Іноваційний менеджмент

Категория реферата: Рефераты по менеджменту
Теги реферата: реферат на тему искусство, шпаргалки по праву бесплатно
Добавил(а) на сайт: Захар.

3. Науково-технічні критерії (для проектів НІОКР)
Можливість технічного успіху.
Патентна чистота Унікальність продукції (відсутність аналогів).
Наявність науково-технічних ресурсів, необхідних для здійснення проекту.
Відповідність проекту стратегії НІОКР в організації.
Вартість і час розробки.
Можливі майбутні розробки продукту і майбутні застосування нової що генерується технології.
Вплив на інші проекти.
Патентоспроможність ( чиможлива захист проекту патентом
Потреби в послугах консультативних фірм або розміщенні зовнішніх замовлень на НІОКР.

4. Виробничі критерії
Необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту.
Відповідність проекту наявним виробничим потужностям ( чибуде підтримуватися високий рівень використання наявних у наявності виробничих потужностей або з прийняттям проекту різко зростуть накладні витрати)
Наявність виробничого персоналу (по чисельності і кваліфікації).
Розмір витрат виробництва. Порівняння її з розміром витрат у конкурентів.
Потреба в додаткових виробничих потужностях (додатковому устаткуванні).

5. Зовнішні й екологічні критерії.
Можливий шкідливий вплив продуктів і виробничі процеси.
Правове забезпечення проекту, його непротиречність законодавству.
Можливий вплив перспективного законодавства на проект.
Можлива реакція суспільної думки на здійснення проекту.

При виборі проекту, оцінці його ефективності варто враховувати чинники непевності і ризику. Повномасштабне вивчення цього питання виходить за рамки даного навчального посібника, тому зупинимося на них лише коротенько.
Під непевністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, у тому числі супутніх витратах і результатах.
Непевність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків, характеризується поняттям ризику.
При оцінці проектів найбільше істотними рекомендуються такі види непевності й інвестиційних ризиків.
1. Ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибули
2. Зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття меж тощо)
3. Непевність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні
4. Неповнота або неточність інформації про динамік техніко-економічних показників, параметрах нової техніки і технології
5. Коливання ринкової кон'юнктури, цін, валютні курси тощо,
6. Непевність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих
7. Виробничо-технологічний ризик (аварії і відмови устаткування, виробничий шлюб тощо)
8. Непевність цілей, інтереси і поведінка учасників
9. Неповнота або неточність інформації про фінансове становище і ділову ситуацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

Найбільше точним є метод формалізованого опису непевності. Стосовно до видів непевності, що найбільше зустрічається часто при цей метод , що оценке інвестиційних проектів, , включають такі етапи: опис усієї множини можливих умов реалізації проекту (або у формі відповідних сценаріїв, або у виді системи обмежень на значення головних технічних, економічних тощо параметри проекту) і витрат , що відповідають цим умовам , (включаючи можливі санкції і витрати, пов'язані зі страхуванням і резервуванням), результатів і показників перетворення вихідної інформації про чинники непевності в інформацію про можливості окремих умов реалізації і відповідних показників ефективності або про інтервали їхньої зміни; визначення показників ефективності проекту в цілому з урахуванням непевності умов його реалізації - показників очікуваної ефективності

4. ЕФЕКТИВНІСТЬ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

4.1. Загальна економічна ефективність іновацій

Методичними рекомендаціями по оцінці інвестиційних проектів і їхнього добору для фінансування (затвердженими Держбудом, Міністерством економіки,
Міністерством фінансів і Держкомпромом РФ №7-12/47 від 31 березня 1994 р.) установлені такі головні показники ефективності інноваційного проекту (мал.
5.1.):
Комерційна (фінансова) ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників.
Бюджетна ефективність, що відбиває фінансові наслідки здійснення проекту для федерального, регіонального і місцевого бюджетів.
Народногосподарська економічна ефективність, що враховує витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту і дозволяючі вартісний вимір.

