Предыдущая страница реферата | 6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 | Следующая страница реферата

обвальні банкрутства суб’єктів господарювання, суттєві невизначеності у питаннях власності, тіньова економіка та інші

негаразди сьогодення спричинили формування в країні досить своєрідної системи ручного

управління суспільним розвитком. З одного боку, колишньої єдиної владної адміністративно-командної вертикалі вже не існує,

з іншого – регулювання багатьох питань соціально-економічного розвитку продовжує перебувати під прямою опікою численних

міністерств і відомств.

Проблеми екологічної політики не стали виключенням з цієї схеми, а їх розв’язання цілком закономірно нагадує відоме

прислів’я про

дитя і сімох няньок. Замість того, щоб забезпечувати охорону довкілля

і раціональне використання природних ресурсів за допомогою загальноприйнятих у розвинених країнах економічних важелів, в

Україні продовжує функціонувати архаїчна радянська система адміністративних важелів. Основні складові цієї системи – квоти

на забруднення середовища, екологічні стандарти і процедури, експертиза проектів, інспектування, контроль, штрафи і збори,

ліцензії на використання природних ресурсів.

Головним органом управління охороною довкілля в Україні є Міністерство екології та природних ресурсів, яке ще до квітня

2000 р. продовжувало свої тривалі реорганізаційні пошуки. Свого часу до складу цього міністерства були включені Комітет з

питань ядерного регулювання, а також Комітет з питань геології та використання надр. Сьогодні ці структури знову виведені з

підпорядкування Мінекології.

На цю обставину можна було б не звертати особливої уваги, але

вона є досить переконливим аргументом на користь того, що недоцільно поєднувати “під одним дахом” функції

природокористування і державного екологічного контролю. Більше того, цей приклад дає підстави стверджувати, що одне і те ж

відомство (організація) не може одночасно виступати як суб’єкт активної та пасивної екологічної політики. Іншими словами,

безпосередня господарська діяльність і пов’язані з цим стосунки з навколишнім природним середовищем (активна політика) – це

одна сфера суспільних відносин, а державний екологічний контроль

(пасивна політика) – це зовсім інша сфера. І кожній з цих сфер відповідають саме їй притаманні засоби, важелі і механізми

управління.

Крім Міністерства екології та природних ресурсів провідниками

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: изложение по русскому языку 8, мировая война реферат.



Предыдущая страница реферата | 6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки