Фондова біржа в україні проблеми та перспективи розвитку
Категория реферата: Рефераты по инвестициям
Теги реферата: реферат статус, особенности реферата
Добавил(а) на сайт: Kuzin.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 | Следующая страница реферата
Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії
— 22, США - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині — по 8, Канаді — 5.
Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська,
Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська,
Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Сеульська, Манільська (на
Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська та ін.
Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових
бірж, котрі створюють певну біржову систему. Розрізняють моносистему, в
якій головну роль відіграє одна з бірж (наприклад Лондонська біржа у
Великобританії) і полісистему, котрій властива наявність кількох великих
бірж (Німеччина, Канада). Є й проміжні форми наприклад біржова система США, де поряд із пануванням Нью-Иоркської фондової біржі досить упевнено
почувають себе регіональні фондові біржі.
В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період
1992—І995рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середнього річного
приросту 200—300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнародна
фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ),
Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС).
Конкурентність відносин між ними підтверджується такими прикладами. 1996
року на УФБ було укладено 40% від загальної кількості угод на біржовому
ринку, а на УМВБ — 59%. Однак за обсягом продажу першість іще залишалася за
УФБ (70%). Різка зміна структури біржової торгівлі відбулась у 1997 р., коли обсяг торгів за рік на УМВБ зріс у 29 разів, а на ПФТС — у 112 разів.
Але навіть і без ПФТС ситуація змінилася: за показником обсягу торгів УФБ
програла своїй основній суперниці — УМВБ: частка УФБ за обсягом торгів за
рік скоротилася з 70% до 6%, а частка УМВБ зросла з 29% до 93%.
ПФТС почала тіснити біржі 1997 року: за темпами зростання ця позабіржова
система вийшла на перше місце, хоча за кількістю угод і поступилася ДФБ.
Обсяг торгів на організаційно оформлених ринках торгівлі (структура і
зростання) подано в табл. 1.
Таблиця 1
ОБСЯГ ТОРГІВ НА ОРГАНІЗАЦІЙНО ОФОРМЛЕНИХ РИНКАХ
|Назва |Обсяг торгів, млн грн |
|організаційно | |
|оформленого | |
|ринку | |
| |1996р. |1997р. |1998р. |
|ПФТС |3,12 |350,54 |338.54 |
|УМВБ |13,19 |381,44 |76,81 |
|УФБ |31.61 |23,11 |50.14 |
|КМФБ |0.09 |4,71 |27,78 |
|ДФБ |0,17 |2.15 |22.78 |
|УЦСА |— |— |6.87 |
|Усього |48,18 |761,95 |522.92 |
Велика різниця у грошовому обсязі торгів пояснюється значними коливаннями вартості однієї угоди (у середньому) на різних біржах. Так, вартість однієї угоди (у середньому) на УМВБ у 43 рази більша за вартість однієї угоди на ДФБ.
Протягом 1998 р. кількість організаторів торгівлі цінними паперами збільшилась: ліцензію фондової біржі було надано Придніпровській фондовій біржі (ПФБ), а статус торговельно-інформаційних систем отримав Український центр сертифікатних аукціонів (УЦСА).
2. Котирування цінних паперів
Термін «котирування» в основному застосовується на позначення дії або механізму встановлення ціни (ринкової вартості, біржового курсу) цінних паперів, валюти або товару (далі йтиметься про котирування тільки цінних паперів). Крім того, цим терміном позначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери обертаються на біржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційну публікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.
Термін «котирування» французького походження — «соter». Англійська мова користується словом «quotation», що має таке саме значення.
Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.
Котирування цінних паперів відбувається: а) методом реєстрації; б) методом встановлення єдиного курсу.
Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на фондовій біржі. У результаті аналізу виявляються найбільш характерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовими для ринкової кон'юнктури. Предметом реєстрації є граничні ціни — за верхнім і нижнім рівнем щоденного біржового курсу цінних паперів. При цьому показується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця цінних паперів даного виду і найнижчим курсом продавця. Фіксується також ціна в перші хвилини біржового дня і ціна, що складається в кінці дня. У світі накопичено вже величезний досвід публікацій біржових курсів облігацій у котирувальних бюлетенях, де вказуються не тільки максимальні й мінімальні рівні цін, а й середній рівень ціни на даний день.
Котирувальний аналіз реєстраційним методом дуже швидко виконується з використанням сучасних біржових автоматизованих систем. Такі самі системи застосовуються і за здійснення іншого методу котирування — встановлення єдиного курсу, про який варто розповісти докладніше.
Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажає продати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити покупець. Але ще важливішими є відомості про ціни, що їх просить продавець і котрі пропонує покупець. На підставі порівнювання цих відомостей складається певний баланс, який розглянемо на прикладі.
Але спочатку візьмімо до уваги, що зміна ринкової ціни на цінні папери
зумовлює міру заінтересованості продавця й покупця у здійсненні купівлі-
продажу. За зростання ціни заінтересованість продавця збільшується, а
покупця — навпаки. Існують рівні ціни, коли заінтересованість і продавця і
покупця дорівнює нулю: це — межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа
ціни, що її просить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівень
ціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а
покупець — купити їх тільки за Ц < І. Операція відбувається в діапазоні П <
Ц < І.
З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування цінних паперів. а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю й мінімальні — на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх факторів); б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.
Припустімо, що з кількості всіх заявок (наказів) на продаж цінних
паперів певного виду є група заявок на продаж 50 цінних паперів «за будь-
якою ціною», тобто за ціною, що може скластися на фондовому ринку певного
дня (зрозуміло, за найліпшим курсом). Припустімо також, що друга група
заявок містить наказ продати 40 цінних паперів за ціною не нижче 550 грн.
за кожний папір (вище можна, оскільки йдеться тільки про граничну ціну).
Постає питання, скільки цінних паперів може бути продано за ціною 550 грн.?
Відповідь очевидна: 50 + 40 = 90 цінних паперів, тому що продавці, котрі
були згодні продати свої 50 цінних паперів за будь-якою ціною, тим більше
погодяться продати їх за 550 грн.
Якщо третя група заявок міститиме наказ продати, наприклад, 60 цінних паперів за ціною 551 грн., то за цією ж ціною із задоволенням продадуть свої папери і продавці перших двох груп. Отже, всього цінних паперів, що можуть бути продані за ціною 551 грн., буде вже 90+ 60= 150.
Четверта група заявок містить наказ продати 55 цінних паперів за ціною
552 грн. Тоді всього паперів, що можуть бути продані за цією ціною, буде
150 + 55 = 205. І так далі, поки ціна не підніметься, наприклад, до рівня
556 грн. Вище продавці в нашому прикладі ціну не підніматимуть, розуміючи
нереальність такого продажу.
Як бачимо, загальна кількість цінних паперів, котрі можуть бути продані за певною ціною, визначається з нарощуванням підсумку (табл. 2).
Таблиця 2
СТРУКТУРА МАСИВУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ЗАЯВКАХ ПА ПРОДАЖ
|№ груп |Пропоновані граничні |Кількість цінних паперів |
|заявок |ціни, грн. | |
| | |за кожною групою|з нарощуванням |
| | | |підсумку |
|8 |556 |20 |325 + 20 = 345 |
| | | | |
|7 | | | |
| | | | |
|6 | | | |
| | | | |
|5 | | | |
| | | | |
|4 | | | |
|3 | | | |
| | | | |
|2 | | | |
| | | | |
|1 | | | |
| |555 |ЗО |295 + ЗО = 325 |
| |554 |40 |255 + 40 = 295 |
| |553 |50 |205 + 50 = 255 |
| |552 |55 |155 + 55 = 210 |
| |551 |60 |90 + 60=150 |
| |550 |40 |50 + 40 = 90 |
| |продати за будь-якою |50 |50 |
| |ціною | | |
Оскільки інтереси продавця й покупця щодо ціни протилежні (продавця цікавить вища ціна, а покупця — нижча), то підсумовування кількості куплених цінних паперів відбуватиметься у зворотному порядку — від найбільшої ціни до найменшої (табл. 3).
Продовжуючи думку (але вже з позиції покупця), зазначимо, що серед
заявок на купівлю цінних паперів є група заявок на купівлю 70 цінних
паперів «за будь-якою ціною» (за найліпшим курсом, який просять), що може
скластися на даній біржі в даний день. Припустімо також, що друга група
заявок покупців містить наказ на купівлю 60 цінних паперів за ціною не вище
556 грн. за кожний цінний папір (нижче, зрозуміло, можна). Отже, за ціною
556 грн. можна купити 70 + 60 = 130 цінних паперів, оскільки покупці першої
групи з радістю приєднаються до покупців другої групи (так само, як це
раніше зробили продавці).
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: классификация реферат, бесплатные банки рефератов.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 | Следующая страница реферата