Державне регулювання комерційної діяльності
Категория реферата: Рефераты по праву
Теги реферата: предмет культурологии, классификация реферат
Добавил(а) на сайт: Перов.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 | Следующая страница реферата
Другий блок становлять комерційні закони, їх можна класифікувати як:
- загальні (Закон України "Про власність"; Цивільний кодекс, який регулює основні види комерційних відносин і договорів);
- закони про види і правовий статус господарюючих суб'єктів (Закони
"Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про
колективне сільськогосподарське підприємство" тощо);
- закони про окремі види господарської діяльності (Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України);
- закони про окремі відносини (наприклад, Арбітражний процесуальний кодекс України).
Ще один блок нормативних актів комерційного законодавства становлять
так звані законодавчі акти: а) постанови Верховної Ради України з господарських питань, які
приймаються як акти поточного законодавства; б) Декрети Кабінету Міністрів з господарських питань, які приймалися
Кабінетом Міністрів України на підставі тимчасових повноважень, делегованих
йому Верховною Радою України.
Великий за обсягом блок комерційного законодавства становлять
підзаконні нормативні акти: а) укази Президента України з господарських питань (наприклад, "Про
інвестиційні фонди та інвестиційні компанії"[11], "Про державну комісію з
цінних паперів та фондового ринку"[12]); б) розпорядження Президента України з окремих господарських питань, які
видаються як оперативні комерційні акти (наприклад, "Про заходи щодо
врегулювання відносин заборгованості підприємств"[13]); в) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України з
господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 117 Конституції
України[14]; г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та
інших центральних органів виконавчої влади. Ці акти приймаються у вигляді
положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами відповідних
міністрів. До цієї групи відомчого законодавства належать також акти, прийняті комерційними об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концернами
тощо), та локальні нормативні акти суб'єктів комерційної діяльності; д) нормативні акти комерційного законодавства місцевих рад народних
депутатів та місцевих держадміністрацій (нормативні комерційні акти
територіальної дії). Важливою як у теоретичному, так і в практичному
аспекті є загальна класифікація нормативних актів комерційної діяльності на
види за змістом тих норм комерційного права, які офіційно встановлюють ці
акти. Залежно від змісту доктрина комерційного права розрізняє чотири види
актів:
- акти, норми яких є загальними правилами функціонування комерційних правовідносин. Такі норми містяться у кодексах, які кодифікують окремі інститути комерційного права. Зокрема, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні комерційно-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну, загальний і будівельний підряд;
- інститут майнової відповідальності господарюючих суб'єктів. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні кодифіковані акти комерційного законодавства. Це, зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правила перевезення вантажів;
- компетенційні акти, які визначають види господарюючих суб'єктів, а також їхні права і обов'язки щодо господарювання, тобто комерційну компетенцію;
- нормативні документи, що регулюють технічні параметри виробництва та його результати, зокрема технологічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандарти (державні, галузеві, підприємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;
- нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своїм
адресатам конкретні результати, яких мають досягти суб'єкти комерційних
відносин при належній правомірній поведінці, а не загальні правила
поведінки. Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та постанови про їх затвердження
(юридична форма).
Крім вертикальної (згідно з юридичною силою актів) системи, комерційне
законодавство має так звану горизонтальну систему. Вона визначається
предметом регулювання у широкому розумінні, тобто видами комерційної
(продукція, роботи, послуги) і функціональної (управління, фінансування, ціноутворення, стандартизація) діяльності, галузями народного господарства, видами комерційних відносин. Отже, основою системи комерційного
законодавства у такому розумінні є матеріальний критерій, зміст предмета
регулювання.
У кодифікованих галузях законодавства їх системи визначаються структурами кодексів. Комерційне законодавство не кодифіковане.
Структурними підрозділами системи комерційного законодавства є окремі
законодавчі (нормативні) інститути. Інститут становить собою групу
(підсистему) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних
відносин чи вид діяльності.
Основою комерційного законодавства є система статусних, або компетенційних, законів, тобто таких, які визначають правове становище суб'єктів комерційної діяльності (законодавчий інститут суб'єктів комерційної діяльності). Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони "Про підприємництво[15]", "Про підприємства в Україні[16]" поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Вони визначають види і організаційні форми підприємств, порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядок припинення діяльності підприємств. До загальних законів цієї групи належить Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"[17], який визначає умови та порядок визнання підприємств (юридичних осіб) банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів.
Крім загальних законів до статусних (компетенційних) відносять закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей
економіки. Зокрема, це Закон України "Про господарські товариства"[18], яким визначаються поняття, види, умови створення і діяльності господарських
товариств, тобто підприємств, які утворюються і діють на договірних умовах
шляхом об'єднання майна і комерційної діяльності їх учасників. Закон
України "Про сільськогосподарську кооперацію"[19] враховує особливості
правового становища кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань.
Ще один приклад – Закон України "Про режим іноземного інвестування"[20], в
якому розділ IV "Підприємства з іноземними інвестиціями" врегульовує
особливості правового становища підприємства з іноземною інвестицією.
Аналогічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств:
виробничих кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств та
ін.
Іншим інститутом господарського законодавства є група нормативних актів, які регулюють правове становище об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо.
Загальний порядок створення і державної реєстрації об'єднань
підприємств регулюється Законом "Про підприємства в Україні" (об'єднань
кооперативів у сільському господарстві – Законом "Про сільськогосподарську
кооперацію"). До цього правового інституту входять також Декрети Кабінету
Міністрів України та укази Президента України про об'єднання підприємств
окремих галузей (вугільної промисловості, зв'язку, транспорту та дорожнього
господарства, електроенергетичних підприємств, нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродуктозабезпечення). Сюди відносять
і відповідні локальні акти: установчі договори, статути об'єднань.
Об'єднання підприємств створюються відповідно до вимог антимонопольного
законодавства України, яке ґрунтується на двох основних законах – "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності"[21] та "Про Антимонопольний комітет
України"[22]. Це специфічне законодавство, яке покликане виконувати функцію
захисту ринків України від зловживання монопольним становищем окремими
господарюючими суб'єктами. Названі закони створюють правову основу для
обмеження і попередження монополізму, недопущення у комерційної діяльності
недобросовісної конкуренції, здійснення державного контролю за виконанням
вимог антимонопольних законів. Загалом норми цих законів забороняють
монополії, контракти і змови щодо обмеження конкуренції у виробництві та
реалізації продукції (робіт, послуг), угоди з монопольного встановлення цін
та інші монопольні явища і дії.
Фундаментальним інститутом комерційного законодавства є система нормативних актів, які на основі Закону України "Про власність"[23] регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у народному господарстві. До цього інституту входять нормативні акти:
- про управління державною власністю. Це в основному постанови
Кабінету Міністрів, укази Президента України, які деталізують положення ст.
31–39 (про державну власність) Закону України "Про власність". Стосовно
державного сектора ці акти встановлюють правовий режим державного майна, яке знаходиться у повному господарському віданні державних підприємств або
в оперативному управлінні державних установ;
- про оренду державного та комунального майна;
- про приватизацію майна державних підприємств та організацій.
Окремим важливим інститутом комерційного законодавства є інститут комерційного договірного (контрактного) права. Значення його обумовлене тим, що інститут комерційного зобов'язання і комерційного договору є фундаментальним для всіх видів комерційних відносин. Діюча система законодавства про договірне комерційне право ґрунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифіковані акти – це: Цивільний кодекс України, що містить норми про зобов'язальне право та окремі види зобов'язань; Закон "Про підприємства в Україні", в ст. 21 якого йдеться про господарські відносини підприємства, а в ст. 31 – про відповідальність за порушення договірних зобов'язань; Арбітражний процесуальний кодекс України, ст. 10 та 11 якого встановлюють загальний порядок врегулювання розбіжностей і спорів при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів. До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України і Союзу РСР, якими регулюються окремі види договорів (наприклад підряду на капітальне будівництво – Законом України "Про інвестиційну діяльність"[24])
Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке ґрунтується на
Законі "Про власність", охоплює такі основні закони і декрети:
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: ответы 2011, диплом управление предприятием.
Предыдущая страница реферата | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 | Следующая страница реферата