Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Художні ідеали римського мистецтва ІІІ і VІ ст. н.е. відбивали переломний, складний характер епохи: розпад давньоантичного укладу життя і світорозуміння супроводжувався новими шуканнями в мистецтві. У розвитку останніх сильніше проявилася роль провінцій і варварських впливів.
Грандіозні масштаби деяких пам’ятників у Римі й у його провінціях нагадують архітектуру Древнього Сходу. У той же час виявилася тенденція максимально полегшити архітектуру, підсилити в ній роль простору, одухотворити його.

У римських провінціях продовжувався розквіт містобудування, там були багаті замовлення, туди спрямовувалися кращі майстри з Риму. Серед римських провінцій, що процвітали, особливе місце належить північній Африці. Тут дотепер збереглося багато прекрасних будівель – храмів, вілл, портиків, житлових будинків, часто з дивними мозаїками підлоги, що зберегли цілі картини в рамах, віртуозні по техніці виконання.

Загальний рівень цивілізації у всій Римській імперії в той час був високий як ніколи – аж до далекої Британії, куди доходив той же Адріан і де закінчив свої дні Септимій Сєвер, глава нової римської династії. У його правління в Римі виникла ілюзія можливого відродження колишньої величі.

Пластичний стиль стає гранично мальовничим. Рельєфи тріумфальної арки
Септимія Сєвера, поставленої на честь десятиліття правління і перемог у
Месопотамії, ще більш, ніж у колоні Марка Аврелія, втрачають визначеність контурів і форм. Камінь стіни перетворюється в суцільну ажурну тканину, що тріпоче в нерівних відблисках світлотіні. Відомий Сєвер і зведеною при ньому базилікою.

Про васильок як спорудженні, дуже розповсюдженому в римлян, варто сказати особливо. Тип базиліки (від грецького “базиліці” – “царський будинок”) – прямокутного витягнутого будинку для суспільних зборів і рад – виник вже в Греції у ІІІ ст. н. е. Будинок розділявся подовжніми рядами опор (колон, стовпів) на кілька проходів – нефів. Середній неф був звичайно вище і ширше бічних і висвітлювався через вікна над бічними частинами.
Найчастіше він завершувався виступом – апсидою. Згодом архітектурна форма базиліки використовувалася як зразок для будівництва християнських храмів.

На батьківщині Септимія Сєвера, у Лептіс Магне (Північна Африка), була побудована базиліка, що відрізнялася від усіх колишніх особливим задумом і розкішшю обробки. На вузьких сторонах, східній і західній, у неї були дві напівкруглі ніші – апсиди. Утворюючі їхні різьблені пілони
(стовпи) присвячувалися Дионісу і Гераклові і були прикрашені сценами їхніх подвигів.

До кінця ІІІ століття в Римі наступила тимчасова ремісія.
Імператорська влада почасти зміцніла. З усіх боків столицю імперії тіснили варвари, і найбільш важливими архітектурними спорудженнями стали міцні оборонні стіни, серед яких особливе місце займала стіна Авреліана.

Імператор Диоклетіан, що правив на рубежі ІІІ – ІV століть, уже рідко бував у Римі. Його резиденцією була Салону, місто в східній Адріатиці.
Диолектіан зробив важливий крок до зміцнення імперії, провівши ряд реформ, підсиливши державну бюрократію і систему стягування податків. Про характер його часу красномовно говорить побудований у Салоні палац. Обнесений могутньою фортечною стіною з вежами, з виходами до моря, чітко розпланований, він був схожий скоріше на військовий табір. Однак у ньому були і житлові будівлі, і господарські служби, і мавзолей, і храм, і парк.
Він був зручний для життя: Діоклетіан, що добровільно залишив трон після 20 років правління, навіть розводив там овочі. Але все-таки в цьому палаці не відчувається колишньої волі. Є в ньому особлива строгість і зумовленість у супідрядності всіх частин, близька палацам майбутніх візантійських імператорів.

Велика імперія йде до кінця, коли на трон сідає Костянтин, перший імператор, що офіційно прийняв християнство. Антична релігія остаточно зжила себе.

Завершальним пам’ятником цього часу була василька Максенція, перемогу над яким увічнив Костянтин на Римському форумі (306 - 312 р. н. е.).
Базиліка була задумана настільки грандіозною з такими колосальними прольотами зводів, що навіть мудрість римських інженерів не врятувала її від руйнування – незабаром після зведення вона обрушилася. Наскрізною каркасною конструкцією вона передбачала середньовічні християнські васильки
Західної Європи. Василька Максенція – одне із самих грандіозних склепінних будинків Риму (площа 6 тис. кв. м). Прямокутна в основі, вона мала зі східної сторони критий портик на стовпах. Внутрішній простір, розділений на три нефи, завершувався в середньому нефі напівкруглою апсидою. Середній неф був перекритий хрестоподібними зводами, що спиралися на вісьмох могутніх стовпах і підтримувалися зовні контрфорсами і вертикальними виступами стіни. Тільки коротка сторона базиліки апсидою була вирішена суцільною стіною. В інших частинах будинку зводи спиралися на стовпи, що служили основою конструкції. Тонкі зовнішні стіни були прорізані двома ярусами широких аркових прольотів.

Після визнання 313 р. християнства пануючою релігією почалося будівництво християнських храмів, форми яких в основному запозичалися з античних васильків.

Перемоги Костянтина звеличує і споруджена в цей же час на форумі
Тріумфальна арка Костянтина. Вона була прикрашена рельєфами, безжалісно виламаними зі споруджень імператорів ІІ століття – Траяна, Андріана і Марка
Аврелія. Вони були включені в новий художній ансамбль, і тільки голови цезарів скрізь були замінені головами Костянтина. Цей факт є символічним:
Костянтин ніби поглинає колишню римську історію. Все строго, регламентовано: у центрі імператор із клевретами, що підлещуючись заглядають йому в обличчя, по боках, безлика юрба.

Костянтин переніс столицю імперії на схід, у колишнє грецьке місто
Візантію. Назване воно було “новим Римом”, чи Константинополем. Звідси почне свою історію нова держава – Візантія. Рим же залишався ще протягом двох століть центром західної частини імперії. Та ж картина спостерігається і за межами Риму, як в Італії, так і в провінціях. Античне мистецтво ще довго буде зберігати свою силу, однак воно, переростаючи в середньовічне, стає тільки традицією.

ГЕНІАЛЬНІ ВІДКРИТТЯ РИМЛЯН

Звичайно вважається, що римляни зробили три геніальних відкриття в архітектурі: бетон, арка і купол. Насправді лише бетон є безперечно римським винаходом. Змішуючи вапно з вулканічним попелом, каменями і піском, римляни створили надзвичайно міцний, дешевий, зручний, але естетично абсолютно невиразний будівельний матеріал. Остання обставина їх нітрохи не бентежила. Якщо греки свої мармурові храми не могли
"опоганювати" навіть застосуванням сполучного цементного розчину і ставили блоки “на сухе”, то римляни могли облицювати некрасиві бетонні стіни чи мармуром, чи порфіром, могли їх розписати фресками чи обшити розписаними дерев'яними панелями. Порушення естетичної єдності зовнішнього вигляду будинку і матеріалу їх нітрохи не бентежило.

Що ж стосується інших винаходів римлян, то на них варто зупинитися докладніше.
Ми вже знаємо, що арки використовувалися в Древньому Вавилоні, в Етрурії, але саме римляни зробили цю архітектурну форму універсальним засобом досягнення двоякого результату: чисто практичного – економії матеріалу, і естетичного – багаторазово використана в аркадах акведуків, терм, цирків, арка стала в Римі основним архітектурним мотивом.

Римляни, всупереч ідеї обов'язкової "корисності" архітектури, висунутої теоретиком архітектури Витрувієм, створили абсолютно марний, з погляду практичності, тип монументального спорудження – тріумфальну арку: окремо стоять ворота з нізвідки в нікуди. Єдиним призначенням таких споруджень був тріумфальний проїзд імператора, що повертався до Риму після здобутих перемог. Абсурдні з точки зору логіки тріумфальні арки, так само як і тріумфальні колони – що окремо стоять і нічого не несуть, крім статуї імператора, стали надзвичайно популярні в Римі, у найбільш концентрованому виді виражаючи ідею тріумфу государя і величі держави. Ці будівлі прижилися й у Європейських імперіях Нового часу, дійшли навіть до Росії, зберігши не тільки римську форму, але і зміст.

Арки і похідні від них циліндричні зводи широко використовувалися римлянами при будівництві терм. Римські лазні – терми – це зовсім особливий тип споруджень. В жодній країні світу не існувало нічого подібного. Кажучи сучасною мовою, терми – це спортивно-оздоровчі і культурно-рекреаційні центри. Крім власне лазень з парними, величезними басейнами з холодною і гарячою водою, тут були спортивні зали, масажні кабінети, просторі зали для прогулянок, філософських суперечок і бесід, а також бібліотеки з латинськими і грецькими книгами. Римляни дуже любили проводити вільний час у термах. Найбільшими, розкішними і знаменитими були терми імператора
Каракали, що, на жаль, дійшли до нас у руїнах. Тут усе вражало своїм розмахом, багатством внутрішньої обробки, величезними високими зводами, величний, спокійний ритм яких прекрасно налаштовував на неквапливі піднесені бесіди і блаженну млість у цьому, загалом, утилітарному закладі.
1700 років тому в Римі нараховувалося близько 800 невеликих часток і 5 великих імператорських терм, що вміщали одночасно до 3000 чоловік.

І ще один великий винахід римлян – купол. Хоча ми вже бачили купольні будівлі в егейській і етруській архітектурі, але справжній купол змогли створити тільки римляни. У досконалості опанувавши мистецтвом кладки арок і зведення зводів, римляни створили купол, що виявився логічним завершенням розвитку цих конструкцій. Купол, як безліч арок, перекинутих через одну точку – замок-купола, – у всієї своїй вроді з'являється перед нами у великому римському спорудженні епохи імператора Адріана в Пантеоні, побудованому в 117-138 роках і присвяченому семи головним римським богам.

Імператор Адріан вирішив перебудувати старий, ще часів Октавіана, храм
Юпітера-Месника, побудований на честь перемоги Октавіана над Антонієм і
Клеопатрою в 35 році нашої ери. Великий інтелектуал і знавець грецького мистецтва, імператор запросив очолити роботи прославленого архітектора й інженера Аполлодора з Дамаска, відомого на той час численними чудовими будівлями, серед яких: форум і тріумфальна колона Траяна, висотою 40 метрів, міст через Дунай та ін. Навіть якби Аполлодор не побудував нічого, крім Пантеону, одним цим геніальної спорудженням він би себе обезсмертив.

Купол Пантеону побудований з бетону, у який замість каменів додані цеглини – у нижній частині, і пемза – у верхній. Таким чином, сучасний пінобетон, виявляється, мав свого далекого пращура, старше його на 19 століть. Вага купола настільки велика, що архітектору довелося зробити стіни товщиною 6 метрів. Але знаходячись усередині, про це не догадуєшся.
Стіни начебто немає зовсім. У центр залу звернені 7 високих ніш зі статуями богів, прорізи з аркадами і колонами. Поверхня самого купола красиво ритмічно розчленована п'ятьма кільцями кесонів, що перспективно скорочуються – це зорово знімає відчуття ваги купола і товщини стін. Чисто оптичними прийомами архітектор досяг величезної виразності внутрішнього простору, а хитромудрою конструкцією – щирої міцності цього великого спорудження, що простояло без малого 19 століть, непідвласного стихіям.

На початку 7 століття Пантеон перетворили в християнську церкву, а в
1520 році в одній з ніш цього храму поховали генія італійського Відродження
- Рафаеля Санті. Аж до другої половини 19 століття купол Пантеону залишався неперевершеним за величиною в усьому світі.

[pic]

Внутрішнє оздоблення
Пантеону

ВИСНОВОК

Рекомендуем скачать другие рефераты по теме: зимой сочинение, курсовик.



Предыдущая страница реферата | 1  2  3  4  5  6 | Следующая страница реферата

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки