Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата

Суб'єкт хуліганства. Одним із необхідних елементів складу злочину кримінально-правова теорія вважає суб'єкт злочину, оскільки кримінальна відповідальність можлива лише тоді, коли є особа, яка вчинила злочин.
Суб'єкт хуліганства, як і суб'єкт будь-якого іншого злочину повинен мати, насамперед, юридичні ознаки,які являють собою елементи складу злочину, основними юридичними ознаками суб'єкту злочину є осудність та досягнення винним певного віку. Встановлення юридичних ознак суб'єктів хуліганства не викликає труднощів, оскільки безпосередньо в законі їх характеристика дана досить чітко і визначено. Як і при вчиненні інших злочинів, кримінальній відповідальності за хуліганство підлягає осудна особа, тобто така особа, яка під час вчинення хуліганства дійсно усвідомлювала свої дії і могла керувати ними. Особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння була в стані неосудності, не може бути визнана суб'єктом злочину (ст. 12 КК
України). Закон (ч.І ст. 14 КК України) не визнає неосудними осіб, які вчиняють злочин в стані сп'яніння. Більше того, вчинення злочину особою, яка перебуває в стані сп'яніння, є обставиною, що обтяжує відповідальність, якщо так вирішить суд (п. 11 ч.І ст.41 КК України).

В постанові Пленуму Верховного Суду України говориться, що у зв'язку з тим, що хуліганство в більшості випадків вчиняється на грунті пияцтва, судам при призначенні покарання особам, які вчинили злочин в стані сп'яніння, відповідно до ст.41 КК України належить обговорювати питання про визнання цього факту обставиною, що обтяжує відповідальність.*

* Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991р. №3 із змінами, внесениими постановою пленуму від 4 червня 1993р. №3 “Про судову практику в справах про хуліганство” //Бюллетень…-с.172//

Матеріали слідчої і судової практики незаперечне свідчать, ще стан сп'яніння в переважній більшості випадків обновлює скоєння хуліганства.
Аналіз вивчених справ в Іванківському районі Київської області дозволив встановити, що 90% осіб, засуджених за хуліганство, вчинили цей злочин в стані сп'яніння. Отже, боротьба з пияцтвом є одним з найбільш важливих засобів усунення умов, які сприяють вчиненню хуліганства.

Вік, з досягненням якого можлива кримінальна відповідальність за хуліганство, також точно визначений в законі. Вивчені кримінальні справи дають підставу зробити висновок, що хуліганство вчиняють в основному особи у віці до ЗО років (70%), причому тільки 2,7% засуджених за хуліганство становили підлітки у віці від 14 до 15 років включно. Разом з тим досить значна кількість хуліганських проявів була вчинена особами в більш зрілому віці - старше ЗО років (20,3%) і навіть 40 і 50 років (9,6%).

Характерна особливість, властива віковим групам від 31 року і старше, полягає в тому, що на цей вік припадає переважна більшість випадків так званого побутового хуліганства. По вивчених справах 22,1% загального числа засуджених складали особи, які скоїли побутове хуліганство. З цієї кількості 21,2% припадає на долю вікових груп від 31 року і старіше.

Суб'єкт хуліганства характеризується і такою кваліфікуючою даний злочин ознакою, як вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство (ч.2 ст.206 КК України).

Суб'єктивна сторона хуліганства. Встановлення в діях обвинуваченого складую злочину вимагає поряд з ґрунтовним дослідженням таких його елементів, як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, з'ясувати і суб'єктивну сторону.

Суб'єктивна (внутрішня) сторона злочину характеризує психічну діяльність особи, пов'язану із спричиненням злочину.

Велике значення для кваліфікації злочину, для розмежування міжних складів злочинів, для призначення справедливого покарання і, таким чином для зміцнення у сфері кримінальної права законності має правильне встановлення вини злочинця, її характеру та ступеня.

Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства. При вчиненні даного злочину, в якому дії характеризуються грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, особа усвідомлює такий характер своїх дії і бажає так діяти.

При вчиненні особливо злісного хуліганства винний усвідомлює наявність особливих кваліфікуючих ознак своєї поведінки (наприклад, що застосовуваний ним для нанесення тілесних ушкоджень предмет є холодною зброєю). Умисел стосовно заподіяння або можливості заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого як одному з об'єктів особливо злісного хуліганства може бути як прямим, так і непрямим. Так, перекваліфіковуючи вчинене Ж. зі ст. 17 і пп. ‘б’ та ‘е’ ст. 93 на ч. І ст. 101 і ч. З ст.206 КК України, судова колегія Верховного Суду України вказала, що він, стріляючи хуліганських спонукань у бік де знаходились люди, і маючи намір у такий спосіб налякати їх, не бажав смерті потерпілому, але свідомо допускав можливість поранення з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, тобто діяв з непрямим умислом щодо тяжких тілесних ушкоджень, які настали.*

В усіх випадках застосування або спроби застосування зброї( ножів або

*Ухвала судової колегії Верховного Суду України у справі
К.//Рад.право. -1990. -№10.- С.85-86.//

спеціально пристасованих для нанесення тілесних ушкоджень предметів треба з’ясовувати чи не мав місця замах на вбивство або тяжке телісне ушкодження( що є більщ тяжким злочином.

Мотивом хуліганства є усвідомлене прагнення виявити явну неповагу до суспільства шляхом вчинення дій, що грубо порушують громадський порядок.
Він може характеризуватись комплексом низьких спонукань у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, проявити грубу силу, п'яну хвацькість, пустощі тощо, В процесі вчинення злочину, який почався з мотивів особистого характеру (помста, ревнощі тощо), останні можуть перейти в мотив явної неповаги до суспільства. Тим самим діяння можуть перетворитись із посягання на особу в злочин проти громадського порядку - хуліганство. Відсутність у вчиненому мотиву явної неповаги до суспільства свідчить і про відсутність хуліганства, хоча б дії винного тією чи іншою мірою порушували громадський порядок.

Треба відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу винного, мотивів, цілей та обставин вчинених ним дій.
Дії, що супроводжувались погрозами вбивством, образою, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім'ї, в квартирі щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих і таким іншим, повинні кваліфікуватись за статтями КК України, що вбачають відповідальність за злочини проти особи. Такі дії кваліфікуватися як хуліганство лише в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу- до суспільства (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3).

Треба розрізняти хуліганство, вчинене групою осіб, і злочини, передбачені статтями 71 та 187-3.

Масові безпорядки передбачають наявність натовпу, який керується різними мотивами, їх учасники безпосередньо здійснюють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або чинять збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. При груповому ж хуліганстві ці ознаки відсутні. Винні, діючи з хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок. На відміну від масових безпорядків дії, передбачені ст. 187-3, можуть виходити не від натовпу, а від окремої групи людей і не супроводжуватись погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями. Дії, передбачені ст. 187-3, не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише порушують громадський порядок, нормальну діяльність установ, підприємстві організацій, роботу транспорту або пов'язані з явною непокорою законним вимогам представників влади. Якщо ж такі дії супроводжуються вчиненим з хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, вони повинні додатково кваліфікуватися і за СТ.206 (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня
1991 року №3).

Ігнорування суб'єктивної сторони вчиненого, зокрема його мотиву тягне неправильну кваліфікацію дій винного як хуліганства.

Не можуть кваліфікуватись як хуліганство правомірні дії, вчинені в стані необхідної оборони (Рад. право.- 1982.- №3.-с.91-92; 1983.-№2.-с.82), а також дії, спрямовані на покладення краю злочинним посяганням і затримання злочинця, навіть якщо при цьому вимушено спричинено шкоду злочинцю (Рад. право.-1975-№7.-с.ІОО-ІОІ).

Залежно від ступеня суспільної небезпеки розрізняють три види хуліганства: просте (ч. 1), злісне (ч.2) та особливо злісне (ч.З ст.206
КК України).

Так зване просте хуліганство може діставати вияв у таких діях, як нанесення побоїв, тілесних ушкоджень без розладу здоров'я, пошкодження або знищення майна, вчинення бешкету, тривале публічне співання непристойних пісень, спричинення тривалого неспокою телефонними дзвінками з вживанням вульгарних слів тощо.

Публічність і громадське (публічне) місце не є обов'язковими ознаками хуліганства. В той же час обстановка вчинення хуліганства, що характеризується наявністю або відсутністю людей , подіями , які відбуваються в місці вчинення злочину, та їх соціальною значимістю, повинні враховуватись при визначенні ступеня суспільної небезпеки конкретного хуліганського прояву.

Критерієм оцінки при цьому може виступати сила стримуючих особу факторів, ігноруючи які, вона вчинює хуліганство того чи іншого виду
(наприклад, урочисті збори, лекція в вузівській аудиторії, демонстрація кінофільму в переповненій залі).

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конспект, оформление доклада титульный лист.



Предыдущая страница реферата | 3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки