Предыдущая страница реферата | 5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 | Следующая страница реферата

Сфера угод:
- одна сторона угоди могла б знати те, що інша сторона не знає;
- ціна і умови угоди могли бути не кращими для інвестора, але бути при цьому яким-небудь чином "зафіксованими " посередником.

Сфера розрахунків:
- цінні папери можуть прийти не вчасно, затриматись;
- цінні папери чи платежі можуть взагалі бути не поставлені, із-за нечесності одного із партнерів.

Регулятори фондового ринку, взагалі, являються уряд або офіційно призначений урядом орган , та сама Фондова Біржа.

В багатьох країнах, таких як США, існує комісія по цінним паперам та їх обігу (Securities and Exchange Commission), державний орган, який відповідає за реєстрацію акцій компаній. Реєстрація необхідна для компаній, які бажають отримати лістинг на певній Фондовій Біржі .

Уряд визначає структуру фондового ринку країни шляхом:
- визначення, на основі кримінального і громадянського права, правил поведінки на ринку і стандартів того, що являється законним і протизаконним;
- в деяких випадках, накладання обмежень на приплив іноземного капіталу чи відсоток дивідендів за межі країни;
- встановлення податкового режиму, в якому буде функціонувати ринок;
- створення юридичної бази регулювання ринку.

В доповнення, Фондова Біржа самостійно встановлює правила і норми для свого первинного і вторинного ринку, підтвердженням проходження угод та розрахунків по угоді.

Біржа також може регулювати, які організації можуть випускати акції, визначаючи умови нових емісій, такі цінні папери можуть обертатись на вторинному ринку, і в деяких випадках, може зупиняти операції з акціями компаній. Для більшості країн регулювання зі сторони держави звичайна річ.
Однак в Великобританії застосовується система саморегулювання, за якою уряд делегує відповідальність за ринкове регулювання ринковим самостійно визначившимся особам.

Лондонський фондовий ринок бере початок в кава-клубах ще в 17 столітті, де люди зустрічались для залучення і інвестування грошей в венчурні підприємства. Спочатку регулятором ставав власник клубу, - якщо господарю не подобався хтось, то цій людині заборонялось приймати участь на засіданнях. Із цієї концепції і розвивалась система саморегулювання. До якоїсь степені саморегулювання задовольняло всі. Але пізніше стало виникати питання, чи являються учасники ринку найкращими суддями при інтерпретації правильної чи неправильної поведінки, так як всі вони зацікавлені в збереженні доброї репутації всього ринку, і з часом все дуже легко може перетворитися в "клуб", де інсайдери захищають одне одного і запобігають зовнішній конкуренції.

З часом регулювання посилювалось. В Великобританії в 1986 році був прийнятий Акт про фінансові послуги. Цей Акт встановлював принципи захисту інвеститорів та створює Раду по цінних паперах і інвестиціях, яка відповідає за контроль ринку цінних паперів та інвестицій.

Щодо міжнародних ринків капіталу, то для них не існує єдиного органу регулювання. Учасники ринку підпорядковуються різним системам регулювання та оподаткування, в залежності від країни. Відсутність єдиного контролюючого органу допомагає пояснити значний ріст міжнародних ринків, на яких інвестори можуть експериментувати з різними, в тому числі і новими, фінансовими інструментами. Однак, саморегулювання і самомоніторінг стає все більш важливим для збереження репутації цінностей та чесності. Керівництво компанії, яка збирається флотувати, повинно подати, від імені компанії, інформацію для регулюючих органів та залучити послуги професійного консультанта по емісіям, наприклад будинок цінних паперів, інвестиційний банк або емісійний будинок, який би взяв би на себе відповідальність за організацію флотації. Відповідальність за отримання лістингу покладається на спонсора емісії, взагалі це інвестиційний банк, брокерська компанія чи фірма маркет- лейкер, член Фондової Біржі. Компанія взагалі отримає регулярні консультації і допомогу від спонсора і після успішного отримання лістингу. Дуже важливо, що хоч емісійний будинок чи спонсор діють від імені компанії, вони мають і свої власні обов’язки перед Біржею і інвесторами.

Потенційні інвестори повинні отримати точну інформацію про компанію, перед тим, як буде прийняти рішення про інвестування. Якщо вони бажають інвестувати компанію напряму, як венчурні інвестори, вони повинні отримати всю інформацію від самої компанії. Однак при флотації можна повністю покладатися тільки на опубліковані матеріали -докладний звіт для лістингу, проспект, газетна реклама, за правильність і відповідальність яких несе відповідальність емісійний будинок (спонсори). Якщо опублікована інформація неправдива, і інвестори були втягнуті в не правільне рішення, то може бути підірвана довіра навіть самої Біржі.

Спонсор флотації виконує наступні функції:
- працює з Комісією по цінним паперам і Біржами чи Фондовою Біржею і отримує допуск акцій компаній до лістингу;
- діє, як брокер випуску, організовує андеррайтинг і активно продає акції інвесторам.

У спонсора є ряд обов’язків перед Біржею. А саме:
- в випадку нового заявителя спонсор повинен переконатися, що заявитель відповідає всім вимогам лістингу;
- повинен постійно спілкуватися з Біржею;
- депонування з Біржею всіх документів заявки;
- схвалення Біржею звіту для лістингу.

Як перший крок в отриманні лістингу, компанія і її консультанти повинні:
- отримати інформацію, необхідну для Біржі;
- перевірити, щоб інформація була повною, точною і узгодженою зі усіма директорами компанії.
Інформація буде включати звіт бухгалтерів для емісійного банку чи спонсора, представляючи фінансові дані компанії. Необхідні а також інформація про всі реальні контракти компанії та вплив їх на майбутнє компанії.

Цей процес дослідження, визначення і контролю фактів відомий, як належна старанність і являється основою для підготовки звіту для лістингу.
Перед наданням лістингу акціям компанії, компанія повинна подати повну конкретну інформацію чи державним органам чи напряму керівництву Біржі. Ця інформація називається звіт для лістингу. Як тільки звіт для лістингу являється схваленим, компанія зобов’язана почати роботу з інвесторами. Хоч компанія може досягнути необхідних показників по розміру та прибутковості, придатних для флотації, ще може з «явитись ряд питань, де буде необхідна певна реорганізація і формалізація домовленостей .

Емісійному будинку можуть знадобитися юридичні та бухгалтерські консультації по даним аспектам.

Наприклад :
- можливо, потрібно буде змінити структуру капіталу для забезпечення всіх бажаючих акціями. Акціонерний капітал, таким чином, може бути розділений на більшу кількість акцій;
- емісійний будинок повинен переконатися, що компанія отримала відповідний юридичний захист своїм патентам, торговим маркам, авторським правам;
- активи компанії, можливо необхідно буде переоцінити, для надання інвесторам більш точної інформації про вартість компанії. Особливо це стосується власності.

Головною задачею бухгалтерів які консультують емісійний будинок, це підготовка звіту по компанії, деталізація історії, діяльності, управління, власності, обороту, прибутковості і балансових звітів по періодам, які передують флотації.

Юридичні консультанти (соліситори), які консультують емісію, зобов’язані:
- складати звіти на різні теми, в тому числі про устрій компаній, для підтвердження того, що вона підходить для роботи на фондовому ринку і відповідає всім юридичним і біржовим вимогам;
- визначити деталі всіх матеріальних контрактів з участю компанії.
- перевірити деталі контрактів з директорами і ключовим керівництвом;
- перевірити вірність підготовки матеріалів для проекту з юридичної точки зору, а саме законність володіння власністю та іншими активами;
- визначення податкового положення компанії.

Соліситори також повинні від спонсора емісії формально повідомити директорів компанії, про їх обов’язки, як директорів компанії, працюючої на
Фондовій Біржі, а також про розмір фінансової відповідальності у випадку їх не виконання.

Юридичні консультанти повинні брати на себе зобов’язання :
- виконання всіх необхідних передфлотаційних дій компанії і її консультантів;
- підписання угод між компанією і її емісійним будинком (спонсором), докладно розписуючи, пропонуючи послуги емісійного будинку, розмір винагороди за подані послуги;
- перевірку директорами компанії всієї інформації, яка міститься в звіті для лістингу.
Соліситори організують і готують на формальних зборах компанії, наприклад, збори ради директорів, присвячені правильності і точності інформації про компанію.

3.3. Методи флотації та фактори впливаючі на ціну акції.

Методи флотації залежать від розміру емісії і конкретного фондового ринку. В широкому розумінні емітент намагається збалансувати витрати з необхідністю залучення достатньої кількості інвесторів для придбання акцій в пропозицію. Пропозиція широкій публіці розраховано на більш об’ємний ринок, між розміщення, і більші пропозиції широкій публіці коштують більше, ніж невеликі розміщення.

Типовий кошторис емісії включає в себе плату емісійному будинку, який керує випуском, комісійні емісії будинку (посередників), допомагаючи продавати акції, комісійні за андеррайтинг, лістинговий збір Біржі, вартість виробництва, друкування і розповсюдження документів в пропозицію, проспекти, вартість реклами випуску, плату професійним консультантам.

В Великобританії, методи випуску акції, які використовуються для флотації складаються з:
1. Пропозиція на продаж чи підписку;
2. Розміщення, можливо сполучення з послугами посередників;
3. Через подання самій Фондовій Біржі.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: ответ ru, изложение 5 класс.



Предыдущая страница реферата | 5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки