Міністерство внутрішніх справ України

Запорізький юридичний інститут

кафедра кримінального права та кримінології

НЕОБХІДНА ОБОРОНА (СТ. 36, 37 КК УКРАЇНИ)

Курсова робота

з кримінального права

ВИКОНАВ: курсант

навчального взводу N204

Бодак М.І.

ПЕРЕВІРИВ:начальник кафедри, підполковник міліції, к.ю.н., доцент,

Денисов С.Ф.

Запоріжжя - 2001

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………...................................…….............3
РОЗДІЛ 1. Сутність інституту необхідної оборони: ………………….………5
РОЗДІЛ 2. Правомірність необхідної оборони у сфері визначення характеру посягання…………………………………………………………………………..7

2.1. Посягання повинно бути суспільно небезпечним……………………7

2.2. Посягання повинно бути наявним та дійсним……………………….10
РОЗДІЛ 3. Характеристика правомірності захисту від суспільно небезпечного посягання при необхідній обороні………………………………………………..13
РОЗДІЛ 4. Правомірні питання її застосування у діяльності ОВС……………18
ВИСНОВОК……………………………………..................................................…20
СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ......................…22
ДОДАТОК………………………………………………………………………….25

ВСТУП

Необхідна оборона – важливий і діючий засіб у боротьбі зі злочинністю.
Його використання може бути найбільш успішним лише тоді, коли кожна людина буде добре розбиратися в тім, що являє собою право на необхідну оборону.

Боротьба зі злочинністю – одна з найважливіших задач держави. Це не тільки обов'язок міліції, прокуратури, суду та інших державних органів і посадових осіб, але і справа всієї громадськості, справа всіх громадян.
Тільки в результаті їхніх спільних зусиль можуть бути досягнуті успіхи в рішенні цієї важливої задачі.

Закріплене в законі право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань дає можливість людям активно брати участь у боротьбі зі злочинними елементами, злісними порушниками суспільного порядку. Саме тому актуальність даної теми курсової роботи обумовлена насамперед найважливішими функціями необхідної оборони в умовах становлення в Україні громадянського суспільства і правової демократичної держави.

Дана проблема досліджувалась у вітчизняній правовій науці достатньо глибинно у 1950- 1970 рр. Це праці таких кримінологів як Якубович М.Й.,
Баулін Ю.В., Тишкевич І.С. та інші. Однак у зв’язку з прийняттям нової
Конституції України, що пріоритетними засадами діяльності держави визначила забезпечення прав та свобод людини, зокрема права людину на необхідну оборону та на затримання злочинця.

Безпосередньо інститут необхідної оборони знайшов своє втілення у таких правових нормах: у ч. 3 ст.27 і ч.5 ст.55 Конституції, у ст. ст. 36,
37 Кримінального кодексу України, у ст. 19 КпАП України та у ст.ст. 444
Цивільного кодексу України та у роз’яснючих положеннях Постанови Пленуму
Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань” від 28 червня 1991 р..Весь нормативний матеріал, що регулює право необхідної оборони, характеризується значною взаємозумовленістю і функціональною єдністю.

Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у сфері забезпечення природніх прав людини таких, як право на життя, на свободу пересування та на захист від протиправних посягань на ці та інші права.

Предметом дослідження є система правових норм, що надають особі право на захист своїх законних інтересів за допомогою застосування необхідної оборони.

Метою даної роботи слід розглядати аналіз інституту необхідної оборони з ціллю визначення його недоліків у чинній редакції закону та висунути пропозиції щодо вдосконалення останнього.

Для досягнення даної мети автором поставлені наступні завдання:

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки