Религия как потребность мировоззрения
Категория реферата: Рефераты по религии и мифологии
Теги реферата: контрольные работы 8 класс, курсовая работа
Добавил(а) на сайт: Милехин.
Предыдущая страница реферата | 1 2
Та точка в просторі і часі, де і коли здійснився акт творення, володіє
найвищою цінністю — максимумом сакральності. Це центр світу, місце, де
проходить світова вісь, де стоять різні варіанти земного образу космічної
структури — «світового дерева» (дерево життя, шаманське дерево), де
знаходяться світова гора, трон, столи, вівтар, вогнище—все те, що зв'язує
землю і людину з Небом і Творцем; це—«на початку», час творення, відмічений
найвищим піднесенням творчої теургічної енергії. Ці сакральні точки
(просторова і часова) вписані в серію просторів, які все збільшуються і
один в одного входить. Віддаляючись від центру, вони стають дедалі менше
сакральними (жертва на вівтарі — храм — поселення — своя країна і т. д.).
Виходячи із сказаного можна виділити ще одну характерну особливість
міфопоетичного розуміння простору і часу. Вона полягає в тому, що простір
(як і час) у міфі не гомогенний і не нейтральний. Він «якісний»
(переважно), і його «якість» визначається об'єктами, які в ньому
знаходяться, що в свою чергу певною мірою співвідноситься з положенням
даної частини простору щодо центру. Але і ця диференційованість простору не
залишається незмінною: в певній ситуації, яка припадає на певний визначений
час, вказана просторова картина динамізується і, більше того, змінює якісні
характеристики і поєдинок з хаотичним началом ведеться вже не на периферії
простору, а в самому сакральному центрі, який за цих умов стає і центром
хаотичних, ворожих людині сил.
Особливу роль у системі первісних уявлень про світ відіграє ритуал.
Він завершує собою діахронічний і синхронічний аспекти космологічного
буття, відтворює те, що було викликано до буття в акті творення, структуру
самого акту, послідовність його частин і тим самим верифікує входження
людини в той же самий космологічний універсум, який було створено «на
початку». Це відтворення акту творення в ритуалі актуалізує саму структуру
буття, надає їй в цілому і її окремим частинам незвичайно підкреслену
символічність і семіотичність, є гарантією безпеки і процвітання колективу.
Звідси і роль жертви, яка з точки зору первісної свідомості зв'язує «тут» і
«зараз» з «там» і «тоді».
Відповідно будується і структура ритуалу як образу творення. Висхідне положення — світ роздався в Хаосі, завдання — інтегрувати Космос з його складових частин, знаючи правила ототожнення цих частин з частинами жертви, зокрема людської, далі — проголошення жерцем тексту, який несе в собі ці ототожнення, над жертвою, що знаходиться на вівтарі, тобто в центрі світу; кінець кінцем— прийняття жертви, яке втілює синтез Космосу.
Не випадково сенс життя і його мету людина космологічного періоду вбачала в ритуалі, основній суспільній і економічній діяльності первісного людського колективу. її свідомість була орієнтована насамперед на цінності знакового, символічного порядку. Саме вони були визначальними, первинними щодо матеріальних цінностей, а не навпаки.
Ритуал є головною операцією по зберіганню «свого» космосу, по керуванню ним, по перевірці цуценя відповідності його космологічним принципам. Центральне місце ритуалу в житті стародавніх колективів свідчить про те, що в міфопоетичну епоху основою релігії, її нервом є саме ритуал, таїнство, священнодійство.
В ритуалі брали участь всі члени первісного колективу; в ньому в комплексі використовувались всі засоби вираження, всі знакові системи — природна мова жестів, міміка, пантоміма, хореографія, спів, музика, колір, запах. В умовах„ коли те, що сприймається, і той, хто сприймає, актор і глядач, зміст і форма в акт ритуалу багаторазово міняються місцями, коли основні цінності даної системи світу по-різному перевіряються, зокрема і шляхом їх ритуального розвінчання, «хаотизації», зведення до абсурду, де) протилежного —теургічна енергія, активність міфопоетичного світовідчуття і творчості, прориви в духовні глибини зростають і частішають. Як результат, в ритуалі досягається найвищий рівень сакральності і одночасно відчуття найбільш інтенсивного переживання сущого, особливої життєвої повноти.
Наведений вище аналіз дав можливість виділити декілька наскрізних схем у міфі: власне космологічні схеми; схеми, які описують систему родинних і шлюбних відносин; схеми міфоісторичної традиції. Останні дві схеми міфологічного мислення спираються, як правило, на міфологічне сприйняття світу, але при цьому тлумачать події, які охоплюються колективною пам'яттю роду. В зв'язку з цим «історичні перекази» і схеми родинності сприяють організації актуальної діяльності колективу і зникають разом з руйнуванням родового суспільства, але цього не можна сказати про космологічну схему міфологічного мислення.
Справа в тому, що операціональний принцип пояснення світу, покладений в основу цієї схеми (як це зроблено? як відбулося?), має досить сильні евристичні можливості. Тому даний пласт міфологічного мислення продовжує існувати і в умовах розвинутих суспільств і служить висхідним базисом для становлення духовної діяльності. Міфологічне мислення виходить з ототожнення людини і природи, мікрокосму і макрокосму. Пізніше ця інтуїція одержала розвиток в рамках інших форм духовної діяльності, особливо в мистецтві і релігії. Американський дослідник містицизму Е. Дж. Перріндер вказує, що базисне значення для ідеї містицизму має єдність. При цьому той факт, що міфологія, Як і релігія і мистецтво, розрахована на цілісне людське переживання, зумовлює те, що дана інтуїція передається разом з властивими їй формами переживання.
Отже, на таких уявленнях: людина — це один з елементів космосу, її плоть виходить з космічної стихії — і базуються містичні ідеї модерністських релігійних сект, подібних до «Об'єднаної церкви» Муна. Але будь-яка модернізація передбачає наповнення старої форми новим змістом.
Так, в основу американської «громадянської релігії» закладено дві
думки — обожнювання капіталізму і засудження комунізму як «ворога бога».
Якщо капіталізм подається як соціальна система, яка «з благословення
всевишнього» дала Америці «свободу і багатство», то комунізм нібито
загрожує американцям позбавити їх цього. Все, що стосується комунізму, піддається перекрученню, тенденційній інтерпретації з урахуванням
спрямованості на американського обивателя, на якого це все і розраховано.
З метою подолання духовної кризи капіталістичного суспільства релігійні ідеологи акцентують увагу на проблемі особистості. При цьому очевидне зближення релігійного і буржуазного трактувань людини і її свідомості. В результаті виникає новий, сучасний тип релігійно-буржуазного антропологізму, націлений на сприйняття його широкими масами. Людина розглядається вже не як піщинка в бурхливих хвилях буття, а як певною мірою творець своєї долі, хоч остання в будь-якому випадку і «визначена наперед всевишнім».
Зрозуміло, сучасна консервативна релігійна думка, як і раніше, головне в проблемі людини бачить не в її соціальному і національному визволенні, не у визволенні від пут капіталізму, тобто від експлуатації, безробіття, інфляції, а в спокутуванні, звільненні від гріха. Саме в цьому ракурсі обговорювалися питання людини і особистості на синоді єпископів католицької церкви, який відбувся в Римі у жовтні — листопаді 1983 року.
Література:
Гудима А.М. «Релігія і людська гідність» Київ, «Знання» 1987.
Солонько В.П. «Релігія. Містика. Сучасність.» Київ, «Знання» 1988.
Калінін Ю.А. «Релігієзнавство» Київ, «Наукова думка» 1994.
Шуба О.В. «Релігійні вірування і національні відносини» Київ, «Політвидав
України» 1985.
Еменський В.Е. «Релігія. Церква. Молодь.» Київ, «Наукова думка» 1993.
Скачали данный реферат: Куклов, Рябоконь, Golubovskij, Djomshin, Семичаевский, Berezkin, Митяшов, Kurdin.
Последние просмотренные рефераты на тему: реферат теория, бесплатные рассказы, как оформить реферат, краткий доклад.
Предыдущая страница реферата | 1 2