місцем знаходження підрозділів.
Поточні рахунки відкриваються організаціям та установам: структурним підрозділам підприємств, розташованим не за їх місцезнаходженням; установам та організаціям, що перебувають на державному бюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками коштів, або на ім'я цих керівників; постійним уповноваженим різних громадських фондів; підприємствам, що приїхали на гастролі і т.і
Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, організаціям, установам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.
Зазначені вище рахунки для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку України за згодою сторін.
Кожне підприємство може мати тільки один розрахунковий або поточний рахунок. Якщо підприємство має в установах банків депозитні рахунки, то кошти на такі рахунки перераховуються з розрахункового, поточного рахунку підприємства і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же розрахунковий, поточний рахунок.
Для відкриття рахунків підприємства подають установам банків такі документи: а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером власника рахунку; б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію; в) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства того органу, якому надане таке право чинним законодавством, засвідчену нотаріально чи органом, який видав таке рішення; г) один з примірників належним чином затвердженого статуту (положення) або його копію, засвідчену нотаріально; д) картку із зразками підписів та відбитком печатки встановленого зразка.
Право першого підпису належить керівникові підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником.
Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам.
Для окремих видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів (наприклад, для орендного — нотаріально засвідченої копії договору оренди); інші підприємства звільнені від подання певних документів
(так, статут не подається повним та командитним товариством, фермерським господарством, бюджетними установами та організаціями).
Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві про відкриття рахунку.
Юридичні особи-нерезиденти, які здійснюють інвестиції в Україні, можуть відкривати рахунки в її валюті в уповноважених банках.
До таких рахунків відносяться: а) поточні рахунки і вклади з вільним режимом використання б) поточні рахунки і вклади для зарахування прибутків і доходів від діяльності спільних підприємств та підприємством із 100% іноземним капіталомУ разі переоформлення рахунку у зв'язку з реорганізацією підприємства подаються такі ж документи, що і при створенні підприємства.
Розрахункові та поточні рахунки закриваються в установах банку: а) на підставі заяви власника рахунку; б) на підставі рішення органу, на який відповідно до законодавства покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства; в) на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом; г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку.
Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку може бути розірвано за погодженням сторін. Протягом 10 днів з дати розірвання договору банк закриває рахунок, а залишок коштів, що знаходиться на рахунку, перераховує на інший рахунок за дорученням клієнта. Установа банку повідомляє податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку про закриття рахунку в 3-денний строк.
Законодавством України встановлено спеціальний порядок відкриття валютних рахунків.

72. Порядок та форми розрахунків у господарських відносинах За загальним правилом на території України всі юридичні особи усіх форм власності, а також фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами, підприємницької діяльності, здійснюють між собою розрахунки у безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджуваних Національним банком України. Сфера застосування готівкового обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами, порушення яких тягне майнову відповідальність.
Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами господарського права здійснюється у безготівковому порядку у встановлених законодавством формах.
Комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме: а) користування банком тимчасово вільними коштами клієнта; б) здійснення розрахункових операцій; в) касове обслуговування; г) транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України та інших нормативних актів. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:
— платіжних доручень;
— платіжних вимог-доручень;
— платіжних вимог;
— чеків;
— акредитивів;
— векселів.
Положенням встановлено, що документи, які подаються клієнтами в банк на перерахування чи отримання коштів, повинні мати такі реквізити: а) назва, номер розрахункового документа; б) число, місяць, рік його виписки; в) чітко визначене повне або скорочене найменування платника; г) чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер (код) банку платника і одержувача; дї суму платежу цифрами та прописом; е) підставу для перерахування чи отримання коштів; є) підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи, на першому примірнику та відбиток печатки.
Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, який його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунку.
Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення і тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту. Виключення з цього правила становлять доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунку клієнта.
Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин:
— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;
— нижня — доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку суми, проставленої у графі “сума до оплати” цифрами та прописом.
Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцеві.
Платіжну вимогу-доручення банк приймає до оплати в сумі яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту.
Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу підприємства, установи, організації на безакцентне списання (безспірне стягнення) грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.
Також підлягають безакцептному списанню суми кредиторської заборгованості за енергоносії та погашення кредитів, одержаних на їх оплату, та деякі інші суми у випадках, передбачених законодавством.
Чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.
Виписаний для оплати чек при поданні його банкові одержувача повинен бути завірений підписом службових осіб чекодержателя та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару чи надання послуг.
Акредитив е грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальникові платіж або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення документів, передбачених в акредитиві.
У банку покупця або постачальника можуть відкриватися такі акредитиви:
— покриті (депоновані у банку постачальника або у банку платника);
— непокриті (гарантовані).
Акредитив може бути відкличний або безвідкличний. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він був відкритий. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у договорі між платником і постачальником.
Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселе-держателю).
Розрізняють два види векселів: простий і переказний (ст.21 “Про цінні папери і фондову біржу”).
Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) приймає на себе абстрактне, нічим не обумовлене зобов'язання в зазначений строк або на вимогу здійснити платіж кредитору (векселедержателю) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселедавець.
Переказний вексель (тратта) — складений за суворо визначеною формою документ, в якому міститься проста і нічим не обумовлена пропозиція боржника, векселедавця (трасан-та) іншій особі, платнику (трасату) в зазначений строк здійснити платіж кредитору, векселедержателю (ремітенту) або тому, кому він накаже.

73. Поняття зовнiшньоекономiчної дiяльностi
Згiдно з Законом України "Про Зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" вiд 16 квiтня 1991 р., Зовн Д-ть - це д-ть суб'єктiв госп. д-тi Укр та iноз. суб'єктiв госп. дiяль-тi, побудована на взаємовiдносинах мiж ними, що має мiсце як на тер-рiї Укр, так i за її межами. Здiйснюється на основi зовн- ек-них договорiв (контрактiв) - матерiально оформлена угода або суб'єктiв зовн. д-тi та їх iноз. контрагентiв, спрямована на встановлення, змiну або припинення їх взаємних прав та обов'язкiв у зовн. дiяль-тi. Здiйсн-ся суб'єктами зовн-ек. дiяль-тi.

Види зовн. дiяль-тi:
- експорт та iмпорт товарiв, капiталiв, роб.сили;
- надання суб'єктами зовн. дiяль-тi Укр послуг iноз. суб'єктам госп. дiяльтi: вир-чих, страхових, транспортно-експедицiйних, консультацiйних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, та iн агентських, юр., та якi прямо i виключно не забороненi законами Укр.
- наукова, наук-техн., наук-вир-ча пiдготовка та навчання iноз. специалiстiв на комерц. основi;
- мiжнар. фiнансовi операцiї та операцiї з ЦП у випадках, передбачених законод-вом Укр;
- кредитнi та розрахунковi операцiї та створення банкiвських, кредитних та страхових установ;
- створення СП, дiяль-ть на основi володiння майном на тер-рiї Укр;
- пiдприємн. дiяль-ть на тер-рiї Укр з наданням лiцензiй, патентiв, ноу-хау та iн. та за кордоном;
- органiзацiя i здiйсн-ня проведення виставок, ярмарок, аукцiонiв, торгiв на комерц. основi;
- бартернi, валютнi, оренднi i лiзинговi операцiї; та iн.

74. Принципи зовн-ек. дiяль-тi
Зовн-ек. дiяль-ть - дiяль-ть суб-тiв госп. дiяль-тi, побудована на взаємовiдносинах мiж ними, має мiсце як на тер-рiї Укр, так i за її межами. За Законом Укр "Про зовн-ек. д-ть" вiд 16 квiтня 1991р. прин ципи , якими керуються суб'єкти зовн-ек. вiдносин:
1) принцип суверенiтету народу Укр у здiйсн-нi зовн-ек-ної дiяль-тi
(народ Укр має право самостiйно i незалежно здiйсн-ти зовн. д-ть згiдно з законами Укр); 2) свободи зовн-ек-ного пiдприємництва (суб'єкти зовн. д-тi мають право добровiльно вступати i здiйсн-ти зовн. д-ть); 3) юр. рiвностi i недискримiнацiї (рiвнiсть перед законом всiх суб' єктiв зовн. д-тi, заборона їх д-тi лише згiдно з законод-вом Укр); 4) верховенства закону (регулювання зовн. д-тi лише законами Укр); 5) захисту iнтересiв суб'єктiв зовн-ек-ної дiяль-тi (рiвний захист iнтересiв всiх суб'єктiв зовн.д-тi та iноз. суб-тiв госп. д-тi на тер-рiї Укр згiдно з дiюч. законод-вом) 6) еквiвалентностi обмiну, неприпустимостi демпiнгу при ввезеннi i вивезеннi товарiв.

75. Суб'єкти зовн-ек-них вiдносин та види їх дiяль-тi
Закон Укр "Про Зовн. дiяль-ть" вiд 16 квiтня 1991 р.:
Суб'єкти :
- фiз. особи - громадяне Укр, iноз. особи, особи без громадянства, якi мають цивiльну правоздатнiсть i дiєздат-ть згiдно з законами Укр i постiйно проживають на її тер-рiї; - юр. особи, зареєстрованi як такi в
Укр i якi мають постiйне мiсце знаходження на її тер-рiї, в т.ч. юр. особи, майно та(або) капiтал яких є повнiстю у власностi iноз. суб'єктiв госп. д-тi; - об'єднання фiз., юр., фiз+юр осiб, якi не є юр. особами згiдно з законами Укр, але мають постiйне мiсцезнах-ня на тер-рiї Укр i яким цивiльно-правовими законами Укр не заборонено здiйс-ти госп. д-ть; - стр-нi одиницi iноз. суб'єктiв госп. д-тi, якi не є юр. Особами згiдно з законами Укр (фiлiї, вiддiлення), але мають постiйне мiсцезнах-ня на
Укр;
- СП, зареєстрованi як такi на Укр i мають тут постiйне мiсцезнах-ня;
- iншi суб'єкти госп. д-тi, пеердбаченi законами Укр.

Фiз. особи мають право здiйсн-ти зовн-ек. д-ть з моменту набуття ними цивiльної дiєздат-тi. Юр. особи - вiдповiдно до їх статутних документiв з моменту набуття ними статусу юр. особи. Всi суб'єкти мають право вiдкривати свої представництва на тер-рiї iнш. держав, згiдно з законами цих держав.

Види зовн. дiяль-тi:
- експорт та iмпорт товарiв, капiталiв, роб.сили;
- надання суб'єктами зовн. дiяль-тi Укр послуг iноз. суб'єктам госп. дiяль-тi: вир-чих, страхових, транспортно-експедицiйних, консультацiйних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, та iн агентських, юр., та якi прямо i виключно не забороненi законами Укр.
- наукова, наук-техн., наук-вир-ча пiдготовка та навчання iноз. специалiстiв на комерц. основi;
- мiжнар. фiнансовi операцiї та операцiї з ЦП у випадках, передбачених законод-вом Укр;
- кредитнi та розрахунковi операцiї та створення банкiвських, кредитних та страхових установ;
- створення СП, дiяль-ть на основi володiння майном на тер-рiї Укр;
- пiдприємн. дiяль-ть на тер-рiї Укр з наданням лiцензiй, патентiв, ноу- хау та iн. та за кордоном;
- органiзацiя i здiйсн-ня проведення виставок, ярмарок, аукцiонiв, торгiв на комерц. основi;
- бартернi, валютнi, оренднi i лiзинговi операцiї; та iн.

№ 76. Правове регулювання зовн-ек. дiяль-тi
Зовн-ек. дiяль-ть - дiяль-ть суб-тiв госп. дiяль-тi, побудована на взаємовiдносинах мiж ними, має мiсце як на тер-рiї Укр, так i за її межами. За Законом Укр "Про зовн-ек. д-ть" вiд 16 квiтня 1991р. регул-ня зовн-ек. д-тi в Укр здiйсн-ся за допомiогою:
- законiв Укр;
- передбачених в законах Укр актiв тарифного i нетар-го регул-ня, якi видаються держ. органами Укр в межах їх компетенцiї;
- екон. заходiв оперативного регулювання (валютно- фiнан-го, кредитного та iншого) в межах законiв Укр;
- рiшень недержавних органiв управлiння ек-кою, якi приймаються за їх статутними документами в межах законiв Укр;
- угод, що укладаються мiж суб'єктами зовн-ек. д-тi i якi не суперечать законам Укр.

На тер-рiї Укр правовi режими для iноземних суб'єктiв госп. д-тi:
- нацiональний режим (iноземнi суб'єкти госп. д-тi мають обсяг прав та обов'язкiв не менший нiж суб'єкти госп. д-тi Укр);
- режим найбiльшого сприяння ( iноз. суб'єкти госп. д-тi мають обсяг прав, преференцiй та пiльг щодо мит, податкiв та зборiв, якими корис тується ) але згiдно з Законом Укр вiд 19.04.96 "Про режим iноз. iнвестування" цей принцип було скасовано;
- спецiальний режим ( застос-ся до тер-рiй спецiальних екон. зон).

№ 77. Вiдповiдальнiсть у зовн-ек. вiдносинах
За Законом Укр "Про зовн-ек. д-ть" вiд 16 квiтня 1991 р. заг. Засади вiдповiд-тi суб'єктiв зовн-ек. д-тi:
Укр як держава i всi суб'єкти зовн-ек. д-тi та iноз. суб'єкти госп. д-тi несуть вiдповiд-ть за порушення цього закону або iнш. пов'язаних з ним законiв Укр таабо своїх зобов'язань, що випливають з договорiв
(контрактiв), тiльки на умовах, визначених законами Укр. Укр як держава не несе вiдповiдаль-ть за дiї суб'єктiв зовнек. д-тi. Суб'єкти зовн-ек. д- тi не несуть вiдповiд-ть за дiї Укр як держави. Якщо Укр бере участь у зовн-ек. д-тi як суб'єкт такої д-тi, вона несе вiдповiд-ть на загальних та рiвноправних засадах з iншими суб'єктами зовн-ек. д-тi. Всi справи та питання щодо визначення вiдпов-тi згiдно з цим законом пiдсуднi судовим та арбiтражним органам Укр. Застос-ся такi 2 види вiдповiд-тi :

1) майнова - у формi матер. вiдшкодування прямих, побiчних збиткiв, упущеної вигоди, матер. вiдшкодування моральної шкоди, а та кож майнових санкцiй; 2) кримiнальна - запровадж-ся лише у випадках, передбачених кримiнальним законод-вом Укр. Притягнення до вiдповiд-тi, здiйснення та звiльнення вiд неї визначається процесуальними законами Укр.

82. Охорона прав на промислові зразки.

Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується
Відомством заклопотанням власника патенту, але не більш як на п`ять років.
Обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу
(його макета, малюнка). Тлумачення ознак повинно провадитися в межах опису промислового зразка. Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Будь-яке посягання на права власника патенту, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством
України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

83. Охорона прав на знаки для товарів.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом.
Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до
Відомства і продовжується Відомством за клопотанням власника свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, щоразу на 10 років. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється
Відомством. Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг.
Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена. Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом.

Взаємовідносини при користуванні знаком, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конституционное право шпаргалки, рефераты дипломы курсовые.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки