Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата

Та все ж різнобарвність видів нашої пам(яті можна класифікувати, що, звичайно, спрощує, але в той же час і впорядковує це явище. Класифікація дає перспективну можливість вивчати феномен пам(яті.

В основу класифікації пам(яті покладені три ознаки, згідно з якими її розподіляють: 1) по переважанню форм психічної активності – моторній, емоціональній, образній або інтелектуальній; 2) по способу запам(ятовування
– довільному або мимовільному; 3) по тривалості, строку зберігання інформації.

Об(єкти діяльності – рух, почуття, образ або слово – дали назви таким видам пам(яті, як моторна, емоціональна, образна та словесно-логічна.

Моторна пам(ять – запам(ятовування, зберігання та відтворення рухів
( “пам(ять тіла”, “пам(ять-звичка” ). Вона виражається у формуванні звичок, лежить в основі усіх практичних та трудових дій, часто непомітних, не фіксуємих людиною. Походка, манера розмовляти, сміятися, почерк пов(язані з моторними навичками.

Кажуть: “ Стиль – це людина ”, але багато що може бути змінено та покращено при самоконтролі та коректуванні системи власних рухів. Тому-то фізіолог І. С. Бериташвілі називав моторну пам(ять пам(ятттю вправляння.
Моторну пам(ять закріплюють та вдосконалюють природній дар та постійні тренування.

Моторна пам(ять іноді виявляється домінуючою, і вчитель на перших етапах навчання не повинен беззастережно перешкоджати тому, що деякі учні, заучуючи слова або запам(ятовуючи текст, ворушать губами. Поволі їх треба вчити діяти інакше – промовляти про себе або записувати.

“Якщо ви здатні поблідніти або почервоніти при одній згадці про пережите, якщо ви боїтеся думати про давно пережите нещастя – у вас є пам(ять на почуття ”, – писав К. С. Станіславський про емоціональну пам(ять. ( 19, с. 217 )

Гнів і радість, відчай і надія, ненависть та любов – почуття полярні.
Вже в підсвідомості оцінюється життєво важливе для нас: потрібно негайно відчувати, що нам пропонує ситуація. В цьому й полягає перша підготовча мета емоцій, і чим вони яскравіші, тим певніше діє людина, роблячи вибір між позитивними та негативними впливами, між добром та злом.

Радянський педагог і психолог П. П. Блонський на одному з зайнять зі студентами запропонував їм згадати та записати події, які вони пережили в поточному році, а потім в своєму житті до інституту. Чотири п(ятих спогадів в першому випадку стосувалися подій, що викликали сильні емоції. В другому випадку майже всі спогади відносились до емоціонально пережитого.

Емоціональна пам(ять адаптує нас до того, що відбувається, відвертаючи увагу від поганого і скеровуючи до доброго – для здобуття настрою, що допомагає роботі, творчості.

Сила емоціональної пам(яті у людей неоднакова. Емоціонально бідні не можуть відтворити пережиті почуття, більшість людей відтворюють їх у певному ступені, артистичні ж натури ( про них-то й писав Станіславський! ) не тільки сприймають гостро свої почуття та почуття інших, але й яскраво запам(ятовують пережите. Не вигадані розповіді про Флобера, який разом зі своєю Еммою Боварі відчував у роті отруту, про Тургенєва, який голосив через смерть Базарова.

Ще один вид пам(яті – образна, або наглядна, вона оперує уявленнями – образами предметів, сформованими в нашому досвіді. У відповідності з модальністю – набуттям уявлень з різних сенсорних сфер – образна пам(ять поділяється на зорову, слухову, осязальну, обоняльну, вкусову. Найбільш розповсюдженою у більшості людей є зорова та слухова пам(ять.
Осязальна, обоняльна та вкусова пам(ять
( підтверджуючи нашу феноменальну пластичність та вправність ) інтенсивно розвивається у зв(язку з особливими умовами діяльності – у дегустаторів або при компенсації недостаючої зорової, слухової пам(яті у сліпих або сліпо- глухих.

Вражаючого розвитку пам(яті на основі неспецифічних для нас видів психічної діяльності досягла О. С. Скороходова, радянський вчений в галузі дефектології, педагог, літератор, кандидат педагогічних наук ( з психології
), яка у п(ятирічному віці втратила зір та слух.

Подібно О. С. Скороходовій, після спеціального навчання, живуть та працюють і інші сліпо-глухі, при раціональному переключенні їх на збережені у них структури образної пам(яті – осязальну, вкусову, моторну.

Чудова образна пам(ять – особливий дар художників, музикантів, письменників.

Чуйне, уважне ставлення вимагається від вчителя до особливо сприймаючих дітей. За зовнішньою неуважністю, заглибленістю всередину себе, часто приховується вразлива, тонко відчуваюча натура. Тому є неприпустимим такий спосіб впливу на трохи відрізняючогося від багатьох учня, як натиск, крик.
Таке часто призводить до важких колізій і навіть до конфліктів. Вчителю необхідно мати доброзичливість і такт для включення дитини в активну учбову діяльність.

Моторна, емоціональна та образна пам(ять в своїх особливих формах притаманна і тваринам. Специфічно людська пам(ять – словесно-логічна, змістом якої є наші думки та мова.

Словесно-логічна пам(ять – це не просто запам(ятовування, а переробка словесної інформації, виділення з неї найбільш суттєвого, відхилення від другорядного, несуттєвого, і збереження в пам(яті не безпосередньо сприймаємих слів, а тих думок, які ними виражені. В основі словесно- логічної пам(яті завжди лежить складний процес перекодування повідомляємого матеріалу, пов(язаний з відстороненням від несуттєвих деталей і узагальненням центральних моментів інформації. Ось чому людина, запам(ятовуючи зміст великої кількості матеріалу, одержуємого з усних повідомлень та прочитаних книг, одночасно є неспроможною утримати в пам(яті його буквальне словесне вираження. А. Р. Лурія, даючи визначення і характеризуючи словесно-логічну пам(ять, розкриває її “технологію”, принцип дії, в якому здійснюється можливий для нас відрив вже не тільки від реальності, але й від того, що дано у вигляді її образних уявлень.

У аборигенів Австралії були виявлені знамениті “жезли вісників” – палички з зарубками у вигляді кружечків, клинишків. Рятуючи від провалів у пам(яті, вони виконували роль своєрідного конспекту або плану повідомлення, тезисів. Подумки рухаючись від зарубки до зарубки, вісник згадував все повідомлення і в потрібний момент відтворював його повністю, без пропусків.
В Північній Америці діяли іншим чином: індіанці одного племені носили на поясі пакунок з пахучою речовиною. При запам(ятовуванні чогось особливо важливого вони відкривали пакунок та вдихали її запах. А потім, відкриваючи цей пакунок, могли довільно, за своїм бажанням викликати з пам(яті події, думки або переживання, пов(язані з цим запахом. Так вже на ранніх етапах розвитку суспільства утворювались “опори” пам(яті, що організовували мнемічну діяльність, і людина виходила за межі безпосередньої (мимовільної) пам(яті, при здійсненні якої відсутні спеціальні наміри що-небудь запам(ятати або пригадати, і здобувала довільну пам(ять, засновану на спеціальних мнемічних діях. ( 21, с. 11-15 )

Те, що ми сприймаємо, може зберегтися в нашій пам(яті і в тому випадку, коли перед нами не стоїть завдання запам(ятати це. Така форма запам(ятовування має назву мимовільного запам(ятовування. Для нього характерна не тільки відсутність наміру запам(ятати даний матеріал, але також і те, що ми не вдаємося при цьому до якихось засобів та прийомів, сприяючих його запам(ятовуванню. Сприйняте нами зберігається наче саме по собі.

Коли ми здійснюємо ту чи іншу діяльність, у нашій пам(яті закріплюється певний матеріал, хоч ми й не докладаємо особливих зусиль та не вдаємося до спеціальних прийомів, щоб запам(ятати його. Припустимо, що ми намагаємося якомога краще розібратися у змісті статті, що нас цікавить. Ми слідкуємо за думкою автора, з(ясовуємо основні думки статті, зіставляємо з тим, що нам вже відомо в цій галузі і т.ін. Ця напружена розумова робота над матеріалом сприяє його запам(ятовуванню: зміст статті може досить добре закріпитися в нашій пам(яті не дивлячись на те, що ми не ставили перед собою завдання запам(ятати його. Результатом несвідомого запам(ятовування є, зокрема, наші спогади про минуле. Ми можемо згадати багато з пережитого нами, хоча в той момент, коли ці події відбувалися, ми зовсім не збиралися запам(ятовувати їх.

Разом з тим, далеко не все, що ми сприймаємо, закріплюється в нашій пам(яті. Сприйняти – ще не означає запам(ятати. Спеціальне опитування значної кількості людей продемонструвало, що звичайні об(єкти, які ці люди бачили сотні й тисячі разів, не збереглися в їхній пам(яті. Шпалери кімнати, в якій жили опитувані, фасад будинку та ін. вони не змогли змалювати по пам(яті скільки-небудь точно, а на питання відповідали невпевнено, хоча ці об(єкти постійно були в них перед очима.

Нерідко для закріплення матеріала в пам(яті необхідно, щоб перед людиною стояло пряме завдання – запам(ятати даний матеріал. Це завдання визначається соціальними вимогами, що ставляться перед людиною.

Так, завдання, що стоїть перед учнями – запам(ятати певні відомості з учбової програми, випливає з вимоги, щоб школяр оволодів знаннями.

При постановці завдання у людини виникає намір запам(ятати матеріал.
Намір полягає в загальній готовності людини діяти певним чином, в даному випадку – якомога краще запам(ятати те, що вимагається. Виникнення наміру є лише початковим моментом процесу свідомого запам(ятовування. Головний чинник – здійснення наміру. Так, наприклад, коли перед нами ставиться завдання запам(ятати текст якомога точніше, намір реалізується шляхом використання цілої серії засобів та прийомів, що сприяють точному запам(ятовуванню. Ми не задовольняємося лише тим, що відмічаємо, на які розділи поділяється стаття та яка її головна думка. Ми виділяємо логічний центр в кожному реченні, для того, щоб у подальшому, спираючись на нього, можна було б відтворити ціле речення. Інколи ми намагаємося відмітити початкові слова фраз, поєднувальні частки, яскраві вирази. Вони є своєрідними опорними пунктами, що сприяють точному запам(ятовуванню текста.

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: семейные реферат, скачать бесплатно конспекты.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6  7  8  9 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки