Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата

Бриг.А Бриг.Б Бриг.А Бриг.Б

Відстань до найдальшої точки 430

660 410 410 обслуговування

Відстань до усередненої точки 215

330 205 205

Скорочення відстані переходів -

- 10 125

Скорочення %

- - 4,7 37,8

Знаючи скорочення відстані переходів та витрати робочого часу на цей елемент розраховуєм економію часу по бригадам :
(ТА = 17,3( 4,7( 100 = 0,81%
(ТБ = 17,3( 37,8( 100 = 6,54%
Адекватне в цьому скорочені робочого часу скорочення чисельності персоналу
:
(Р1 = (20( 0,81 + 19( 6,54)(100 = 1,4 чол.
1,5 чоловік сократилось за рахунок збільшення скорості.
Якщо час очікування у загальних витратах на очікування і відпочинок (5) складає 70%, то у цьому випадку об’єднання 2-х бригад в 1, як мінімум в 2 рази повинні скоротитись ці витрати (тому що, при потребі виконання ремонтних робіт на будь-якій дільниці цю роботу буде виконувати будь-який ремонтник спеціалізованої дільниці).
Таким чином, витрати пов’язані з очікування будуть 31,9(0,7=22,3%.
Якщо ці витрати зменшити в 0,5 рази, то загальний час скорочення ((Т) по очікуванням буде дорівнювати :
(Т=22,3:2=11,15%
Скорочення за рахунок цієї позиції буде :
(Р1=(20+19)(11,15(100=4,35 чоловік.
Тоді загальне скорочення чисельності буде :
(Р=(Р1+(Р2=1,4+4,35=5,75 чол.
Економія в коштах складе :
(Ерічна=5,75+420(12((1+0,32+0,04+0,015+0,05)=41296,5 грн.

в фонд зайнятості збір в
ЧАЕС
1.10. Методика визначення оптимальних норм праці.
А. Сутність задач на умовах обгрунтування норм по праці.
Більшість задач організації та нормування праці зводяться у кінцевому рахунку до визначення максимально допустимих витрат часу. Основним обмежуванням при постановці цих задач є потрібний результат виробництва, який полягає у виконанні виробничих операцій чи виготовленні одиниці продукції у відповідності з визначеними технічними вимогами (властивості продукції, її розміри, форма). Крім результатів виробництва до системи обмежень треба віднести : технічно-допустимі режими роботи обладнання, санітарно-гігієнічні параметри виробничого середовища, допустимі фізичні та розумові завантаження працівників, допустима монотонність праці, обсяг ресурсів, що використовуються при виконанні роботи...
Всі ці обмеження можна розділити на 4 групи :
1. Найголовніша- виробничі ресурси (технічні вимоги до продукції чи робіт, виконання виробничої програми, забезпечення належного рівня використання обладнання)
2. Обумовлена участю людини у процесі праці (санітарно-гігієнічні вимоги до виробничого приміщення, психофізіологічні, соціальні, правові обмеження).
До соціальних відносяться : зміст праці, різноманітність праці, наявність у ній творчих елементів, взаємовідносини в трудовому колективі.
1. Технічні характеристики предметів та засобів праці (хімічний склад та властивості предметів праці, конструкція та стійкість оснащення, режими технологічного процесу...)
3. Визначає організаційно-технічні умови виробництва (кількість одиниць обладнання, запаси предметів праці, співвідношення працівників різних груп, планування робочого місця...)
Таким чином, ця система обмежень визначає сферу допустимих значень варіантів норм по праці та їх організації.

Лекція №10.

В зв’язку з тим, що основним обмеженням організації і нормування праці виступає необхідність оптимальності, то критерієм повинен бути мінімум приведених витратах на виконання одиниці роботи (виконання виробничої операції чи виготовлення одиниці продукції). Тобто цільову функцію виразимо так :
П= Сцех + К( Ток ( min, де
Сцех- цехова собівартість виготовлення одиниці продукції, виконання операції,
К- питомі капіталовкладення на одиницю роботи,
Ток- нормативний термін окупності,
П- приведені витрати, витрати ,які несе виробництво.
Таким чином, оптимальними можна вважати такі варіанти норм, та організації праці у рамках обов’язкових обмежень по виробничим результатам, по санітарно-гігієнічним, по психо-фізіологічним та соціальним умовам праці, при яких сумарні витрати, необхідні для отримання виробничого результату, будуть мінімальні.
1. Норми по праці тісно зв’язані з організацією виробництва.
2. Оптимальними будуть тільки ті організаційні варіанти, які діють в межах тих 4 обмежень та ( к мінімуму.

В зв’язку з тим, що в умовах діючого виробництва можливості розробки варіантів організації праці виробничого процеса с використанням альтернативних матеріалів, енергії, оснащення, комплексів обладнання та інші порівняно обмежені, цільова функція зводиться до : tш(tшк)(З(min,
З- заробітна плата та нарахування на одиницю трудомісткості. tш(tшк)(min.
Висновок : з урахуванням викладеного у підрозділі А можна константувати, що вирішення основної задачі організації та нормування праці є досить непростою проблемою.
Б. Методика визначення оптимальної норми часу та її складових.
Ця методика має свої особливості у залежності від організаційного типу виробництва.
ОСОБЛИВОСТІ :
1. Точність нормування підвищується у напрямку від одиничного до масового виробництва. У масовому та велико-серійному виробництві малі прорахунку та похипки при значній повторюємості робіт можуть привести до помилок в розрахунках по праці та заробітній платі.
2. У масовому та велико-серійному виробництві норми розраховують як правило по окремим прийомам та діям, у середньо-серійному- по прийомам та комплексам прийомів і в одиничному взагалом на всю роботу, що нормується. tш= tопер(1+(+(+( ).
Tоп найчастіше встановлюється розрахунково анналітичними методами на основі оптимальних параметрів роботи обладнання та прийомів праці.
Для цього використовують нормативи різного ступеню збільшеності від мікроелементних до типових та збільшених або аналітичних залежностей.
Наприклад, при роботі на металообробних верстатах основний машиний час, як елемент оперативного часу, розраховують : tо=L(i( n(S (н-хв), де
L- розрахункова довжина обробки (мм), i- кількість проходів ріжучого інструмента, n- число обертів або подвійних ходів обладнання за хвилину,
S- величина подачі в мм інструменту за один оберт або за подвійний хід.
Враховуючи, що tо включає основний та неперекриваємий допоміжний (tо=tосн+ tднеп) необхідно прагнути до виявлення елементів допоміжного часу, які можуть перекриватись основним часом.
Для нормування допоміжного часу у масовому і велико-серійному виробництві використовують спеціальні нормативи або дані хронометражу найбільш продуктивних методів роботи.
Час на обслуговування робочого місця повинен встановлюватись
(tш =tо+ tднеп+ tобс+ tвп+ tпп) на основі проектування раціонального розподілу кооперації праці між основними та допоміжними робітниками по забезпеченню робочого місця заготовками, інструментом, допоміжними матеріалами, доглядом за обладнанням, прибиранням стружки та інше.
Час на обслуговування робочого місця найчастіше визначається у %, або як частка від оперативного. При нормуванні операцій мех. обробки у масового та серійного виробництвах розподіляється на організаційне та технічне обслуговування робочого місця.
Для визначення частки часу на обслуговування від оперативного використовують найчастіше дані ФРЧ (фотографії робочого часу). В деяких випадках tобс визначають у хвилинах за зміну з урахуванням можливості перекриття його іншими елементами витрат. Tпп встановлюється для вивчення планово-облікової та технічної документації, наладки обладнання, отримання оснастки та допоміжних матеріалів, заготовок, інструменту.
У масовому виробництві та у стабільному велико-серійному, де робочі місця спеціалізовані ТПП не встановлюються взагалом, бо всі його елементи виконують перед або після зміни. У деяких випадках вводять підготовчу зміну.
У цехах механічної обробки ТПП визначається на основі загально- машинобудівних нормативів в залежності від типу обладнання, оснащення, способів кріплення заготовок і складності наладки та інших факторів.
В інших випадках ТПП визначається на основі ФРЧ.
Час відпочинку та особистих потреб встановлюється по міжгалузевим методичним рекомендаціям і нормативам в залежності від рівня втоми виконавців робіт.
Факторами втоми виступають :
-фізичні зусилля;
-робоче положення працівника;
-монотоність роботи;
-температура;
-вологість;
-виробничий шум;
-вібрація;
-освітлення та інше.

Кожний фактор дає 1-2%, 1-9% від tоп .
Час на особливі потреби не повинен бути нижче ніж 20хв. У цехах за зміну,
50хв.- час на відпочинок, як найменше 10хв.- виробнича гімнастика і час на особисті потреби- 10хв.

ПЕРЕРВИ ПО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИМ ПЕРЕРВАМ

Включаються у склад норми tшк або tш , коли ці перерви не можливо технологічно вилучити або економічно недоцільно.
Конкретна величина нормованих перерв по організаційно-технічним причинам залежить від співвідношення технологічного та технічного обладнання
(наприклад, між кількістю верстатів та мостових кранів), або співвідношенням між чисельністю основних та допоміжних робітників.

Лекція №11.

В. Розрахунок оптимальних норм обcлуговування та чисельності.

З підвищенням рівня механізації та автоматизації частка багатоагрегатників, наладчиків, слюсарів-ремонтників, електриків та інших допоміжних робітників помітно зростає і в багатьох виробництвах їх набагато більше ніж основних технологічних робітників. Мета нормування праці вказаної категорії полягає в визначенні оптимальних співвідношень між чисельністю робітників та кількістю одиниць обладнання, яку вони обслуговують.
Ці співвідношення визначаються нормами чисельності та нормами обслуговування. Принциповий підхід до встановлення норм обслуговування та чисельності Нчис , Нобсл визначається передусім характером взаємодій між робітником та обладнанням. Можливі 2 схеми такої взаємодії :
1. ‘безочікування’
2. ‘з можливим очікуванням’

У першому випадку при нормативних умовах виробництва не повинні виникати організаційні перерви у роботі обладнання та зайнятості основних робітників. По такій схемі ‘без очікування’ часто працюють верстатники з контролерами, з транспортними робітниками, з слюсарями по ремонту оснастки.
При використанні другої схеми, можливі перерви як в роботі обладнання так і робітників. Така схема використовується у роботі багатоагрегатників при взаємодії основних робітників з наладниками, основних робітників з слюсарями по ремонту обладнання.
При використанні першої схеми, розрахункова чисельність облуговуючих робітників : розр

Чобсл=к((Ni(Tpi)(Фпл(Кв, де

м=1

N- кількість робіт i-того різновиду (номенклатури) у загальній номенклатурі
К різновидів робіт по обслуговуванню.
ТР- трудомісткість всього виду робіт.
Фпл- плановий фонд робочого часу першого допоміжного робітника за даний період.
Квн- коефіцієнт виконання норм.
Нчис по даній функції обслуговування встановлюється з урахуванням повного використання нормативного часу , суміщення функцій і розширення зон обслуговування.

розр
Частіше Нчис ( Чобсл ( щоб не було очікування).
При використанні другої схеми з можливим очікуванням мають місце організаційні перерви, як зайнятості основних робітників так і в роботі обладнання. Можливі перерви в очікуванні цього обслуговування.
Таким чином, необхідна така чисельність обслуговуючих робітників, при якій заданий виробничий результат досягається з мінімальними витратами виробничих ресурсів.
Таким чином, ми виходимо на 2 типові постановки задач оптимізації норм обслуговування та чисельності :
1. Перша з них має місце при проектуванні чи реконструкції виробничих підрозділів, коли визначаються не тільки норми обслуговування та чисельності, а й кількість обладнання, його розміщення, система транспортування та інше.
У цих випадках нормується по суті діла не чисельність обслуговуючих робітників, а вся структура виробництва.
2. Друга постановка задачі має місце у тих випадках, коли чисельність робітників визначається при фіксованих параметрах організації виробництва. Цільова функція буде мати вигляд : m(Нчi(Вод.г(Фпл (min, де i=1
Нчi -по i-й функції обслуговування,
Вод.г - витрати на 1год. Праці одного обслуговуючого робітника,
Фпл - плановий фонд робочого часу 1-ого робітника, m- кількість функцій обслуговування.
Вод.г=З(kн, де З- заробітна плата (основна та додаткова) kн- коефіціент нарахування на заробітну плату (1,425).

11. Нормування в умовах колективної праці.

Перехід від індивідуальних до колективних форм організації праці суттєво ускладнює методику нормування праці, розширює склад норм по праці, які використовуються. Найбільш поширеною колективною формою організації праці є бригадна.
Нормування бригадної праці базується на використанні найбільш поширених норм штучного та штучно-калькуляційного часу, норм обслуговування та чисельності, нормованих завдань, а також 2-х різновидів специфічних норм по праці, до яких належать :
1. Норма тривалості виконання роботи на робочому місці.
2. Колективна (комплексна, збільшена) норма часу та виробітку.

Норма тривалості- це час виконання одиниці роботи на одному агрегаті
(верстаті, пресі, установці...) на одному робочому місці.
При індивідуальній формі організації праці тривалість виконання одиниці роботи дорівнює tш(шк) , яке є практично трудомісткістю.
При колективній формі організації праці та багатоагрегатному обслуговуванні тривалість виконання роботи та трудомісткість tш(шк) не співпадають. При роботі багатоагрегатника tш=Нтрив(Нобслуг.
Приклад. Цикл термообробки 1 год.
На робочому місці, яке обслуговується декількома робітниками tш=Нтрив(Нчис.
Комплексна (або збільшена, бригадна) норма часу та виробітку встановлюється на кінцевий вимірювач виробничої діяльності бригади чи іншого колективу.
Таким вимірювачем може бути одна операція, комплекс, деталь, комплект, вузол чи тона продукції. tшкомпл = m( tшi, де i=1 m- кількість елементів операції, кількість вузлів. m( tшi- сума штучних часів по окремим операціям

Таким чином, основне завдання при нормуванні колективної праці зводиться до визначення комплексної норми часу чи комплексної норми виробітку.
Нвиркомп = n(Фпл( tшкомпл , де

К=1 n- чисельність бригади,
Фпл- всієї бригади.
Для того, щоб визначити комплексну норму часу (tшкомпл) , треба виявити вплив колективної форми організації праці на окремі елементи штучного та штучно-калькуляційного часу.
Основний (технологічний) час та допоміжний час, що не перекривається, в сумі дають оперативний час, в умовах колективної організації праці практично не міняється.

Лекція №12.

Основний та допоміжний час (оперативний) в умовах колективної організації праці не змінюється, тому що він визначається : tоп= t(i,s...)- функція параметрів роботи обладнання.
ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ.
Час обслуговування робочого місця в умовах колективної організації праці істотно зменили. Це відбувається за рахунок з’явлення в умовах колективної організації праці більшої кількості елементів обслуговування робочого місця, що перекриваються, а також з’являється можливість передачі зміни ‘на ходу’ в умовах наскрізних (сквозных) бригад, тобто робітники на 1 і 2 змінах- це одна і та ж бригада.
ПІДГОТОВЧО_ПІДСУМКОВИЙ ЧАС. tоп( не змінюється, tобс( зменшився, tпп( має тенденцію до скорочення в умовах колективної організації праці. Це здійснюється за рахунок скорочення витрат робочого часу на отримання завдання. Зменшення витрат часу на контрольні операції, оформлення та облік виготовленої продукції, тому що це робиться після кінцевої операції. Крім цього за рахунок включення в склад бригади допоміжних робітників або суміщення функції обслуговування основними робітниками бригади tпп зменшується.

Час на відпочинок та особисті потреби істотно не змінюється.
Проведення порівняльних досліджень витрат робочого часу в умовах індивідуальної та колективної форм дозволило встановити поправочні коефіцієнти до tобс та tпп для визначення tш та tшк в умовах колективної праці. Комплексна або збільшена норма штучно-калькуляційного часу : tш(шк)компл.(зб.)= m( tш(шк)i. i=1
Таблиця №1 ‘Поправочні коефіцієнти до tобс та tпп’

|Елементи витрат робочого часу |Значення поправочн.коефіціента |
| | |
| |Різновиди бригад |
| |Змінна |
| |Наскрізна, Наскрізна, |
| |2-х змінна 3-х змінна |
| |спеціа- комп- спец. |
| |компл. спец. компл. |
| |лізов. Лексна |
|tобс |0,8 0, 7 0,7 |
| |0,6 0,6 0,5 |
|tпп |0,9 0,8 0,8 |
| |0,7 0,7 0,6 |

Спеціалізована бригада робить один вид робіт.
Таким чином, при розрахунку комплексної норми tш та tшк час, який включається до комплексної норми, розраховується : tш’= tоп((1+(+Кобс+(+(+Кпп).

1.12 Нормування праці управлінського персоналу.

Основні завдання нормування праці полягяють у наступному :
1. Скоротити потрібний рівень завантаження за допомогою нормування завдань.
1. Розрахувати трудомісткість робіт.
Встановити чисельність управлінського персоналу.
В управлінський персонал входять :
-керівники;
-спеціалісти;
-технічні виконавці;
-службовці (виробничі)

Класифікація різновидів управлінських робіт та найбільш поширених методів нормування :

|Характеристика |Роботи, які |Роботи, які |Роботи |
|робіт |не |потребують творчих |управлінського |
| |потре-бують |зусиль |характеру |
| |твор-чих |Технічні творчі| |
| |зусиль | | |
|Приклад робіт |креслення |оформ- знаход- |загальне |
| |ксерокс |лення роз- ження |лінійне |
| |роздрук на |рахунків оптима-|керівництво |
| |комп’ютері | |підрозділами та|
| | |склад льних ва-|підприємст-вами|
| | | | |
| | |схем | |
| | |ріантів | |
| | |пере- ек. | |
| | |писка | |
| | |рішень | |
|Методи |аналітичні |Аналітич- збільшені|Збільшені |
|нормування |методи з | |методи |
| |елементами |ні мето- методи | |
| |нормування |ди | |

Диференціовані методи передбачають використання аналітичних методів і використання мікроелементних або елементних нормативів часу.
Збільшені методи базуються на визначенні нормативів чисельності спеціалістів та технічних виконавців (а також керівників) по нормативній залежності чи нормативній чисельності :
Нч= К (а1х1(а2 х2(а3х3, де
К- коефіцієнт, який витікає при математичній обробці статистичних даних, а1, а2, а3 - чисельні значення окремих факторів виробництва, які визначають обсяг управлінських робіт по конкретній функції, х1, х2, х3 - показники ступенів.
Нзк - загальних керівників :
Нзк= 0,156(Чосн.роб.0,5918(Nс-них0,4549(Кмех
N- кількість с-них підрозділів.
Чисельність майстрів можна визначити лінійною залежністю :
Нм= 1,9+0,036(Рроб+0,00065(ФА+0,0068(Рвід -8,4(Кзм , де
Рроб- чисельність основних та допоміжних робітників,
ФА- вартість активної частини основних фондів,
Рвід- чисельність відрядників,
Кзм- коефіцієнт змінності.

Лекція№13

1.13. Продуктивність праці і розрахунок чисельності працюючих.

1.13.1. Продуктивність праці.

Продуктивність праці – це ефективність трудової діяльності людей.
Відрізняють продуктивність індивідуальної праці і продуктивність суспільної праці.
Продуктивність індивідуальної праці визначається кількістю продукції, виробленої на робочому місці, у бригаді, на виробничій дільниці, в цеху, на підприємстві на 1-го працюючого за конкретний період (зміну, місяць..).
Продуктивність суспільної праці визнача.ться, як відношення величчини національного доходу до загальної чисельності працюючих у виробничій сфері.
Рівень продуктивності праці визначають за допомогою 2-х методів:
- прямого;
- зворотнього.
За допомогою прямого методу визначають продуктивність праці через виробіток:
В = Q | Pсоб
Де Q – обсяг виробленої продукції за конкретний період часу,
Pсоб - середньо-обдікова чисельність працюючих.

Зворотній метод передбачає визначення продуктивності праці через трудомісткість одиниці продукції чи роботи. Трудомісткість визначають через tш, tшк.Є певні складності у визначенні обсягу продукції, яка вироблена на робочому місці бригадою чи дільницею.
Для аизначення обсягу використовують 4 різновиди вимірювачів:
- натуральні (шт, м, комплекти і т.п.);
- умовно-натуральні (шт, м, комплекти, але зведені до однієї номенклатурноі позиції);
- трудові (нормо-години).
Найбільш універсальним є останній різновид.
Трудомісткість буває декількох різновидів:
- технологічна (tш, tшк _);
- трудомісткість обслуговуючих процесів (наладка, ремонт);
- трудомісткість інформаційних процесів або управлінських.

Загальна трудомісткість виготовлення продукції.

Багато авторів під продуктивністю праці розуміють відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході.

1.13.2. Розрахунок чисельності працюючих на підприємстві.
Найбільш поширенними є 2-а підходи до розрахунку:
- збільшений;
- диференціований.
Згідно із збільшеним підходом до розрахунку чисельності працюючих, цисельність будь-якої категорії працюючих визначається:
Чплпрац.і= Чбазпрац.і* Іа ( Чнф
Де Іа – індекс обсягів виробництва,
Чнф –чисельність непрямих виробничих факторів.

Диференціований підхід найчастіше використовується для розрахунку чисельності тієї чи іншої категорії норми часу та виробітку.
Приклад розрахунку чисельності основних робітників.
Таблиця. Деякі техніко-економічні показники виробничої програми заводу.
|Найменуван-ня |Виробнича |Технологічна |Всього на річну |
|продукції |програма, тис. |трудомісткість, |програ-му,тис |
| |грн. |нормо-год./шт. |нормо-год. |
|Виріб А |4,0 |50 |200 |
|Виріб В |2,0 |40 |80 |
|Запасні частини |50,0 |2 |100 |
|Загальна трудомісткість річної виробничої програми |380 |

Чисельність основних робітників:
Росн = (ТРрп(1- ) / Фпл(еф)*Квн = 380000*(1-0,05) /1700*1,25 =169 чел.
1- - коефіцієнт зниження технологічної трудомісткості у плановому періоді,
Фпл(еф) – плановий (ефективний) фонд 1-го робітника,
Квн – коефіцієнт виконання норм.
Для допоміжних (обслуговуючих) робітників використовують диференціований метод, який називається розрахунок чисельності допоміжного персоналу по діючим нормам чисельності:

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: предмет культурологии, подготовка реферата.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки