Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Окремий розділ присвячений виробленню стратегії фірми, як функції напрямку. Стратегія не просто діє на якомусь періоді часу, а включає у себе сукупність глобальних ідей розвитку фірми. Тактичне планування є предметом турбот середнього та нижнього керівницького персоналу, на відміну від стратегічного плану, який є піклуванням найвищого керівництва підприємства.

При складанні плану бажано зосередитися на наступних моментах: чим повинна займатися організація, яка мета при цьому переслідується, рекламна політика, та правильність її складу, цілі реклами, методи пладнування бюджету де організація знаходиться в теперішній час, які результати її попередньої діяльності, куди вона збирається рухатись, як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнені цілі організації, аналіз ефективності проведеноі роботи. Слід також пам’ятати, що планування – це не тільки вміння передбачати усі необхідні дії, це також здатність передбачати усі непередбачені ситуації.

Як приклад, планів наводиться складання плану рекламного відділу. У пункті “Рекламна стратегія” розглядаються основні завдання реклами та її складові, а також основні види реклами (поюяснвално-пропагандиська, реклама марки, престижна, реклама розпродажу, рубрична реклама). Наводиться відома формула вираження механізму реклами :

Увага, інтерес, бачення, мотив, дія. Обов’язково при плануванні реклами, необхідно звернути увагу на критерії оцінки реклами, а також на методи формування рекламного бюджету.

Робота має 78 сторінок та два додатки.

І розділ. Сутність планування.

1.1. Храктеристика планування діяльності підприємства.

Планування є найважливішою частиною підприємницької практики.

Розуміти планування в мікроекономіці можна в двох варіантах: перший, широкий спосіб розуміння визначає планування з точки зору мікроекономіки в цілому; другий, вузький, розглядає планування як вид керівної діяльності, спосіб оптимізації дії суб’єкта, який є господарем. Планування - вміння передбачити майбутнє підприємства та використовувати це передбачення.

Обидві сторони планування - на рівні макроекономіки і конкретно- керівнича дуже близько зв’язані між собою. Можливість планування як конкретного виду діяльності спливає з природи мікроекономічних процесів, на пряму визначається загальними умовами господарювання.

З точки зору мікроекономіки в цілому планування - це спосіб здійснення дій, основаних на розумінні вольових рішень суб’єктів мікроекономіки, механізм, який заміняє ціни та ринок.

В аспекті ринкової системи головним координатором дій її учасників є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців та покупців обсяги і способи виробництва та споживання товарів. Господарчі суб’єкти - підприємства, домашні господарства, як учасники ринкової системи повинні підкоритися ціновому механізму, закону попиту та пропозиції, оскільки не мають можливості відмінити її вплив. Тому в оточуючому світі ринку вони лише клітини великого організму, в основному не розуміючі своєї загальної ролі.

З іншого боку суб’єкти мікроекономіки не тільки підкоряються законам ринку, але й прямують до самостійного прийняття рішень, їх поведінка практично завжди є усвідомленою. Виявимо сфери, у яких використовується планування: по-перше, це внутрішнє середовище господарчих суб’єктів, , де механізми планування діють з найбільшою силою, та є домінуюючими; по-друге, сфера господарських відносин, співпраця суб’єктів ринкової діяльності, де поряд з ринковими механізмами працюють механізми планування.

Можна виділити дві форми планування в мікроекономіці: планування діяльності окремих господарчих одиниць та планування господарських відносин. В обох випадках мова йде в першу чергу про підприємство та ділових відносинах між підприємствами. В домашніх господарствах практика планування спрощена, а тому, такі господарства не можуть виконувати роль активного учасника господарських відносин, а тому й впливати на них. Тому, конкретно фірма та простір її ділових відносин стануть предметом вивчення у данному розділі. Планування дільності підприємства основане на тому, що у внутрішньому середовищі кожного підприємства механізм цін майже повністю відокремлений усвідомленими діями та авторитетними рішеннями підприємців та менеджерів. Підприємець усвідомлено визначає основні напрямки внутрішньо-фірмової діяльность. Тобто внутрішня природа підприємства в цілому базується на системі планових рішень. Робітники, як учасники внутрішньо-фірмової діяльності втрачають своду діяльності, характерну для самостійних та незалежних один від одного суб’єктів ринку.
Та їх поведінка виявляється під контролем керуючих підприємством.

Чому планування, як система вольових, усвідомлено прийнятих рішень, витісняє ринок у внутрішній діяльності підприємства?

У економістів є декілька відповідей на це питання.

1. Обмежені розміри підприємства дозволяють контролювати дії, які відбуваються у ньому, і таким чином зменшують невизначеність ринкового середовища та його негативні наслідки.

2. Застовуючи планування, фірма знищує саме ті витрати, виробництва, які вона могла б мати, якби усі внутрішні справи фірми здійснювались на основі купівлі та продажу. У всякій торговій угоді (трансакції) мають місце трансакційні витрати: витрати на пошуки покупця або продавця, проведення переговорів про предмет та зміст угод; платня за послуги консультантів тощо;

Відхиляючи відношення купівлі-продажу, підприємство знищує додаткові витрати.

Здійснюючи адміністративну функцію, зв’язану з вольовим керівництвом та прийняттям рішення, підприємець займається плануванням в узькому аспекті,як різновидом керівницької діяльності.
1.2. Планування ділових відносин та управлінське розуміння планування..

Планування ділових відносин обумовлює усвідомлене узгодження, координацію діяльності господарських суб’єктів. Планування стає можливим тоді, коли відносини між фірмами переростуть у випадкові, одноразові ринкові угоди та стануть більш стійкими та будуть мати більш тривалий характер.

Планування співпраці не є настільки цільним та широким, як це характерно для внутрішньої середи підприємства. Це можна пояснити тим, що підприємства, які співпрацюють, є самостійними господарчими суб’єктами, а тому їх економічні інтереси у більшості не співпадають. Рівень планування ділових відносин визначається декількома основними критеріями, одними з яких є час (тривалість) співпраці і інтенсивність (глибиною) співпраці.

Планування - це вміння передбачати цілі підприємства (організації), результати його діяльності та ресурси, необхідні для досягення певноЇ мети.

Планування допомагає відповісти на чотири важливих питання:

1. Чим повинна займатися організація?

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: курсовая работа рынок, изложение 9.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки