Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4 | Следующая страница реферата

Розглянемо деякі спеціальні риси обставин. Питання обставини перенесено в граматику із середньовічної риторики, у якій розрізнялося сім “обставин речей”: persona, res, locus, causa, tempum, modus, facultas (materia) [Див. 12, 72, 77].

Широка гама значеннєвих відтінків, зв’язок у формі керування і прилягання викликали пояснення обставин як досить невизначених категорійних одиниць9.

Це призвело і до заперечення категорії обставини взагалі на тій підставі, що розмежування лексичного і синтаксичного рівнів передбачає визначення природи як лінгвістичних зв’язків, так і відповідних елементів (елементарних одиниць). А саме це зумовлює поглиблене вивчення всіх типів зв’язків як у формах словосполучень, так і в структурі речень. Такими одиницями, які адекватно відображають взаємодію суті лінгвістичних зв’язків і природи відповідних лінгвістичних компонентів речення виступають синтаксеми, а не другорядні члени речення [6, 165-166].

На розпливчастий характер обставини звертають увагу й інші лінгвісти10.

Однак усі ці аргументи вказують на специфіку категорії обставини серед інших категорій диференційованого другорядного члена речення, але не дають достатніх підстав заперечувати явний формально-граматичний статус категорії обставини. Кваліфікативні і квалітативні семи обставинних компонентів, які викликають найбільше суперечок, лише показують широку семантичну специфіку обставини у загальній категорійній структурі речення, її транспозитивні можливості ще більше відображають суть перехідних процесів у категорійній системі другорядних членів речення. Про категорійний статус обставини як другорядного члена речення свідчать: 1)те, що вона входить у структурну схему речення як периферійний компонент і не входить у структурне ядро речення; 2)вона типово виражається прислівником (дієприслівником), відмінковою та прийменниково-відмінковою конструкцією (аналіт прислівником); 3)типовою формою зв’язку виступає прилягання, слабке керування і детермінантне керування; 4)типові позиції в реченні — придієслівна і прикметникова, за детермінантного керування позиція легко переходить у реченнєву детермінантну поза дієсловом і прикметником. Ця позиція виникає в результаті трансформації двох елементарних речень в одне ускладнене речення; 5)комунікативні позиції в реченні не є стабільними (і тема, і рема); 6)семантика ознаки дії й ознаки ознаки в найзагальнішому плані є визначальною.

Семантична диференціація обставин не завжди піддається чіткому розподілу, тому у сфері обставинних значень спостерігаємо досить широку гаму синкретичних значень.

Серед вищеназваних диференційних семантичних ознак обставинних компонентів необхідно розрізняти:

1)обставини з категорійним значенням локативності дії. Вони внутрішньо розподіляються на обставини місця дії, напрямку і руху дії, напр.: Зійшло сонце у тумані. Ревнули гармати... (П.Куліш); Він прихилився раптом до колони. Сльоза чомусь набігла до повік (Л.Костенко); В очах звабливий морок ночі, — з них кличе, кличе глибина, А в диких рухах ще регоче Ніким не займана весна (Є.Маланюк); Cин повернувся, нарешті, до отчої хати... (В.Підпалий); На варті пам’яті дуби зорюють у дозорі (Б.Олійник); Все б отак іти під материнським стягом вишні І скибку місяця нести В прозорій чаші тиші (Б.Олійник); Помчала бідняцька кіннота через село, вискочила за околицю в степ (О.Довженко).

Прийменниково-відмінкові форми (аналітичні прислівники) відзначаються синкретизмом, зміщенням семантики об’єкта й обставини. Чіткість визначення обставинної семантики залежить від рівня втрати іменником у складі прийменниково-відмінкового комплексу предметного значення і від аналітичного постфікса дієслова спрямовувати дію на просторові обставинні значення. Напр.: Тож грек пливе на північ і на північ, все вище й вище, в землі праслов’ян А ще ж ні карт, ні компаса, й крізь Гринвіч не пролягав іще меридіан (Л.Костенко); Під моїм вікном при зорях шепчуться квітки (П.Тичина);

2)обставини з категорійним значенням часу. Вони внутрішньо членуються на обставини із значенням вихідного чи кінцевого моменту дії-ознаки; безвідносно щодо кінцевого і вихідного моменту дії-ознаки; обставини, що виражають власне-часові значення дії-ознаки. Напр.: Рано, вранці, пораненьку козаки рушали (Нар. тв.); В таку добу, під горою, біля того гаю, щось чорніє над водою... (Т.Шевченко); Коня напувала до зірниці із криниці (Т.Шевченко); Щодня, щогодини бомбардую думками твій образ (В.Стус); Рвав восени я шипшину, карії очі любив (В.Сосюра);

3) обставини з категорійним значенням причини, яке передує значенню дії і зумовлює її протікання, напр.: Стара верба од старості зомліла, забула, що казав їй водяник (Л.Костенко); В кім юная душа — той не сивіє з горя (П.Тичина); І вже щасливий здобиччю (Григір Тютюнник); Вітер віє, не вертає, серце з жалю розпукає (С.Руданський); Відцвіли в матері очі від чекання (О.Довженко); Спересердя став кричати на хлопця (М.Стельмах); А ти здригаєшся од моїх зойків, наче од сейсмічних поштовхів (В.Стус); Олесь підповз ближче, приглядівся і застогнав від подиву: щука! (Григір Тютюнник);

4) обставини з категорійним значенням мети, яке виявляє призначення дії-ознаки, напр.: Во ім’я радості і миру встають будови тут і там (В.Сосюра); Поїхали, як хочете, по м’яту... (Григір Тютюнник); ...Щастя треба на всяк випадок, сили треба — на цілий вік (Л.Костенко); Другого дня я вирушив у пошуки роботи за фахом (Григір Тютюнник). Таку функцію часто виконує залежний інфінітив при дієсловах руху, напр.: Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю і море (Т.Шевченко). Пустуючи, дурне Ягня само забилося до річки — Напитися водички (Л.Глібов); Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти, порадитись... (Т.Шевченко); Прийшло дівча воду брати (Т.Шевченко);

5)обставини з категорійним значенням умови, яке визначає умови дії-ознаки чи процесу, за яких вони можуть відбуватися, існувати, напр.: При щирості між людьми, при міцній і глибокій симпатії ніякий риск не страшний (Леся українка); Ах, не смійтеся ви наді мною, — не для вас я Вкраїну люблю! (П.Тичина) В разі небезпеки вирішуйте все і зважено (З газ.); Що то за життя нудне без сім’ї, без дружини! (Марко Вовчок);

6)обставини допустовості з категорійним значенням умови, всупереч якій здійснюється дія-ознака чи стан. Типовою конструкцією таких обставин виступають прийменники складеної форми незважаючи на, а також похідні попри, всупереч, наперекір з відмінковими формами, напр.: Наперекір суховіям та чорним бурям повсюди йде вона (біла акація) за людиною... (О.Гончар); Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О.Гончар); Поетичне слово Стуса в кращих своїх проявах енергійне, м’язисте гранично виразне попри без сумніву ускладненість і рафінованість його словника... (М.Коцюбинська);

7)обставини способу дії, з категорійним значенням, характеру її протікання, вияву її статичної ознаки, або ознаки стану. Напр.: І пада сонце пташкою до рук (А.Малишко); Гей, іду, іду я полем з піснею-журбою (П.Тичина); Рибалочки плавають з огнем під погоду і тихо-тихесенько несе річка воду (П.Куліш); Ми зупинились табором до ранку (Л.Костенко); Петрівочка-нічка тепленька, ясненька. Мов жемчугом сипле зірками дрібненько (П.Куліш); Орися ж ти, моя ниво, долом та горою (Т.Шевченко); Почувався ні в сих ні в тих... (Є.Гуцало); Лягли, як килим, трави... (О.Олесь); Прощався з літом джміль, марудив розджмеліто, Дивився вовком, вовком і літав... (М.Вінграновський); Він бачив світ крізь дуже грецькі міфи... (Л.Костенко)

Часто обставини цього різновиду мають порівняльно-способову семантику, напр.: В’яжуться гронами зорі (В.Свідзинський); Мов лялечка... я відчуваю власну смерть живою (В.Стус); Самотою повзли між хатами брудні дороги (М.Коцюбинський). Типовими формами обставин виступають якісно-означальні прислівники. Тому серед цього виду обставин можна виділити підгрупу обставин власне-якості, напр.: Не треба думати мізерно (Л.Костенко); Я тонко злився з вишиною, між нею й мною промінь-спів (В.Сосюра); Потяглися журавлі в далеч плавко (Б.Олійник); Земля радіє дивним дивом, смагою спраглою щасливо цілується з дощем (О.Богачук);

8)обставини міри і ступеня вияву ознаки-дії чи стану з категорійним значенням інтенсивності, кількісної характеристики. Напр.: Он звільна, звільна, козаченьку, грай, та не врази мого серденька вкрай (В.Свідзинський); Скільки душа прориває тенет (Л.Костенко); Скільки щастя, простору, краси в цім житті! (П.Тичина); У дверях скрадливо дзеленькнув дзвоник — хтось покрутив його впівоберта і ніби причаївся, затамувавши подих, потім ще раз — учвертьоберта (Р.Іваничук);

9)обставини наслідку з категорійним значенням результативної допустовості, напр.: На своє нещастя тебе я покохав (Нар. тв.); (На втіху, на щастя, на біду, на горе).

Семантична категорійна ємність обставинних компонентів, синкретизм і переходи та зміщення, які тут спостерігаємо, показують, що категорія обставини характеризується в основному неприслівним способом поєднання компонентів і не відзначається стабільними формальними критеріями. Фактично поняття синтаксичної залежності обставинних компонентів значно послаблене і не характеризується синтаксичною регулярністю.

Категорійний статус другорядного члена речення, отже, не відзначається рівнорядністю категорійних ознак. В одному випадку домінують формальні чинники (означення узгоджене, прямий додаток), в інших — надається перевага семантичним. Синкретизм, зміщення семантики часу та умови (допустовості) і т.п. в одних компонентах свідчать про наявність перехідних категорійних величин, що зумовлюються змінами у загальній категорійній структурі мови.

Примітки

[1] Уже Виноградов визначав члени речення як “синтаксичні категорії, що виникають у реченні на основі предикативного використання і сполучення слів, а також на основі форм словосполучень, що відображають відношення між структурними елементами речення”; відзначав, що “традиційне вчення про другорядні члени речення потребує перегляду”, що не означає відмови від них (С.96 і там само: “Зберігаючи звичну схему членів речення, наш “Синтаксис” прагне до детальнішого розчленування і граматичної характеристики тих форм синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків, які підводяться під категорії означення, додатка, обставини, а також до опису перехідних або “синкретичних” випадків, і тим самим готує базу для поглибленого, всебічного вирішення питання про члени речення в сучасній російській мові” [13, 87; 96; 23].

 2 Л.В.Щерба, розмірковуючи про другорядні члени речення, відзначав: “... я скажу, що вважати “сестрина” означенням це означає прирівнювати “сестрина” і “хороша” книга. З цим я ніяк не можу погодитися. По-моєму, це все-таки кардинально різні речі: “книга сестри” і “хороша книга”. В одну кучу звалювати відношення якості, властивості предмета і відношення двох предметів, взаємні відношення їх одне до одного, звичайно, протиприродно...”. І далі: “Я протестую проти того, щоб вважати приналежність властивістю, яка ж це властивість? Це ніяк під властивість не підвести” [1, 96, 102].

3 На таке явище вказував О.Єсперсен. Аналізуючи речення Peter is beaten by John (букв. Петро побивається (побитий) Джоном), він наголошує, що у відповідності з іншим визначенням можна форму John (непрямий відмінок) розглядати як підмет, оскільки Джон є діючою особою [14, 178].

4 Пор.:“... Поділ на так зване сильне і слабке керування видається невиправданим. Дієслово може включати у своє значення об’єктну інтенцію відповідного змісту, тобто володіти керуванням, або не включати такої інтенції, тобто не володіти керуванням, але воно не може володіти тим і тим значенням у більшій чи меншій мірі”. “Що стосується характеру впливу синтаксичної інтенції на структуру речення, то тут варто відзначити таке. Закладені у дієслові можливості синтаксичної сполучуваності і реалізація таких можливостей, зрозуміло, впливають на структуру речення прямо, безпосередньо. Структура речення безпосередньо визначається тими відношеннями, які виникають між елементами, одиницями, категоріями синтаксичного рівня мови. Тому видається помилковою накреслена в літературі тенденція пояснювати структуру речення безпосередньо через валентні властивості дієслова (див., напр. працю Л.Теньєра, у якій автор робить висновок про принципову несуттєвість розрізнення категорій підмета і додатка) [15, 309].

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: тесты бесплатно, выборы реферат, бесплатные рефераты и курсовые.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки