Поняття сущність та ознаки держави
Категория реферата: Рефераты по государству и праву
Теги реферата: налоги в россии, реферат великая
Добавил(а) на сайт: Potrepalov.
Предыдущая страница реферата | 1 2
Держава повністю не зливається із суспільством, не розчиняється в
ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена, інституалізована
у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності
становлення, функціонування та розвитку, особливі пог треби та інтереси.
Тому вивчення характеристик держави повинно здійснюватись як з точки зору
єдності держави й суспільства, так і їх відокремленості. Методологічним
підходом до подібного аналізу поняття, сутності та призначення держави є
тлумачення держави як особливої форми організації суспільства, форми, яка є
його внутрішньою організацією, структурою соціальних відносин, засобом їх
упорядкування і забезпечення безперешкодного існування, а в зовнішньому
аспекті об'єднує суспільство у вигляді території, фізичних осіб та їх
об'єднань, державних посадових осіб та органів, законів та інших правових
документів. Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим, що вона:
1) всеохоплююча організація – об'єднує в єдине ціле всіх членів суспільства, відображує та забезпечує загальносуспільні інтереси і потреби;
2) територіальна організація – об'єднує членів суспільства (громадян) за територіальним принципом, а територія є матеріальною базою держави;
3) єдина організація, що об'єднує все суспільство як ціле, тоді як всі інші соціальні організації (політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо) охоплюють лише окремі верстви населення;
4) офіційна організація – репрезентує суспільство, виступає від його імені, і такою визнана іншими державами;
5) універсальна організація, бо об'єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх життя;
6) верховна організація – є вищим за значенням та силою об'єднанням суспільства, всі інші соціальні організації у сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй;
7) централізована організація – внутрішня структура держави
здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованістю нижчих організаційних
структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим, і насамкінець – загальнодержавним
(парламенту, президенту, міністерствам).
Незважаючи на те, що держава є формою організації інтересів усіх
членів суспільства, вона не об'єднує їх абсолютно в усіх сферах, аспектах
їхнього життя. Поряд із загальносуспільним інтересом існують інтереси
особливі та індивідуальні, які відображуються, забезпечуються і
охороняються відповідними соціальними об'єднаннями чи особисто індивідом.
Держава не повинна сама втручатися у сферу цих інтересів, але обов'язком її
є забезпечувати їх незалежність, гарантувати і охороняти від втручання з
боку інших суб'єктів. Незалежність різних соціальних організацій та
індивідів, наявність гарантованих державою сфер їх "самостійного" життя –
важлива ознака цивілізованості держави і суспільства.
Особливості держави як організації всього суспільства накладають свій відбиток на форми, процеси об'єднання громадян, упорядкування їх суспільного життя, забезпечення нормальних умов існування та розвитку, що здійснюються за допомогою механізму держави – сукупності органів влади і управління державних підприємств і установ, які концентрують, спрямовують зусилля громадян на здійснення загальносуспільних справ. Форми державної діяльності різні – управлінські, матеріально-технічні, ідеологічні, охороню тощо. Проте властивою тільки державі є правотворчість – встановлення, зміна чи відміна загальнообов'язкових для всього населення правил поведінки у вигляді юридичних нормативних актів.
Існування будь-якого соціального інституту обумовлено певними суспільними потребами, тому і його функціонування спрямоване на забезпечення цих потреб. Особливість держави полягає у тому, що вона є легітимною формою виявлення та вираження "загального" інтересу, засобом його забезпечення. В умовах соціального розшарування суспільства, опосередкованості взаємодії його членів держава виступає як інструмент вираження цього інтересу, причому двояким чином: а) шляхом проведення безпосереднього волевиявлення громадян – референдумів; б) опосередковано, через діяльність вищих представницьких органів державної влади. При цьому "загальний" інтерес набуває спеціальної форми виразу у вигляді законів.
(Через закони держави "загальний" інтерес не тільки легітимується, формалізується, але й забезпечується відповідним механізмом здійснення.)
Подальша конкретизація "загального" інтересу щодо різних сфер суспільного
життя, життєвих ситуацій, конкретних регіонів і т. ін. здійснюється
спеціально створюваним для цього державним апаратом управління. Він
складається з державних службовців – громадян, які професійно займаються
виробленням конкретних рішень, здійснюючи координацію загальносуспільних
інтересів з особливими інтересами окремих регіонів, галузей суспільного
виробництва та індивідуальними інтересами громадян. Це обумовлює
необхідність організації об'єднань державних службовців у різноманітні
державні органи – міністерства, комітети, відомства, місцеві органи
управління тощо. (Особливість державного забезпечення "загального" інтересу
полягає у тому, що держава забезпечує домінування загальносуспільних потреб
над певними особливими та індивідуальними інтересами.
(Державна влада характеризується як вияв державної організації суспільства, включає в себе особливості держави і характеризується поширеністю за територією, універсальністю, самостійністю, верховністю, легітимністю, незалежністю, повнотою. У найбільш концентрованому вигляді ознаки державної влади виявляються через її суверенність: а) верховенство – державна влада є вищою владою у суспільстві; б) повнота (неподільність) – державна влада належить народу, який є її єдиним джерелом; в) самостійність – державна влада не залежить від волі будь-яких інших організацій, окремих осіб чи інших суспільств.
Суверенність державної влади обумовлюється її можливостями реально, а
не тільки ідеологічно впливати на суспільні відносини. Це забезпечується
особливими державними утвореннями і засобами їх впливу (підприємствами, армією, судами, поліцією тощо).
6. ВИСНОВОК
Отже, в загальному вигляді, державу можна визначити як державу, в якій існує право, або як правову форму організації діяльності публічно- політичної влади та її взаємовідносин з індивідами як суб’єктами права.
Список використованної літератури:
1. В.В. Копєйчиков "Загальна теорія держави і права", – К., 1997
2. М. Настюк "Правознавство", – Львів , 1995
3. Чиркин В.Е. “Элементы сравнительного государствоведения”; Москва, 1994
4. Коваленко А.И. Теория государства и права, Москва
1994г.
Скачали данный реферат: Ульяшин, Климцов, Карибжанов, Martinian, Erofej, Филиппов, Jahin.
Последние просмотренные рефераты на тему: рефераты, стратегия реферат, шпоры бесплатно, первый снег сочинение.
Предыдущая страница реферата | 1 2