+
|
+
|
|
|
+
|
|
|
Франція
|
+
|
|
|
|
|
|
|
Японія
|
+
|
|
|
+
|
|
|
|
Як показує таблиця 2.1, найбільш популярні
кількісні критерії віднесення підприємств до малих є чисельність працівників та
величина капіталу. Також застосовуються відносно часто обсяг продажу та річний
доход. Також у таблиці 1.2 видно, що найчастіше у країнах застосовується по два
кількісні критерії одночасно.
Кількісний аналіз є найбільш
чітким а отже і найпростішим, але часто він не має обґрунтованого теоретичного
підґрунтя.
Другий підхід, який виділяє
Побережна Г., - якісний. Його важко застосувати на практиці через недостатність
інформації про внутрішнє середовище фірми. Як приклад, автор наводить
визначення малого підприємства за Ван Хорном (Нідерланди, 1979). Цей автор
виділяє 5 ознак малих підприємств:
невелика кількість виробленої
продукції;
невеликий обсяг залучених
ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових);
слабко розвинуті системи
управління та контролю на підприємстві;
несистематичність управління;
головні посади та найбільші
частки власності підприємства належать його засновникам.
Автором ще однієї класифікації
підприємств та віднесенні їх до числа малих на основі якісних критеріїв є Х.
Велу (1980 р.). В його класифікації використані внутрішні ознаки фірми поряд з
метою діяльності та джерелом ресурсів. [20, с. 28]
Ця класифікація представлена у
таблиці 1.3.
Таблиця 1.3 - Класифікація Х.
Велу для визначення розміру підприємств.