КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
Категория реферата: Рефераты по государству и праву
Теги реферата: контрольные 5 класс, ответы 7 класс
Добавил(а) на сайт: Travkin.
Предыдущая страница реферата | 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 | Следующая страница реферата
(1) При призначенні покарання обставинами, які пом'якшують
відповідальність, визнаються:
1) з'явлення із зізнанням, щире розкаяння або активне сприяння розкриттю
злочину;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної
шкоди;
3) вчинення злочину неповнолітнім;
4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших
обставин;
6) вчинення злочину під впливом загрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного
неправомірними діями потерпілого;
8) вчинення злочину у разі порушення умов крайньої необхідності.
(2) При призначенні покарання суд може визнати такими, що пом'якшують
відповідальність, і обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
(3) Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує відповідальність, передбачена в
статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на
його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її як таку, що пом'якшує
відповідальність при призначенні покарання.
Стаття 63. Обставини, які обтяжують відповідальність
(1) При призначенні покарання обставинами, які обтяжують відповідальність, визнаються:
1) вчинення злочину особою, яка раніше вчинила умисний злочин, за винятком
випадків, передбачених частиною четвертою статті 33 цього Кодексу;
2) вчинення злочину організованою групою або злочинною організацією;
3) вчинення злочину на угрунті расової, національної чи релігійної
ворожнечі або розбрату;
4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або
громадського обов'язку;
5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що
перебуває в безпорадному стані;
7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані
вагітності;
8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи
іншій залежності від винного;
9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає
психічним захворюванням чи недоумством;
10) вчинення злочину з особливою жорстокістю чи знущанням;
11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння
або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих
засобів.
(2) Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-
яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин такою, що обтяжує
відповідальність, навівши мотиви свого рішення у вироку.
(3) При призначенні покарання, суд не може визнати такими, що обтяжують
відповідальність, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
(4) Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує відповідальність, передбачена у
статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на
його кваліфікацію, суд при призначенні покарання, не може ще раз
враховувати її як таку, що обтяжує відповідальність.
Стаття 64. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
(1) При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись
положеннями статей 61 - 63 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості
вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
(2) При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись
положеннями статей 61 - 63 цього Кодексу, враховує характер та ступінь
участі кожного з них у вчиненні злочину.
Стаття 65. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
(1) За наявності обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно
знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого, з урахуванням особи
винного та інших виняткових обставин справи суд, умотивувавши своє рішення, може за тяжкий, особливо тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості
призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в
санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш
м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей
злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від
найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині
цього Кодексу.
(2) На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не
призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої
частини цього Кодексу як обов'язкове.
Стаття 66. Призначення покарання за сукупністю злочинів
(1) При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і
додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи
часткового складання призначених покарань.
(2) При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів
визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього
Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із
злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити
остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення
волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом
поглинення будьяких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
(3) До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть
бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні
яких особу було визнано винною.
(4) За правилами, передбаченими в частинах 1 - 3 цієї статті, призначається
покарання, якщо після винесення вироку в справі буде встановлено, що
засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку у
першій справі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за
сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково
за першим вироком, за правилами, передбаченими в статті 68 цього Кодексу.
Стаття 67. Призначення покарання за сукупністю вироків
(1) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття
покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим
вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за
попереднім вироком.
(2) При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання
не повинен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду
покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у
вигляді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного
за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у
випадку якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк
позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен
перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у вигляді
довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний
строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається
шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
(3) Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута
його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного
покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
(4) Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від
покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини
покарання за попереднім вироком.
(5) Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття
покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці
нові злочини за правилами, передбаченими в статті 66 цього Кодексу, а потім
до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи
частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у
межах, встановлених у частині другій цієї статті.
Стаття 68. Правила складання покарань та зарахування
(1) При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків
менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з
такого їх співвідношення:
1) одному дню позбавлення волі відповідають:
один день тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або арешту;
два дні обмеження волі;
три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних
робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або
арешту відповідають:
два дні обмеження волі;
три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних
робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають:
три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних
робіт.
(2) При призначенні за кількома вироками покарання у вигляді виправних
робіт або службового обмеження для військовослужбовців складанню підлягають
лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого
складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
(3) Основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю
злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не
підлягають і виконуються самостійно.
(4) Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються
самостійно.
(5) Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі
засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими
у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в
частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може
пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його
відбування.
Стаття 69. Обчислення строків покарання
Строки покарання обчислюються в роках та місяцях. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
Розділ ХІІІ
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
Стаття 70. Звільнення від відбування покарання
(1) Звільнення засудженого від відбування покарання, заміна покарання більш
м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від
покарання або пом'якшення покарання на підставі акта амністії чи
помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим
Кодексом.
(2) Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає
звільненню від призначеного судом покарання.
(3) Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію
нововиданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.
(4) Особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути за вироком суду
звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганої
поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в
суді не можна вважати суспільно небезпечною.
(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на
підставах, передбачених у статтях 42 та 45 цього Кодексу.
Стаття 71. Звільнення від відбування покарання з умовою
(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також
позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість
злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про
можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може
ухвалити про звільнення від відбування покарання з умовою зі сплатою штрафу
в межах від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за корисливі злочини - в межах від сорока до чотирьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незастосування штрафу у цих
випадках можливе лише за наявності підстав, передбачених у статті 65 цього
Кодексу, а також у разі встановлення судом неможливості сплати засудженим
штрафу.
(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування
призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом
іспитового строку не вчинить нового злочину, сплатить штраф і виконає
покладені на нього обов'язки.
(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох
років.
Стаття 72. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з умовою
(1) У разі звільнення від відбування покарання з умовою суд може покласти
на засудженого такі обов'язки:
попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого або членів
колективу;
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
внутрішніх справ;
повідомляти органи внутрішніх справ про зміну місця проживання, роботи або
навчання;
періодично з'являтися для реєстрації в органи внутрішніх справ;
не відвідувати певних місць, визначених органами, які здійснюють контроль
за поведінкою засудженого;
пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, венеричного або іншого
захворювання, яке становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами
внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених
військовослужбовців - командирами військових частин.
Стаття 73. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з умовою
У разі звільненні від відбування покарання з умовою крім штрафу, передбаченого частиною першою статті 71 цього Кодексу, можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: мир рефератов, изложение 3 класс.
Предыдущая страница реферата | 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 | Следующая страница реферата