Права і обов'язки сторін, що беруть участь в цивільному процесі
Категория реферата: Рефераты по государству и праву
Теги реферата: маркетинг реферат, рецензия на дипломную работу образец
Добавил(а) на сайт: Anikin.
Предыдущая страница реферата | 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 | Следующая страница реферата
Процесуальні права сторін різноманітні, і в даному випадку необхідно
зроьити їх загальний огляд. Сторони, перш за все володіють правом на
безпосередню участь в справі. Вони вправі брати участь у всіх судових
засіданнях по справі, присутні при здійсненні процесуальних дій, знайомитись з матеріалами справами, робити виписки з них, робити копії.
Сторони мають право попередньо оцініювати неупередженість членів суду їм
надано право заявлення відводів. Сторони, являється матеріально
зацікавленими особами, можуть самостійно визначати об’єм захисту своїх прав
та інтересів, а також вносить, зміни в заявлених вимогах. Так, позивач може
відмовитись від позову, а відповідач визнати позов. Між сторонами може бути
заключена мирова угода. Позивач може змінити, основу та предмет позову і т.
д. А тепер розглянемо права і обов’язки сторін детальніше.
Широту права сторін по використанню процесуальних засобів судового захисту. Сторони мають право пред’являти докази і брати участь у дослідженні, задавати питання іншим особам, які беруть участь в справі, а також свідкам і експертам, заявляти різні клопотання, представляти свої доводи і заперечувати на доводи протилежні сторони. Відповідач має право крім заперечення на позов використовувати в якості захисту зустрічний позов.
Сторони мають право перевірки законності і обгрунтованості рішення.
Вони можуть оскаржити рішення в касаційному порядку, порушувати питання про
його перегляду по нововиявленим обставинами про перегляд рішення в порядку
нагляду. Кінцева реалізація рішення (його виконання) залежить від
здійснення сторонами їх права вимагати примусового виконання рішення.
Сторони мають цілий ряд інших процесуальних прав: можуть вести справу особисто або через представників, просити про забезпечення позову, вимагати відшкодування судових витрат і т.д.
Процесуальні обов’язки сторін діляться на загальні і спеціальні. В
ряді загальних зобов’язань важливе місце займає добросовісність. Маючи
широкі процесуальні права, сторони зобов’язані добросовісно виконувати
(ч.2 ст.99 ЦПК). В більшості випадків цей обов’язок виконується
добровільно, однак на сторону, недобросовісно заявившу необгрунтований
позов чи спір або систематично протидіючу розгляду і вирішенні справи, суд може накласти штраф на користь іншої сторони винагороджуючи за фактичну
втрату робочого часу у відповідності з середнім заробітком, але не більше
5% від задоволеної частки позову.
Сторони зобов’язані підкорятись процесуальній регламентації, здійснювати процесуальні дії в установленому законом чи судом строки, своєчасно оплачувати витрати по справі, пред’являти процесуальні документи по встановленій законом формі. Не дотримання цих вимог позбавляє сторону права здійснювати відповідні процесуальні дії. Що ж стосується загальних зобов’язань сторони бути в ході процесу, то на мій погляд, цей обов’язок має моральний , а не правовий характер.
Спеціальні процесуальні обов’язки покладаються на сторони в зв’язку з необхідністю здійснення окремих процесуальних дій. Так, наприклад, закон встановив, особа, яка подала клопотання перед судом про витребування письмових доказів від осіб які брали і не брали участь по справі, повинні вказати причини, які перешкоджають самостійному йому отриманню і основи, по яких воно рахується у даної особи чи організації.
Належна сторона в справі
Заміна неналежної сторони. Право на судовий захист належить кожному громадянину. Цим же право можуть скористатись і іноземці і особи без громадянства.організації, які мають цивільну процесуальну правоздатність і дієздатність, також мають право.таким чином, будь-яку правоздатну особу може заняти процесуальне положення сторони. Однак для участі в даній справі необхідно мати конкретну матеріально- правову зацікавленість саме в цій справі, тобто бути належною стороною. Якщо віндикаційний позов пред’явлений не самим власником чи законним володільцем речі, а його сином (власник живий)- такий позов пред’являється неналежним позивачем.
Пред’являючи позов, позивач повинен представити суду дані, із яких було б видно, що він являється належним відповідачем, а притягуюча особа являється належним відповідачем. Позивач повинен легімітувати себе і відповідача. Легімітація забезпечується винесенням рішення по відношенню дійсно матеріально зацікавлених осіб. Якщо позов пред’явлений прокурором чи організаціями або громадянами, порушуючих справу в інтересах інших осіб, прокурор і ці організації повинні також легімітувати позивача і відповідача.
Отже, належні сторони в цивільному процесі являються особи, по відношенню яких є дані про те, що вони можуть бути суб’єктами спірного матеріального правовідношення.
Належна сторона визначається судом на основі норм матеріального права.
Вже при прийманні позовної заяви суд повинен встановити, приналежність
позивачу права вимоги і чи являється відповідач тією особою, яка повинна
відповідати по позову (ст.137 ЦПК). Участь у справі неналежного позивача
чи неналежного відповідача перешкоджає законному та обгрунтованому
вирішенню спору. В зв’язку з цим виникає проблема заміни неналежної
сторони..
На превеликий жаль, справа не завжди порушується належним позивачем, а в якості по позову не завжди притягується належний відповідач.
Процесуальний закон (ст.137 ЦПК) не передбачає відмови в прийнятті заяви
від неналежного позивача чи відмови в прийнятті позову звернення до
неналежного відповідача. Неналежний відповідач чи позивач повинні бути
замінені в належниму порядку. Однак заміна неналежних позивачів чи
відповідача може бути тільки зі згоди позивача.
