Функции слухового анализатора

Категория реферата: Рефераты по психологии
Теги реферата: реферат капитал, древний реферат
Добавил(а) на сайт: Аносов.

Голосність звуку. Удавану голосність звуку варто відрізняти від її фізичної сили. Відчуття голосності не йде строго паралельно наростанню інтенсивності звучання. Одиницею голосності звуку є бел. Ця одиниця являє собою десятковий логарифм відношення діючої інтенсивності звуку І до граничної його інтенсивності І0. У практиці звичайно використовується як одиниця голосності децибел (дБ), тобто 0,1 бела, інакше кажучи, 10 lg10І/І0.

Наростання відчуття голосності при посиленні звуку різниться в залежності від його частоти. У середньому діапазоні чутних частот (1000 Гц) людина відчуває зміну інтенсивності усього на 0,59 дБ (5,9• 10-2 Б), а на краях шкали диференціальний поріг по голосності доходить до 3 дБ (0,3 Б).
Максимальний рівень голосності, коли звук викликає болюче відчуття, дорівнює 130-140 дБ над порогом чутності людини. Таким чином, голосність звучання визначається складною взаємодією таких його показників, як інтенсивність (сила) і висота тону (частота).

Аналіз сили звуків (інтенсивності звучання). Сила звуку кодується числом збуджених нейронів і частотою їх імпульсації. Збільшення числа збуджених нейронів при дії усе більш голосних звуків зв'язане з тим, що нейрони слухового аналізатора різко відрізняються друг від друга за рівнем збудливості (порогам реакцій). При слабких подразниках у реакцію утягується лише невелике число найбільш чуттєвих нейронів, а при посиленні стимулів збуджується усе більша кількість додаткових нейронів. Крім того, самі пороги порушення внутрішніх і зовнішніх рецепторних кліток спірального органа неоднакові. Порушення внутрішніх волосяних кліток виникає при більшій силі звукового подразнення. Тому в залежності від інтенсивності звукового подразнення змінюється співвідношення числа збуджених внутрішніх і зовнішніх волосяних кліток. [12]

4. Класифікації звуків. Психологічні властивості людського голосу.

Класифікація. звукові хвилі розрізняють по висоті, голосності
(інтенсивності) та тембру. Висотна чутливість до звуків обумовлюється частотою коливань звукової хвилі. Краще відчуваються звуки із звуковою хвилею у діапазоні 1000-4000 Гц.

Тембр відбиває форму коливань звуку. Звичайне коливання звукової хвилі
(звук камертона) має форму синусоїди. Музичні звуки (спів, звуки музичного інструмента) – складні звуки, що складаються з плавного і часткових, чи парціальних, тонів.

Часткові тони – це звуки від коливання половини, чверті, восьмий і т.п. частин цілого тону. Вони створюють складне звучання визначеної висоти і сили, що характеризується власним тембром, тобто своєрідною сукупністю головного і часткового тонів.

Тембр розвивається в дітей з розвитком мови. Діти в першому півріччі життя здатні реагувати на спів, музику, на інтонації мови, розрізняють ритмічну сторону мови, а наприкінці першого року життя розрізняють звуки мови.[3]

Психологічні властивості людського голосу. Роль голосу. Голос важливий так само, як зовнішність, манери, текст виступу. Це той інструмент, за допомогою якого можна донести своє повідомлення до аудиторії.
Взаєморозуміння між лектором і аудиторією залежить від голосових і мовних даних лектора. Голос може залучити слухачів на його сторону, переконати їх у чомусь, завоювати їхню довіру. Він може розворушити людей чи приспати їх, зачарувати чи відвернути. Людський голос – могутній інструмент. Завжди варто пам'ятати, що слухачі очікують – і цілком заслуговують – почути приємний голос.

Інакше кажучи, голос повинний сприяти кар'єрі, а не псувати її. Для цього необхідна правильна вимова, чітка артикуляція, гарна постановка голосу.[8]

Характеристики гарного голосу: [6]
V приємний;
V вібруючий;
V доброзичливий;
V добре модульований;
V низького тембру;
V довірчий;
V керований;
V теплий;
V мелодійний;
V турботливий;
V упевнений;
V владний;
V дружній;
V забарвлений інтонацією;
V виразний;
V природний;
V багатий;
V наповнений;
V звучний;
V спокійний.

Характеристики поганого голосу: [6]
V гугнявий;
V різкий чи скрипливий;
V хрипкий;
V тремтячий;
V високого тембру чи пронизливий;
V плаксивий;
V с задухою;
V боязкий;
V уривчастий;
V занадто голосний;
V занадто тихий і нечутний;
V безбарвний;
V помпезний;
V саркастичний тон;
V невпевнений;
V монотонний;
V напружений;
V слабкий;
V нудний.

-----------------------

Мал. 1:
1-вушна раковина; 2-зовнішній слуховий хід; 3-барабанна перетинка; 4- барабанна порожни-на; 5-молоточок; 6-ковадло; 7-стремінце; 8-присінок; 9- завиток; 10-присінково-завитковий нерв; 11-слухова труба

[pic]

Мал. 2 Межі звукового відчуття людини
Залежність граничної інтенсивності звуку (ось ординат – звуковий тиск в дин/см2 ) від частоти тональних звуків (ось абсцис в Гц). Лінія AEFGD абсолютні границі. АВСD границі больового відчуття від гучних звуків.

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки