Особисті немайнові права за новим Цивільним кодексом
Категория реферата: Рефераты по гражданскому праву и процессу
Теги реферата: биология 8 класс, изложение по русскому языку 7
Добавил(а) на сайт: Абдулов.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | Следующая страница реферата
Так. різні види особистих немайнових прав можна зібрати у три правові інститути:
1) права на немайнові блага, втілені у самій особистості;
2) право на особисту недоторканність, свободу; право на життя та охорону здоров'я;
3) право на недоторканність особистого життя.
За цільовим спрямуванням особисті немайнові права пропонується класифікувати на:
1) особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистосте (право на ім'я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін.);
2) особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця проживання тощо);
3) особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна таємниця, невтручання у г.ріїватне життя, честь і гідність).
1. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, відповідно до глави 21 ЦК України, слід відносити:
V Право на життя;
V Право на здоров`я;
V Право на безпечне довкілля;
V Право на свободу та особисту недоторканість;
V Право на сім`ю, опіку, піклування та патронатне виховання.
Головним, фундаментальним правом людини є право на життя. Існування цього права обумовлено самим існуванням людини, воно є найбільш природним.
Невід'ємне право на життя кожної людини проголошено на міжнародному
рівні. Вперше міжнародно-правова регламентація права на життя була дана у
Загальній декларації прав людини 1948 р. Стаття 3 Декларації проголошує, що
кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність, однак
не містить тлумачення цього права. Європейська конвенція про захист прав
людини і основних свобод 1950 р. у ст. 2 закріплює положення про те, що
право кожної особи на життя не тільки проголошується, а й охороняється
законом. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. в ст.
6 встановлює, що право на життя є невід'ємним правом будь-якої людини, яке
охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Стаття 27 Конституції України проголошує: "Кожна людина має невід'ємне
право на життя. Обов'язок держави — захищати життя людини." ЦК України у
ст. 281 "Право на життя" закріплює невід'ємне право на життя кожної
фізичної особи. Відповідно до ч. 2 цієї статті особа не може бути
позбавлена життя і має право його захищати від протиправних посягань будь-
якими засобами, не забороненими законом.
Складним і дискусійним завжди було саме поняття життя. Можна сказати, що життя — це фізичне, духовне та соціальне функціонування людини як комплексного біосоціального організму. Життя є триваючим процесом, а тому важливе значення має визначення моменту появи життя і моменту його припинення. Для права ці проблеми пов'язані із визначенням юридичне значимих фактів та їх правовими наслідками.
Характерною особливістю права на життя є те, що його виникнення чи припинення у більшості випадків не залежить від волі управомоченої особи.
Народження та смерть людини — особливий різновид юридичних фактів, що належать до подій. Під юридичним фактом народження розуміється початок самостійного дихання дитини.
Частина 6 ст. 281 ЦК України приділяє увагу питанням штучного переривання вагітності. Перспективне законодавство визнає суб'єктом права лише ту дитину, яка народилася живою, а до народження дитина є лише можливим майбутнім суб'єктом права.
Початок і кінець життя людини являють собою юридичний факт — подію, з якою пов'язані виникнення, зміна, припинення правовідносин.
Щодо смерті, то розрізняють смерть клінічну та біологічну. Клінічна смерть передбачає можливість відновлення життєдіяльності, але в суворо обмежений період.
У стані клінічної смерті громадянин є суб'єктом права. Це означає, що медичні працівники зобов'язані надавати йому допомогу. Моментом смерті, таким чином, є незворотне припинення діяльності мозку, яке визначається медиками за спеціально розробленими ознаками.
Людина може передчасно припинити своє життя шляхом самогубства.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: соціологія шпори, свобода реферат.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | Следующая страница реферата