È —
|
|
|
На попіл спалені уста.
|
È —
|
È —
|
È È
|
È —
|
|
(“Вдаряє в грудях”) [4,106]
У першому випадку
лірично-інтимний характер поезій підсилюється займенником я, його відмінковими
формами, а також особовими формами дієслів.
Розмір вірша – Я4 – представляє
майже канонічний ямбічний метр, щоправда, нарощений на один склад в останній
стопі. Це, у свою чергу, робить риму парокситонною, клавзулу – двоскладовою. З
десяти рядкових закінчень переважна більшість – вісім випадків – жіночі і два
чоловічі, односкладова клавзула збігається з ямбічною окситонною римою
шелестить – квіт. Незважаючи на приблизне суголосся, згадана рима впорядковує
строфічну будову вірша, римовий ряд: bbaddkkall. Щодо
чистоти розміру, то із сорока наявних у вірші стоп тридцять чотири ямби, п’ять
пірихіїв і один хорей. Така чистота не властива версифікації О.Лятуринської. Її
віршові розміри класичних метрів взагалі густо іпостасовані пірихіями й
аналізований вірш швидше виняток, ніж правило.
Підтверджує цю думку й метричний
аналіз наступного цитованого вірша, написаного ямбом. У першій строфі
канонічний ямб спостерігаємо в першому і четвертому рядках: у першому –
чотиристопний, в останньому – тристопний. Другий і третій рядки строфи
іпостасовані пірихіями – на першій та третій стопі другого та третій стопі
третього рядків. А вже наступна строфа вірша ілюструє типову для поезій
О.Лятуринської заміну стоп, у більшості випадків – пірихіями. Графічно кожен з
рядків можемо зобразити по-іншому:
Таким чином, у кожному версі
матимемо два колони: перший – диямб, другий – пеон ІV.
Незважаючи на героїчну
пафосність, вірш “Вдаряє в грудях” звучить набагато плавніше і мелодійніше, ніж
вірш спорідненої тематики, але писаний хореєм: