Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

в) сферу, де заборонені дії федерації: введення прямих податків, неоднакових непрямих податків, надання привілеїв в області торгівлі одному штату на збитки іншому, зміна кордонів штатів без їх згоди, пізніше — обмеження застосування Білля про права;

г) сферу, де заборонені тільки дії штатів: вступ в міжнародні договори, прийняття законів, що порушують договірні зобов'язання, позбавлення громадян рівного правового захисту, порушення федеральної конституції і невиконання федеральних законів.

У повноваження штатів були включені: організація власного уряду і всі місцеві справи, в тому числі поліція і суд, карне, цивільне і процесуальне законодавство, торгівля всередині штату і робоче законодавство, власні
Збройні Сили. Конституція дозволила уряду федерації військове втручання у внутрішні справи штатів для придушення актів заколоту і “безладдя”. Таким чином були розмежовані сфери діяльності федеральних і місцевих органів влади, визначені сфери, де рішення федеральних органів мали пріоритет над рішеннями магістратур. Згідно ст. Конституції, рішення про прийняття в союз нових штатів приймає Конгрес. Головним арбітром, що вирішує будь-які спірні питання між федеральними органами влади і штатами, а також між самими суб'єктами федерації, Конституція визначила Верховний суд. Надалі єдність федерації в США зазнала серйозного випробування під час Громадянської війни
1861-1864 рр. між рабовласницьким Півднем і промисловою Північчю. Але, внаслідок перемоги Півночі, федеративний устрій країни був не тільки збережений, але і зміцнений. Рішенням Верховного суду в 1868 році федерація була проголошена нерозривним союзом, право сецессии (виходу) було знехтувано. Так була остаточно закріплена роль принципу федералізму, як стабілізуючого чинника в житті суспільства, основи єдності нації, державного устрою США.

РОЗДІЛ 2

Поправки до Конституції США

та розширення прав людини

2.1. БіЛЛЬ ПРО ПРАВА

Вже при ратифікації Конституції законодавчі збори штатів під тиском народу вимагали доповнити її статтями про права і свободи громадян. Вони ставили виконання цих вимог як обов'язкова умова набирання чинності Конституції. Тиск широких верств населення, а також вплив Великої Французької революції примусили законодавця до прийняття перших дванадцяти поправок до конституції («Білль про права»), які набрали чинності в 1789 році.

По конституційному Біллю про права і відповідно до різних спеціальних положень законів приватні особи захищені від певних видів дискримінації. Багато з цих положень, наприклад, укладені в Першій поправці відносяться до питань свободи слова, а положення Четвертої поправки, що стосуються захисту від необгрунтованих обшуків і конфіскацій, забороняють втручання держави в певні сфери індивідуальної активності. Ці положення, звичайно здійснювані за допомогою судового захисту, виражають прихильність ідеї про те, що конкретні індивідуальні свободи — свобода самовираження, віросповідання та інші, що направлені проти необгрунтованих втручань уряду в приватне життя, є істотними елементами вільного суспільства. Ці заходи захисту приватного життя звичайно об'єднуються під терміном «цивільні свободи».

Також захищені Конституцією США, федеральними законами і законами штатів, індивідуальні права на однакове відношення до всіх громадян, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей. Ці заходи захисту, звичайно узагальнені під назвою «цивільні права», виражають прихильність до того, що певні критичні рішення, що впливають на індивідуальні можливості і матеріальне благополуччя, приймаються не на основі індивідуальних особливостей, які є безвідносними і не є справедливою основою в відносинах з окремими індивідуумами. Ці заходи захисту цивільних прав від подібної дискримінації існують як в Конституції США, так і в Конституціях окремих штатів, а також у безлічі федеральних і штатних законодавчих актів, які були прийняті протягом багатьох років у відповідь на окремі види дискримінації.

Розглянемо основні Права людини, закріплені в перших десяти поправках до Конституції США.

Збереження свободи віросповідання (релігійної) є одним з самих старих і найбільш важливих компонентів особистої свободи. Таким чином, гарантія свободи віросповідання (Перша поправка) важливим компонентом цивільних прав. Знову ж важливість такої свободи доведена історією людства, починаючи з Великоі хартії вільності (1215 рік). Релігійні свободи містять в собі як мінімум два важливих і пересічних принципи: свободу віросповідання і недоведеність релігії. Щоб уникнути втручання в свободу віросповідання і одночасно зберегти сумісність з основними причинами, що відносяться до недоведеності релігії, важливо, щоб Уряд не віддавав переваги як нерелігійній доктрині, так і якої-небудь певної релігії.
Повний захист релігійної свободи може зажадати сильних і ефективних норм цивільного права, що захищають від дискримінації по політичних мотивах.

Необхідним елементом у взаємовідносинах уряду зі своїми громадянами є забезпечення функціонування карного судочинства. Захист справедливості і цілісність судочинства — необхідний елемент верховенства права. Велика хартія вільності і численні біллі про права протягом історії людства свідчать про важливість такої справедливості. Звичайно, Четверта, П'ята,
Шоста і Восьма поправки Білля про права до Конституції Сполучених Штатів
Америки прямо відносяться до питання справедливості під час проведення карних процесів, включаючи вимоги, що відносяться до обшуку і вилучення
(Четверта поправка); захист проти покарання за одну і ту ж провину і проти самообвинувачення (П'ята поправка); право на швидкий і відкритий суд за участю неупередженого журі присяжних, право бути проінформованим про всі обвинувачення, право протистояти ворожому свідку, право на належний процес для виклику свідків і право на допомогу адвоката (Шоста поправка); заборона надмірної застави або штрафу, а також брутального і незвичайного покарання (Восьма поправка).Можливо, найбільш важливою гарантією захисту особистих прав від держави в карному суді є презумпція невинності. Так само право — Habeas corpus — апеляційний розгляд вироку по карній справі і справедливе виголошення вироку по карній справі, і подальше виголошення вироку, і подальше поводження з засудженим є життєво важливим.

Важливе значення має і той факт, що карний процес не може бути політизований або використаний для покарання політичних дисидентів.

2.2. Скасування рабства та забезпечення расової рівності

Всі громадянські й політичні права людини, проголошені Біллем про права 1791 р., на початок 60-х років тільки на особисто вільне населення
США. Водночас цілковито безправними були негри-раби, що обробляли плантаторські латифундії у штатах Півдня і мали юридичний статус власності плантаторів. 1861-1865 рр. стали часом кривавої Громадянської війни між противниками й прибічниками рабовласництва. Перших — аболіціоністів — очолював президент США А.Лінкольн, другі ж, утворивши Конфедерацію південних штатів, фактично вийшли зі складу США.

“22 вересня 1862 р. Лінкольн опублікував Прокламацію про скасування рабства з 1 січня 1863 р. без жодного викупу… Прокламація була актом величезного прогресивного значення. Сам Лінкольн сказав про звільнення рабів: «В ньому — вся моя душа»1. Перемога Півночі у Громадянській війні уможливила прийняття Конгресом США у 1865 р. 13-ої поправки до Конституції, яка наголошувала : «Ні в Сполучених Штатах, ні в будь-якому іншому місці, на яке поширюється їх юрисдикція, не повинні існувати ні рабство, ні примусові роботи, окрім випадків покарання за злочин, за скоєння якого винного належним чином засуджено.»2

Наступним кроком у забезпеченні расової рівності в американському суспільстві стало прийняття 14-ої поправки до Конституції в 1868 р. Дана поправка мала на меті закріплення результатів Громадянської війни. Вона складається з 5 розділів, 3 з яких безпосередньо стосуються прав людини. «1- й розділ містить чотири положення: визначення американського громадянства, заборона штатам обмежувати “привілеї й пільги” громадян США, застосовувати санкції проти людини без “належної правової процедури”, відмовляти громадянам у “рівному захисті законів”. 2-й розділ спрямований на упередження дискримінації звільнених рабів на виборах. 3-й розділ обмежуе право учасників антиурядових виступів посідати посади в державному апараті й бути вибірниками президента.»1

Звільнені чорні американці взяли участь у виборах конституційних конвентів у південних штатах у 1868 р. Конвенти розробили нові конституції цих штатів, які проголосили перебудову правовоі системи південних штатів на засадах рівності прав громадян за расовою ознакою. У 1870 році була прийнята 15-та поправка, яка «забороняє обмежувати право голосу громадян за ознакою раси, кольору шкіри або у зв’язку з колишнім перебуванням у рабстві.»2 Проте реальне забезпечення рівності прав чорних американців з білими розтяглося в часі аж до кінця 60-х років ХХ ст.

2.3. Встановлення рівності громадян за статтевою ознакою.

Наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. важливою проблемою, що свідчила про недосконалість правового забезпечення прав людини в американському законодавстві, залишалося збереження статтєвого цензу для участі у виборах
— брати участь у них мали право лише чоловіки. Подальше залучення жінок до громадського життя, зокрема, спричинене більшою, ніж у попередні часи участю їх у суспільному виробництві, а також зростання феміністського руху, пригорнули увагу законодавців до даної проблеми. Результатом ії розгляду в
Конгресі США стало прийняття 19-тої поправки до Конституції у 1920 р. Дана поправка наголошуе: «Право громадян Сполучених Штатів на участь у виборах не повинне заперечуватися з огляду на їх стать як Сполученими Штатами, так і окремими штатами.»3 19-та поправка відіграла значну роль у процесі реального забезпечення рівності прав громадян США безвідносно до їх статі, посприяла піднесенню ролі жінок у державному й громадському житті, а зрештою, їх більшій соціальній захищеності.

2.4. Зниження вікового виборчого цензу

Поправка 16-та (1971 р.) знизила віковий виборчий ценз до 18 років.

Виборчим правом володіють громадяни США обидвох статєй, які досягли 18-річного віку до дати реєстрації вибірників та які проживають в конкретному штаті або на території певної виборчої дільниці на протязі певного часу ( для президентських виборів — 30 днів, для всіх інших виборів
, в залежності від законів відповідного штату, — від трьох місяців до одного року).

«Громадяни Сполучених Штатів, що досягли вісімнадцятилітнього чи старшого віку, не повинні позбавлятися виборчих прав чи обмежуватися в них
Сполученими Штатами з огляду на їхній вік.»1

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: сочинения по литературе, таможенные рефераты.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки