Спадкування за заповітом
Категория реферата: Рефераты по государству и праву
Теги реферата: реферат, отцы и дети сочинение
Добавил(а) на сайт: Oleg.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата
(1. Підпризначення спадкоємця.
Правила підпризначення спадкоємця регулюються статтею 536 Цивільного кодексу України. Підпризначення спадкоємця ( або ж субституція ) - це особливе розпорядження спадкодавця за яким додатково призначається другий за чергою спадкоємець на випадок, коли перший спадкоємець не прийме спадщину внаслідок смерті до відкриття спадщини, або ж відмови від спадщини. Кількість підпризначених спадкоємців необмежена.
(2. Заповідальний відказ.
Заповідальний відказ, або ж легат, це розпорядження спадкодавця, за
яким спадкоємцю дається доручення передати певну частину спадкового майна
іншій особі, яка зазначена в заповіті. Склад легату: легатарій -
відказоотримувач, відказник - спадкоємець, на якого покладено передачу
певного майна. За Зхідно-Європейським правом лгатарій може бути
універсальним, сингулярним та партикулярним. Універсальний легатарій -
передається все спадкове майно очищене від боргів. Сингулярний легатарій -
це заповідальний відказ, за яким переходить лише певна частина майна.
Партикулярний легатарій - передається лише певне право.
Змістом легату може бути зобов’язання спадкоємця передати відказоотримувачу певні речі в межах спадкової маси або ж зобов’язання сплатити певну суму грошей відказоотримувачу. Виконання легату може бути лише в межах спадкового майна. У разі смерті спадкоємця (після смерті спадкодавця, але до виконання легату ), зобов’язання по легату переходять до спадкоємців спадкоємця.
(3. Покладання.
Покладання, як і легат, також є сингулярним правонаступництвом.
Покладання - це особливе розпорядження спадкодавця за заповітом, за яким
спадкоємець зобов’язується виконати певні дії на користь конкретної особи, або ж виконати дії для загальнокорисної мети. Це визначено в статтях 539 та
540 Цивільного кодексу України. Так, за статтею 539 Цивільного кодексу
України заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житло, зобов’язання надати іншій особі довічне користування певним житлом або його
частиною. Право користування зберігається навіть у випадку відчуження майна
спадкоємцем і іншими особами в тому числі і за спадкуванням. В статті 540
Цивільного кодексу України зазначено, що заповідач може покласти на
спадкоємця виконяння дій для загальнокорисної мети. Це також сингулярне
спадкування, але на відміну від довічного користування дії здійснюються
щодо невизначеного кола осіб, і строк може бути визначеним спадкодавцем.
Прикладом покладення може бути покладення на спадкоємця обов’язку надавати
громадськості змогу користування приватною бібліотекою заповідача, його
коллекцією, виставкою чи експозицією.
(4. Виконання заповіту.
Виконання заповіту - це здійснення останньої волі заповідача призначеною особою-виконавцем. Виконавці не є представниками ні заповідача, ані спадкоємців, а виникають на підставі закону. Функцією виконавців є визначення кредиторів та дебіторів, і, власне, виконання останньої волі заповідача. Виконавець заповіту вчиняє всі дії, необхідні для виконання заповіту, безоплатно. Проте він має право на відшкодування необхідних витрат, понесених ним при охороні спадкового майна, і по управлінню цим майном. Ці витрати відшкодовуються за рахунок спадкового майна. Після виконання заповіту виконавець повинен представити спадко’ємцям за їх вимогою звіт.
(5. Розпорядження вкладами.
Відповідно до статті 564 Цивільного кодексу України порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в фінансово-кредитних установах, за спеціальними вказівками вкладників визначається статутами названих кредитних установ і виданими в установленому порядку правилами. Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах за загальними правилами спадкування .
V. Порядок реалізації спадкових прав.
(1. Прийняття спадщини.
Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за заповітом або за законом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду на прийняття спадщини. Якщо спадкоємець приймає спадщину, то вона, за статтею 548 Цивільного кодексу України, визнається належною йому з моменту відкриття спадщини. Прийняття спадщини не є обов’язком спадкоємця, а є лише його правом.
Для прийняття спадщини спадкоємець має подати заяву до нотаріальної
контори за місцем відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, або фактично
вступити у володіння чи управління майном. Фактичний вступ у володіння (за
статтею 549 Цивільного кодексу України ) - це вступ у володіння чи
управління спадщиною осіб-спадкоємців, які проживали разом із спадкодавцем.
Фактичний вступ у володіння або управління будь-якою часткою майна
розглядається як прийняття всієї спадщини. Дії, що свідчать про намір
спадкоємця вступити у володіння спадщиною повинні бути здійснені протягом
шести місяців з дня відкриття спадщини (як це зазначено в статті 549
Цивільного кодексу України ).
Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори по місцю відкриття спадщини або фактично не вступить в володіння спадщиною, то вважається, що даний спадкоємець не прийняв спадщини. Частка спадкоємця, що не прийняв спадщини, переходить до інших спадкоємців, що закликаються до спадкування. При неприйнятті всіма спадкоємцями спадщини майно стає виморочним, і переходить у власність держави.
Якщо спадкоємець з поважних причин (тривала хвороба, тривале відрядження тощо ) пропустив строк прийняття спадщини то цей строк може бути подовжено в судовому порядку. У випадку винесення судом рішення щодо продовження строку на прийняття спадщини вважається, що спадкоємець прийняв її. В цьому випадку спадкоємцю не потрібно звертатися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Спадщина може бути прийнята після закінчення шестимісячного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це від всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
(2.Відмова від спадщини.
Як це було вже сказано вище, внаслідок відкоиття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов’язок прийняти її. Саме через це спадкоємець може відмовитись від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не вчинив дій, що зазначені в статті 549 Цивільного кодексу України то вважається, що він відмовився від спадщини. Також відмовитись від спадщини можна подавши відповідну заяву в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. В такому випадку можна відмовитися від спадщини на користь осіб, закликаних до спадкування, а також на користь держави або громадських організацій.
(3. Перехід права на прийняття спадщини.
Перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи, яка мала на
це право називається спадковою трансмісією. Вона має місце, коли
спадкоємець, закликаний до спадкування за заповітом чи за законом, помре
після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк. В
такому випадку права померлого спадкоємця переходять до його спадкоємців.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України право померлого
спадкоємця на спадкування майна може бути здійснене його спадкоємцями
протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. У випадку, коли строк
що залишився становить менше ніж три місяці, то він продовжується до трьох
місяців.
(4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця.
У складі спадкового майна переходять не лише активи, тобто права на
різноманітне майно, а й пасиви - борги спадкодавця. Законодавством України
у статті 556 Цивільного кодексу Украіни встановлено, що спадкоємці повинні
відповідати за борги спадкодавця. У цій же статті зазначено, що
спадкоємець, який прийняв спадщину, а також держава, до якої перейшло
спадкове майно, відповідають за боргами, що входять до спадщини, лише в
межах дійсної вартості спадкового майна. Кожний із спадкоємців відповідає
за боргами спадкодавця пропорційно одержаній частині спадкового майна.
Претензії кредиторів приймаються протягом шести місяців з дня відкриття
спадщини. Якщо ж протягом шестимісячного строку претензій не було
пред’явлено, то кредитори втрачають належні їм права на вимоги. Претензії
кредиторами пред’являються протягом шести місяців з відкриття спадщини
незалежно від строку настання права вимоги.
(5. Видача нотаріальною конторою свідоцтва про право спадкування.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: решебник по математике, скачать на телефон шпаргалки.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 | Следующая страница реферата