Історія соборності України
Категория реферата: Рефераты по истории
Теги реферата: сочинения по картинам, 7 ответов
Добавил(а) на сайт: Pozharskij.
1 2 | Следующая страница реферата
План
1. Історія становлення державності України.
2. Т. Г. Шевченко — народний поет.
3. Сьогодення України і погляд у майбутнє.
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради прийняла Акт
проголошення незалежності України. Цей день відкрив нову еру в історії
України. Таке рішення було вистраждане багатьма поколіннями українського
народу.
Історія становлення державності завжди складна і заплутана. Кожен народ пройшов довгий шлях з війнами, горем та втратами. Але історія українського народу найтяжча і найболючіша, адже збудована вона була на кістках тих, хто не жалів себе у боротьбі за соборність України.
Історія будь-якого народу містить періоди, які є вирішальними і
доленосними у його житті та розвитку. Такими періодами для України були:
розквіт Київської Русі, боротьба з татаро-монгольською навалою, Національно-
визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, перші спроби
державотворення у 1917–1919 рр. і переломні події 1991 року, пов’язані з
виходом України із складу СРСР. Саме низка цих періодів і призвела до
становлення України, як незалежної держави. Це були періоди, коли
розміреність плину суспільного життя поступається місцем виплескові
суспільної активності, коли життя виходить з берегів традиційних норм та
уявлень, а усталені стереотипи суспільної свідомості й моралі втрачають
свою незаперечність, поступаються місцем якісно новим уявленням та нормам.
Природно, з часом вир подій вщухає, повертається ритм і врівноваженість
суспільного життя. Проте такі виплески не минають безслідно. Їх наслідком
стає зміна історичних епох — одна, що віджила своє, поступається місцем
іншій — новій.
Доленосні події 1991 р. кардинально змінили історичну долю українського народу й після кількох століть підневільного, бездержавного існування вивели його на шлях самостійного розвитку, побудови національної держави.
Полум’яним українським патріотом був Тарас Григорович Шевченко. Його заклик — „свою Україну любіть” — вирвався з самого серця, як найзаповітніше слово. Одним із найглибших у світовій ліриці виявів любові до рідного краю справедливо вважається поезія „Мені однаково” із трагічним, потрясаючим закінченням:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, зблудять...
Ох, не однаково мені.
Немов пророк , він передбачав, що неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збереться над Російською імперією, як грандіозна хмара. Він попереджав панів:
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторінками
Кров у синє море
Дітей ваших…
Він передбачав бурхливий протест і гнів, що віками визрівав у глибинах народних мас.
Україна у творчості Шевченка — це передусім волелюбний народ, героїчна визвольна боротьба, душевна краса поборників волі. Поет перший в українській літературі на весь голос сказав про велич, красу народної любові до Вітчизни, як символу волелюбності.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: судебная реферат, понятие культуры.
1 2 | Следующая страница реферата