Для заміни неналежного (первісного) позивача необхідно не тільки його
згода на вибуття із справи, але і згода належного позивача на вступ в
процес. При наявності їх обопільної згоди проходить заміна. Якщо позивач не згідний на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу
в якості третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє цю особу. Якщо первісний позивач готовий на вибуття
із справи, а належний не бажає в нього вступати, в справі не залишається
позивача - суд повинен припинити провадження по справі в порядку ст.105
ЦПК. Незгода первісного позивача на вибуття і відмови належного позивача
на вступ в справу повинні потягти розгляд справи по суті і винесення
рішення про відмову у позові.
Для заміни неналежного відповідача також потребує згоди позивача. При згоді на таку заміну суд звільняє первісного відповідача від участі в справі і притягує нового відповідача. У випадку незгоди відповідача на заміну відповідача іншою особою суд притягує цю особу в якості другого відповідача (ч.3 ст.105 ЦПК України.)
Заміна неналежної сторони проходить в тому ж процесі без припинення чи призупинення провадежння. Якщо заміна проходить в засіданні суду, останній може відкласти слухання справи тому, щоб дати час належній стороні вступити в справу і підготовитись до захисту своїх інтересів. Після заміни неналежної сторони розгляд справи проводиться з самого початку, тобто з стадії підготовки справи до судового розгляду. Заміна неналежної сторони може бути проведена тільки в суді першої інстанції. Заміна неналежної сторони повинна проводиться судом у відкритому судовому засіданні, з обов’язковою участю всіх осіб, що беруть участь у справі.
7. Загальна характеристика захисту інтересів відповідача в цивільному процесі та зустрічного позову.
Процесуальна рівність сторін і в процесі забезпечується надання можливості відповідачу захисту проти пред’явленого йому позову, висуваючи необхідні заперечення. Змагальна форма процесу дозволяє йому не чекати початку розгляду по суті, ознайомитись з позовною заявою, вивчити наявні у позивача докази із врахуванням отриманої інформації визначити своє відношення на пред’явлену позивачем вимогу. Відповідач вправі визнати позов, якщо вважає що вимоги позивача законні та обгрунтовані. Коли відповідач намірений парирувати, він може використати дві форми захисту: заперечення та зустрічний позов.
Заперечення проти позову – аргументовані докази, доводи, які спростовують пред’явлений позов. За своїм характером заперечення вони можуть бути процесуальними і матеріально-правовими.
Процесуальні заперечення завжди спрямовані на те, щоб довести
неправомірність виникнення самого процесу по справі у вигляді відсутності у
позивача права на позов чи порушення їм порядку пред’явлення позову.
Відповідач прагне досягнення залишення заяви без розгляду чи припинення
провадження по справі. Наприклад, вказуючи на порушення позивачем порядку
пред’явлення позову, відповідач доводить, що справа суду непідсудна, заява
подана представником позивача який не має повноваження на ведення справи
тощо. В якості фактів, які свідчать про відсутність у позивача права
на позов, відповідач може може вказати неправоздатність позивача, непідвідомчість справи суду, наявність спеціальної заборони на розгляд
справи, яке по загальному правилу підвідомче суду, наявності по тотожному
позову вступившого в законну силу рішення суду і т.д.
Матеріально-правові запереченння направлені на спростування фактів, складаючих основу пред’явленого позову і засвідчуюча про незаконність чи
необгрунтованість вимог позивача. Доказуючи незаконність позову, відповідач, як правило, посилається на неправовий характер заявленої вимоги
(повернення карточного боргу), на те, що спірне правовідношення виникло до
видання відповідного нормативного акту, який звороної сили не має, чи угод
сторін являється протизаконною (купівля-продаж громадянами наркотичних
речовин)- відповідач також вправі стверджувати, що норма, яка покладена в
основу пред’явленого позову, втратила силу.
Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок про найбільш частіші посилки відповідача на необгрутованісті пред’явленої вимоги (неповнота юридичного складу, недостатність та необгрунтованість доказів). Наприклад, оспорюючи позов про визнання права на власність на жилий будинок, відповідач стверджує, що договір купівлі-продажу відсутній, а маюча у позивача боргова розписка видана на отримання завдатку в рахунок незаключеної угоди. Заперечуючи вимоги про відшкодування арендної плати за складське приміщення, відповідач посилається не неправдивість представленого позивачем договору оренди.
В інших випадках відповідач використовує в якості контаргументів посилку на наявність правопоглинаючих фактів. Наприклад, заперечення проти позову про відшкодування збитків, відповідач вказує, що на наявність вини самого позивача (умисел чи грубу необережність). Спростовуючи позов про визнання недійсним фіктивний шлюб, відповідач заявляє, що що через рік після регістрації шлюбу між ним і позивачкою виникнувші шлюбні відносини перестали бути фіктивними. В якості заперечення проти позову про стягненні суми по договору займу відповідач називає безгрошів’я і наявності у позивача розписки, яка була отримана шляхом шантажу.
Інколи відповідач оспорює розмір заявленого позивачем вимогу, посилаючись на завищену ціну позову. Так, якщо боржник частково виконав зобов’язання перед кредитором позов може бути пред’явлений в частині, яку боржник не виконав. Стягнення пені, неустойки, завдатку, упущеної вигоди як правило, можлива при наявності згоди сторін відповідної вказівки на застосування санкції за невиконання обов’язків.
Більш складнішим і рідше застосовуючим на практиці являється такий спосіб захисту відповідача, як зустрічний позов.
Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: шпоры по управлению, доклад по биологии.
Предыдущая страница реферата | 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 | Следующая страница реферата