Показники ефективності інноваційного процесу
Малюнок 5.1.
Комерційна ефективність (фінансове обгрунтування) проекту визначається співвідношенням фінансових витрат і результати, що забезпечують необхідну норму прибутковості. Комерційна ефективність може розраховуватися як для проекту в цілому, так і для окремих учасників з урахуванням їхніх внесків по правилах. При цьому в якості ефекту на t-кроку (Эt) виступає потік реальних грошей.
У рамках кожного виду діяльності відбувається притік Пi (t) і відтік Оi (t) коштів. Позначимо різницю між ними через Фi(t):

Фi(t) = Пi(t) - Оi(t),

де i = 1, 2, 3.
Притік реальних грошей Ф(t) називається різниця між притоком і відтоком коштів від інвестиційною й операційною діяльністю в кожному періоді здійснення проекту (на кожному кроку наміру)

Ф(t) = [П1(t) - О1(t)] + [П2(t) - О2(t)] = Ф1(t) - Ф’(t)
Показники бюджетної ефективності відбивають вплив результатів Здійснення проекту на прибутки і витрати відповідного (федерального, регіонального або місцевого) бюджету. Головним показником бюджетної ефективності, використовуваним для обгрунтування передбачених у проекті мір федеральної і регіональної підтримки, є бюджетний ефект.
Бюджетний ефект (Bt) для t-кроку здійснення проекту визначається як перевищення прибутку відповідного бюджету (Dt) над витратами (Pt) у зв'язку зі здійсненням даного проекту

Bt = Dt - Pt

Інтегральний бюджетний ефект У розраховується по формулі як сума дисконтованих річних бюджетних ефектів або як перевищення інтегральних прибутків бюджету (Dинт) над інтегральними бюджетними витратами(Pинт).
Показники народногосподарської економічної ефективності відбивають ефективність проекту з погляду інтересів народного господарства в цілому, також для що беруть участь у здійсненні проекту регіонів (суб'єкти федерації), галузей, організацій.
При намірах показників економічної ефективності на рівні народного господарства до складу результатів проекту включаються (у вартісному вираженні):
Кінцеві виробничі результати (виторг від реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринку усієї виробничої продукції, крім продукції, споживаної російськими організаціями-учасниками). Сюди ж ставиться і виторг від продажу майна й інтелектуальної власності (ліцензій на право використовувати винаходи, ноу-хау, програм для ЕОМ тощо), утворювані учасниками в ході здійснення проекту
Соціальні й економічні результати, розраховані виходячи зі спільного впливу всіх учасників проекту на здоров'я населення, соціальну й екологічну обстановку в регіонах
Прямі фінансові результати
Кредити і позики іноземних держав, банків і фірм, надходження від імпортних мит тощо
Необхідно враховувати також непрямі фінансові результати: обумовлені здійсненням проекту зміни прибутків сторонніх організацій і громадяни, ринкової вартості земельних ділянок, будинків і іншого майна, а також витрати на консервацію і ліквідацію виробничих потужностей, утрати природних ресурсів і майна від можливих аварій і інших надзвичайних ситуацій.
Соціальні, екологічні, політичні й інші результати, що не піддаються вартісній оцінці, розглядаються як додаткові показники народногосподарської ефективності і враховуються при ухваленні рішення про реалізацію і/або про державну підтримку проектів.
До складу витрат проекту включаються передбачені в проекті і необхідні для його реалізації поточні й одночасні витрати всіх учасників здійснення проекту, обчислені без повторного рахунку однакових витрат одних учасників у складі результатів інших учасників.

Тому не включаються в намір: витрати організацій - споживачі деякої продукції на придбання її в виробників- інші учасники проекту; амортизаційні відрахування по головних засобах, створеним (побудованим, виготовленим) одними учасниками проекту і використовуваних інших учасників; усі види платежів російських організацій-учасників у прибуток державного бюджету, у тому числі податкові платежі. Штрафи і санкції за невиконання екологічних нормативів і санітарних норм враховуються в складі народногосподарських витрат тільки в тому випадку, якщо екологічні наслідки порушень норм не виділені особо в складі екологічних результатів проекту і не включені до складу результатів проекту у вартісному вираженні; проценти по кредитах НБУ, його агентів і комерційних банків, включених у число учасників реалізації інвестиційного проекту; витрати іноземних учасників; головні засоби, тимчасово використовувані учасником у процесі здійснення інвестиційного проекту, враховуються в намірі одним із таких способів; залишкова вартість головних засобів на момент початку їхнє притягнення включається в одноразові витрати; на момент припинення одноразові витрати зменшуються на розмір (нової) залишкової вартості цих засобів; орендна плата за показані головні засоби за час їхній використання включається до складу поточних витрат.

При намірах показників економічної ефективності на рівні регіону (галузі) до складу результатів проекту включаються: регіональні (галузеві) виробничі результати; виручка від реалізації продукції, зробленої учасниками проекту, організаціями регіону (галузі), за відрахуванням спожитої цим же або іншими учасниками проекту організаціями регіону (галузі); соціальні й екологічні результати, що досягаються в регіоні (в організаціях галузі) непрямі фінансові результати, одержувані підприємствами і населенням регіону (організаціями галузі).
До складу витрат при цьому включаються тільки витрати організацій - учасники проекту, що ставляться до відповідного регіону (галузі) також без повторного рахунку однакових витрат і без урахування витрат одних учасників у складі результатів інших учасників.
При намірах показників економічної ефективності на рівні організації до складу результатів проекту включаються: виробничі результати; виручка від реалізації зробленої продукції, за відрахуванням витраченої на власні потреби соціальні результати в частині, що ставиться до робітників організації і членам їхніх сімей.
До складу витрат при цьому включаються тільки одноразові поточні витрати організації без повторного рахунку (зокрема, не припускається одночасне урахування одноразових витрат на створення головних засобів і поточних витрат на їхню амортизацію).

Прийняття вирішень по інвестуванню ускладнюється різноманітними чинниками: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, ризик тощо Очевидно, що вирішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних або взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, базуючись на якихось критеріях.
Прийняття вирішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, грунтується на використанні різноманітних формалізованих і неформалізованих методів. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує.

4.2.Характеристика результатів інноваційної діяльності

У результаті інноваційної діяльності народжуються нові ідеї, нові й удосконалені продукти, нові або удосконалені технологічні процеси, з'являються нові форми організації і керування різноманітними сферами економіки і її структур.
Результати інноваційної діяльності виражаються у виді інноваційної продукції, що може мати конкретну речовинну форму або бути в нематеріальній формі (наприклад «ноу-хау»).
Творці нововведень одержують на них авторські і суміжні з ними права.
Виникає таке юридичне поняття, як інтелектуальна власність. Дане поняття передбачене Конвенцією, що заснували Всесвітню організацію інтелектуальної власності в 1967 р. Задача Всесвітньої організації інтелектуальної власності складається в сприянні її охороні. У Росії законодавча охорона інтелектуальної власності гарантована Конституцією Російської Федерації
(ст. 44).
Інноваційна продукція повинна мати індивідуалізацію. У Цивільному кодексі
Російської Федерації (ст. 138) установлений такий засіб індивідуалізації продукції - товарний знак. У Законі Російської Федерації «ПРО товарні знаки, знаках обслуговування і найменуваннях місць походження товару» дається таке визначення:
«Товарний знак і знак обслуговування (далі - товарний знак ТЗ) - це позначення, спроможні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг (далі товари) інших юридичних або фізичних осіб». Товарним знаком може бути оригінальне графічне зображення, сполучення цифр, букв і т.п.
Право на використання товарних знаків одержують за допомогою їхньої реєстрації. В усьому світі товарні знаки застосовуються і захищаються.
Товарні знаки грають важливу роль як для виробників і продавців, так і для покупців нововведень. Вони вказують, хто відповідає за визначений товар.
Однорідна продукція може випускатися різними виробниками, поширюватися різними продавцями. Причому і виробники, і продавці можуть мати свої товарні знаки. Саме товарний знак служить орієнтиром, підставою при виборі товару. Якщо покупець буде задоволений придбаним товаром, надалі він буде керуватися товарним знаком.
Товарний знак виконують такі функції: служить орієнтиром при виборі товару; указує на наявність відповідної якості товару; виділяє товар з однорідних товарів інших виробників; показує джерело походження товару, тому що інформація про власників товарних знаків внесена до реєстру товарних знаків, зареєстрованих у
Патентному відомстві; рекламує товар, тому що забезпечує виробнику популярність, що стимулює і зберігає попит на товари; дозволяє виробнику або продавцю зайняти визначене становище на ринку завдяки визнанню товарного знака.
Товарний знак входить до складу нематеріальних активів, є предметом ліцензійних угод і об'єктом охорони промислової власності (складовою частиною інтелектуальної власності).
Результатом інноваційної діяльності є і ноу-хау («знаю, як»), що являють собою цілком або частково конфіденційні знання, досвід, навички, що включають зведення технічного, економічного, адміністративного, фінансового й іншого характеру. Використання «ноу-хау» забезпечують визначені переваги і комерційна вигода особі, що їх отримала.
«Ноу-хау» можуть бути незапатентовані технологічні знання і процеси, практичний досвід, методи, способи і навички по проектуванню, намірам, будівництву і виробництву виробів; проведенню наукових досліджень і розробок; склад і рецепти матеріалів, речовин і ін., а також досвід в області дизайну, маркетингу, керування, економіки, фінансів.
Наслідком інноваційної діяльності є нові художньо-конструкторські
(дизайнерскі) вирішення зовнішнього вигляду виробу - промислові зразки.
Промислові зразки відбивають єдність технічних, функціональних і естетичних властивостей виробу, входять до складу нематеріальних активів, є предметом ліцензійних угод і об'єктом охорони промислової власності.
Права на винаходи, товарні знаки й інші результати інноваційної діяльності оформляються ліцензією.
Матеріальні результати інноваційної діяльності виступають у виді створених і освоєних нових машин, устаткування, апарати, приладів і засобів автоматизації. Створені й освоєні зразки машин, устаткування, апарати, приладів і засобів автоматизації діляться на нові, модернізовані і модифіковані.
Ефективність інноваційної діяльності можна оцінити через конкурентноздатність нової продукції, успішне педставлення її на внутрішньому і зовнішньому ринках.

4.3. Вихід на ринок технологій як результат інноваційної діяльності

Результати інноваційної діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках можуть бути подані шляхом передача науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, нових технологій. Розглянемо деякі аспекти, пов'язані з виходом на ліцензійний ринок.
Передача технологій може відбуватися як у межах однієї країни, так і на міжнародному рівні.
Ліцензійна торгівля являє собою головну форму міжнародної торгівлі. Вона охоплює угоди з «ноу-хау», із патентами на винаходи. Крім того, можливі ліцензії на передачу прав використання патентів без відповідного «ноу-хау».
Одним із чинників швидкого розвитку ліцензійної торгівлі є висока прибутковість ліцензійних операцій. Це пояснюється і тим, що вони менше ризиковані в порівнянні з прямим інвестуванням.
Результати інноваційної діяльності, що є об'єктом ліцензійних угод і неліцінзійного продажу «ноу-хау», - це специфічний товар світового ринку.
Такий товар, як технологія, потрібно розглядати з урахуванням: споживчої вартості; праці по створенню; процесу споживання технологічних знань. Технологічні знання є нематеріальним продуктом, його корисність не визначається формою матеріального носія (технічна документація, досвід і т.п.). Вона полягає в створенні умов для підвищення ефективності виробництва, випуску нових видів продукції і прискорення її реалізації.
Кожне нове технічне вирішення, що ставиться до виробництва, є унікальним і неповторним. Тому кожний окремий технологічний товар не можна безпосередньо зв'язувати з іншим товаром, хоча останній може ставитися до того ж галузі виробництва. Порівнювати технології можна тільки через корисний ефект від їхнього використання.
Витрати праці на виробництво нематеріального продукту відрізняються від витрат праці на виробництво матеріальних носіїв знань. Насамперед праця по створенню нової технології як один із видів наукової праці носить творчий характер. Витрати праці по створенню технології відрізняються від витрат праці по її безпосередньому впровадженню у виробництво. Останні включають роботу по проектуванню і будівництву підприємств, навчання персоналу, організацію і керування й ін.
Специфіка споживчої вартості і праці по створенню технології обумовлює особливості споживання цього товару. Технологічні знання використовуються у виробничому процесі, проте, характер їхній споживання обумовлює те, що праця по створенню технологічних знань не переноситься на продукт підприємства, що створюється за допомогою цих знань.
На використання технології впливають: темпи застаріння технології і заміни її новою, більш сучасною; швидкість поширення даних технологій, що обумовлює зникнення додаткового прибутку ліцензіата.
Все викладене вище впливає на формування цін на ліцензії, «ноу-хау».
На розмір додаткового прибутку ліцензіата впливають: виробничий ризик; комерційний ризик; конкуренція з боку альтернативних технологій.
Виробничий ризик пов'язаний із тим, що підприємство ліцензіата не реалізує тих показників, що плануються відповідно до даної ліцензії або «ноу-хау».
Можливість виробничого ризику залежить від ступеня розробленості нової технології.
Комерційний ризик при придбанні ліцензії і «ноу-хау» виникає в силу того, що ліцензіат не завжди може реалізувати зроблену продукцію і, отже, не обов'язково одержить розрахункову суму додаткової прибули.
Базою міжнародної торгівлі ліцензіями і «ноу-хау» є патентна діяльність країн - експортери технології. Головна роль у патентуванні винаходів належить промислово розвитим країнам. Перше місце по числу заявок на патенти і видані патенти займає Японія, друге - США. Промислово розвиті країни є привабливим ринком технологій.
У відмінності від економічно розвитих країн Україна продовжує користуватися застарівшими технологіями і дотепер залишається сільсько-господарською країною зі слабко розвинутою промисловою інфраструктурою. Наша країна потребує діючих реформах і застосування новітніх технологій про які згадувалося вище.
Але слід зазначити, що в регіонах України залишається суттєвий економічний потенціал, що може бути використаний при розширеномуінвестуванні в сільсько- господарську галузь. У зв'язку з цим пропонуємо огляд інвестиційної принадності й економічної характеристики регіонів України

5. ПОКАЗНИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
ТА ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Кожний інвестиційний проект має свою конкретну спрямованість і може з найбільшою ефективністю бути бути реалізований у тихий регіонах України, де для цього є найкращі умови. До того ж оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів України мають бути безпосередньо ув(язані з державною регіональною політикою, метою якої є забезпечення розвитку окремих регіонів з урахуванням таких факторів, як раціональне використання різноманітних економічних можливостей кожного з них, ефект оптимальної інтеграції, територіальний розподіл праці та взаємна економічна кооперація.
У відповідності до цієї мети завданнями державної політики регіонального розвитку є реконструкція старих промислових регіонів; стимулювання розвитку експортних та імпортозамінних виробництв тихий регіонів, які мають для цього найкращі умови; формування вільних (спеціальних) економічних зон; прискорений розвиток необхідної регіональної інфраструктури. Реалізація цих завдань тісно пов(язана з державною та приватною інвестиційною діяльністю.

Слід відзначити, що за кордоном такі розробки достатньо поширені, і ряд відомих наукових центрів та інвестиційних компаній періодично публікують оранжований за шаблем інвестиційної привабливості перелік країн для орієтування потенційних інвесторів. У нашій країні відсутняя аналогічна загальновизнана методика, крім спеціальної методики, розробленої за допомогою українського вченого І. Бланка і розвинутої Л.Верховодою та
Т.Воронковою. зважаючи на те, що вона може являти певний інтерес не тільки для державних службовців, які займаються питаннями розробки регіональної політики, науковців, але й для практиків зі сфери інвестиційного бізнесу, розглянемо основні методологічні положення такої оцінки та практичні висновки.

Інвестиційну привабливість регіонів України доцільно оцінювати на основі їх оранжування за такими п(ятьма синтетичними (узагальненими) показниками:

Поделитесь этой записью или добавьте в закладки