Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Законом України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року визначено, що для одержання згоди Верховної Ради на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності
Генеральний прокурор України вносить подання до Верховної Ради до пред’явлення депутату обвинувачення або дачі санкції на арешт (ч.1 та ч.2 ст.28 названого Закону). Ст.29 Закону України “Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” визначала, що депутата ради не можна притягнути до кримінальної відповідальності або арештувати без згоди ради
(стаття виключена Законом № 11/98 від 13 січня 1998 року).

У ч.3 ст.80 Конституції України стосовно народних депутатів України також використано термін “притягнення до кримінальної відповідальності”.

Отже, притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.

Статус народного депутата України визначається конституцією та законами України. Важливою конституційною гарантією є депутатська недоторканність, яка має цільове призначення – забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх функцій. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер.

Згідно з положенням ч.2 ст.80 Конституції України народні депутати
України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Це означає, що народний депутат України і після припинення депутатських повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за зазначені дії.

Депутатська недоторканність передбачає також особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешту народних депутатів України. Вони не можуть без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані (ч.3 ст.80
Конституції України). Згідно з ч.3 ст.76 Конституції України “не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку”. З цього конституційного припису випливає, що народним депутатом України може бути обраний громадянин України, щодо якого порушено кримінальну справу, пред’явлено обвинувачення у вчинені злочину, затримано чи заарештовано.

Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.

Згода Верховної ради на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності має бути одержана до пред’явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу
України.

У разі пред’явлення громадянину України обвинувачення у вчиненні злочину та/або його арешту до обрання народним депутатом України подальше провадження у кримінальній справі стосовно такого депутата може бути продовжено за наявності згоди Верховної Ради України на його притягнення до кримінальної відповідальності та/або перебування під вартою.

Після отримання згоди Верховної Ради, справа повертається слідчому для подальшого розслідування. Але результати розгляду мають бути постійно, на першу вимогу доповідатися Верховній Раді Генеральним прокурором.

Після прийняття рішення про притягнення депутата до суду він втрачає право на виконання обов’язків народного депутата України та втрачає цей статус.
Задача № 2.

Дійшовши висновку по справі про нанесення тяжкого тілесного ушкодження
(ст.121 КК України) іншою особою, слідчий має винести постанову про притягнення Івана Криворучко як обвинуваченого і проводити подальше розслідування справи з новим складом учасників.

Одночасно з цим, на підставі ч.4 ст. 26 КПК слідчий має винести постанову про об’єднання справ проти Івана Криворучко (по обвинуваченню його у нанесенні тяжких тілесних пошкоджень) зі справою його брата, Андрія
Криворучко, по обвинуваченню у за відомо неправдивому повідомленні про вчинення злочину (ч.2 ст.383 КК).

Криворучко Андрій має бути притягнутий до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання тому, що у його показах містяться цілком неправдиві відомості щодо закінченого злочину з вказівкою на конкретну особу, яка начебто його вчинила (Андрій вказав сам на себе).

Мотиви цього вчинку ніяк не впливають на можливість притягнення до кримінальної відповідальності. Вони можуть тільки враховуватись у судовому засіданні, при розгляді справи.

Самообмовив Андрій себе у тяжкому злочині (нанесенні тяжкий тілесних ушкоджень), що також дозволяє додатково кваліфікувати його дії за ч. 2 ст.383 КК.

Встановивши факт самообмови слідчий виносить постанову про закриття справи стосовно Криворучко Андрія по обвинуваченню його за ст.121 КК і виносить постанову про притягнення його як обвинуваченого за ч.2 ст.383 КК про за відомо неправдиве показання про вчинення злочину.

Об’єднання відповідно до ст.26 КПК справи проти Криворучко Андрія в одне провадження з основною справою про нанесення тяжких тілесних ушкоджень сприяє повноті і всебічності розслідування та судового розгляду.

ЛІТЕРАТУРА

1. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/За ред.М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,

2001

2. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу

України /Бюлетень законодавства і юридичної практики України, №4-5,

1995р.

3. Вісник Конституційного Суду України № 12 2000р.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: конспект речь, шпаргалки по истории, дипломы курсовые.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки