Статистика фінансів
Категория реферата: Рефераты по финансам
Теги реферата: рефератов, женщины реферат
Добавил(а) на сайт: Эмиль.
Предыдущая страница реферата | 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 | Следующая страница реферата
* конкретної, що характеризує кількох учасників ринку, з яких цей клієнт має намір вибрати собі майбутнього партнера.
У країнах з розвиненою економікою, зі сталими ринковими відносинами немає жодних перешкод для одержання такої інформації.
По-перше, існує закон, який зобов'язує кожного суб'єкта ринку публікувати певну інформацію про свою діяльність або періодично (баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани), або за певних обставин (емісія цінних паперів, реорганізація, ліквідація).
По-друге, суб'єкти ринку зацікавлені надати про себе додаткову інформацію будь-якому потенційному партнеру, причому обов'язково правдиву інформацію, оскільки передбачено судову відповідальність за дефомацію.
По-третє, функціонує широке коло фінансових аналітиків, які публікують чи надають на окреме прохання не тільки інформацію, а й кваліфіковану оцінку певної ситуації чи суб'єкта ринку.
По-четверте, кожний суб'єкт ринку розуміє: без вивчення інформації про партнера вступати в ділові стосунки з ним не можна, і коли самостійно оцінити ситуацію не вдається, слід звернутися до фінансового посередника.
І останнє: кожен розуміє, що гроші не падають з неба і не ростуть на деревах, а тому кожна обіцянка партнера має бути гарантована планом відповідних дій, при порушенні яких партнер нестиме відповідальність.
Сьогодні, на жаль, маємо в Україні протилежну ситуацію. Справді, хоча
й існує закон про публікацію даних, що стосуються емітента при емісії
цінних паперів, проте правдивість цієї інформації не перевіряє ніхто, а
публікувати плани про використання залучених коштів закон і зовсім не
передбачає. Отже, цінність такої інформації як гарантії майбутнього
виконання зобов'язань з цінних паперів практично дорівнює нулю. Те саме
можна сказати і про звіти, що подаються на зібрання акціонерів та до
державних органів влади: недоліки наших законів дають змогу вести
«подвійну» бухгалтерію, використовуючи різні розрахунки для власного
користування і для стороннього ока. Що ж до перевірок, то вони проводяться
«власними» аудиторами з відповідними висновками, а тому на більшу довіру
заслуговують матеріали аналітиків, газет та інших періодичних видань, в
яких редакції подають свої прогнози про надійність суб'єктів фондового
ринку.
Виходитимемо все ж із того, що в Україні поступово сформується цивілізований фондовий ринок, діяльність якого супроводжуватиметься появою необхідної інформації, і тоді кожний матиме змогу самостійно зробити вибір інвестора, який відповідатиме його вимогам або, як кажуть, буде для нього привабливим.
У світовій практиці підприємства оцінюють з погляду надійності, стійкості та дохідності, аналізуючи головні показники їх інвестиційної привабливості. Оцінюючи підприємство, що приватизується, інвестори намагаються встановити його теперішню і майбутню привабливість відносно інших об'єктів. Інвестування в Україні — доволі складний процес, що пояснюється масовим характером приватизації, тобто необхідністю пошуку привабливого об'єкта серед великого їх розмаїття. І. О. Бланк запропонував таку послідовність оцінювання інвестиційної привабливості об'єктів: на 1-му етапі оцінюється інвестиційна привабливість регіонів; на 2-му — галузей; на 3-му — галузей у складі регіонів; на 4-му — підприємств із галузей і регіонів, дібраних на попередніх трьох етапах.
Щоб аналізувати й прогнозувати складні системи, до яких належить і
розглядуваний процес інвестування, доцільно систему поділяти на підсистеми.
Такі підсистеми об'єднують об'єкти, процеси та явища, що характеризуються
схожими тенденціями й формуються під впливом однакових факторів. Тому
параметри підсистем є стійкішими, ніж параметри системи в цілому, що дає
змогу діставати доведені висновки й складати обгрунтовані прогнози.
Систему оцінювання інвестиційної привабливості за методикою І. О.
Бланка ілюструє табл. 2.
Таблиця 2
|Об'єкт оцінювання |Блоки підсистем показників |
|Регіон |Загальноекономічний розвиток |
| |Розвиток виробничої інфраструктури |
| |Демографічний стан |
| |Розвиток ринкових відносин і комерційної |
| |інфраструктури |
| |Інвестиційні регіональні ризики |
|Галузь |Макроекономічна характеристика |
| |Технологічна характеристика |
| |Характеристика ринку продукції |
| |Економічні результати діяльності |
| |Інвестиційні галузеві ризики |
|Галузь у складі регіону |Комбінаційне групування з показників |
| |регіональної і галузевої оцінки |
|Підприємство |Ліквідність |
| |Платоспроможність |
| |Рентабельність |
| |Ділова активність |
Набори показників, що входять до складу кожного блоку, не є чимось сталим, так само як і перелік блоків окремих етапів оцінки інвестиційної привабливості. Відмінності за різними методиками стосуються, насамперед, показників оцінки підприємств.
Зокрема, одна з таких методик розроблена згідно з вимогами АSС
(Іпtеrnаtіоnаl Ассоunting Stаndards Соmmіtteе), використовує показники, об'єднані в такі групи:
• показники оцінки майнового стану об'єкта, що інвестується (частка активної частини основних засобів, коефіцієнти зносу, оновлення і вибуття основних засобів);
• показники оцінювання фінансової стійкості (платоспроможності) об'єкта, що інвестується (надлишок або нестача власних довгострокових та середньострокових позикових чи основних джерел формування запасів і витрат, надлишок або нестача власних оборотних коштів, показник робочого капіталу, коефіцієнти незалежності, фінансування, фінансової стійкості, показник фінансового лівериджу);
• показники оцінювання ліквідності активів об'єкта, що інвестується
(поточний або загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнти співвідношення
кредиторської та дебіторської заборгованості, абсолютної ліквідності, покриття періодичних виплат, показник норми грошових резервів);
• показники оцінки прибутковості інвестиційного проекту (коефіцієнти прибутковості інвестицій, прибутковості власного капіталу, експлуатаційних витрат, прибутковості активів, операційна рентабельність продажу);
• показники оцінки ділової активності об'єкта, що інвестується
(продуктивність праці, оборотність оборотних коштів, у тому числі у
розрахунках, оборотність виробничих запасів, власного та основного
капіталу);
• показники оцінки ринкової активності інвестиційного проекту
(дивіденд на одну акцію, коефіцієнт цінності акції, рентабельність акції).
Показникам, залежно від їх вагомості, присвоюють відповідні числові значення. Вагомість може бути визначена опитуванням експертів і є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших факторів.
Це дозволяє визначити рейтинг підприємств відповідно до їх інвестиційної привабливості. Для визначення рейтингу підприємств на основі інтегральних показників, розрахованих на базі системи показників фінансово- економічного стану, застосовують статистичні методи, зокрема метод багатовимірних середніх.
У деяких випадках пропонується розподіл підприємств за класами інвестиційної привабливості. Далі наводиться один із прикладів такого підходу, згідно з яким підприємства відносять до відповідних класів за зменшенням рейтингу інвестиційної привабливості:
Клас 1-й. Підприємства найвищого класу. Мають доступ до альтернативних
фінансових джерел (ринків), що гарантується стабільним економічним станом.
Мають стабільний приплив готівки по відношенню до зобов'язань. Зведений
баланс забезпечує реальний захист активів.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: куплю дипломную работу, банк бесплатных рефератов.
Предыдущая страница реферата | 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 | Следующая страница реферата